Постанова № 28318220, 11.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2012 року 18:32 № 2а-13416/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. при секретарі судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Пінтова В.В., Єлісєєва В.В., відповідача 1Бурдакової В.М., відповідача 2 - Калити В.М., Короп О.В., відповідача 3 - Короп О.В., Писанки А.М., Суворова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»до 1. Київської регіональної митниці, 2. Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України, 3. Державної митної служби Українипро визнання протиправними дій, рішень та скасування рішень, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»(далі -ТОВ «ОСТІН») з позовом до Київської регіональної митниці (далі КРМ, відповідач 1), Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України (далі -Департамент, відповідач 2), Державної митної служби України (далі -Держмитслужба України, відповідач 3) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року № 182, рішення про результати розгляду скарги від 19 вересня 2012 року № 11.1/1.2-15/10499 в частині, визнання протиправними дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13416/12/2670, закінчено підготовче провадження та справу призначено судове засідання на 31 жовтня 2012 року.

31 жовтня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 13 листопада 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 05 листопад 2012 року (суддя Данилишин В.М.) об'єднано для спільного розгляду адміністративну справу № 2а-14145/12/2670 із адміністративною справою № 2а-13416/12/2670 в одну адміністративну справу та присвоєно їй № 2а-13416/12/2670

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 12 листопада 2012 року (суддя Кузьменко В.А.) об'єднано для спільного розгляду адміністративну справу № 2а-14144/12/2670 із адміністративною справою № 2а-13416/12/2670 в одну адміністративну справу та присвоєно їй № 2а-13416/12/2670.

13 листопада 2012 року судове засідання відкладено до 20 листопада 2012 року, а в подальшому оголошено перерву до 11 грудня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року провадження в адміністративній справі № 2а-13614/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН» до Київської регіональної митниці, Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України, Державної митної служби України в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування прийнятого Державною митною службою України рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2012 року № 11.1/1.2-15.1/10499 в частині донарахування податкових зобов'язань із сплати ввізного мита в розмірі 2 062, 47 грн. закрито.

Представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі інформації, отриманої Департаментом від Державної податкової служби України згідно Протоколу погодження реквізитів, форми та строків надання інформації Державною податковою адміністрацією України до Державної митної служби України № 22 від 02.07.2010, відповідно до п. 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1730, наказів Департаменту від 16.05.2011 № 82, від 17.06.2011 № 127, від 01.07.2011 № 144, від 28.07.2011 № 162, від 30.09.2011 № 192, від 30.11.2011 № 246, від 04.01.2012 № 1, від 29.02.2012 № 36, від 14.03.2012 № 42, від 02.04.2012 № 53 та посвідчень на право проведення перевірки виданих Департаментом, проведено позапланову виїзну документальну перевірку стану дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»законодавства з питань митної справи за період діяльності з 17.05.2008 р. по 17.05.2011 p., за результатами якої складено акт № 0002/12/143000000/НОМЕР_1 від 23 квітня 2012 року.

В ході перевірки встановлено, що в періоді, що підлягав проведенню перевірки, ТОВ «ОСТІН»імпортувало на митну територію України наступні товари на які нанесений знак для товарів і послуг 'STIN»(TM 'STIN»): одяг (сукні, пальта, джемпера, сорочки, штани (джинси), блузи, топи, футболки, спідниці, жакети, шорти, светри, куртки тощо), додаткові речі до одягу (шарфи, ремені, перчатки, рукавиці, шкарпетки тощо), білизну, сумки жіночі та чоловічі, головні убори (шапки, хустки, панами, пов'язки на голову тощо). Крім того, Товариство також імпортувало на митну територію України меблі для магазинів, арматуру, кріплення для меблів, вироби з незатверділої вулканізованої гуми, манекени для магазинів пластикові тощо.

Товариство, відповідно до умов укладених з нерезидентами зовнішньоекономічних договорів поставки (купівлі-продажу), здійснювало закупівлю імпортованих товарів у іноземних суб'єктів господарювання - резидентів Російської Федерації та Італії.

Постачання імпортованих товарів від нерезидентів відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати - Інкотермс здійснювалося на договірних умовах EXW-Aicurzio (Франко-завод), FCA-Hamburg (Франко-перевізник), DDU-Київ та DDU-Одеса з наступних країн: Німеччина, Гонконг, Італія та Китай.

За період, що перевірявся, Товариство імпортувало на митну територію України товари загальною фактурною (договірною) вартістю на суму 45 271 012,85 грн. та задекларованою загальною митною вартістю на суму 45 408 037,41грн.

Міжнародне перевезення імпортованих товарів, які постачалися на договірних умовах EXW-Aicurzio (Франко-завод) та FCA-Hamburg (Франко-перевізник) здійснювалося на підставі укладених Товариством договорів (угод) з суб'єктами господарювання, які надають транспортні (транспортно-експедиторські) послуги.

Розрахунки за надані транспортні (транспортно-експедиторські) послуги Товариство здійснювало на підставі виставлених до оплати рахунків, наданих міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг), які надавалися перевізниками (експедиторами) після прибуття в місце призначення (розвантаження) транспортних засобів з імпортованими товарами.

За період, що підлягав проведенню перевірки, Товариство застосовувало метод оцінки запасів при їх вибутті ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів).

Перевіркою встановлено, що облік руху товарів (у тому числі імпортованих) ведеться Товариством, виходячи з їхнього асортименту.

Відповідно до Субліцензійного договору на використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2008 № 2/OS-08 (далі - Субліцензійний договір 2008), укладеного між Компанією «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(STINAR LIMITED») (Республіка Кіпр) та Товариством, перший має право на використання на території України знаку для товарів і послуг «O'STIN»для товарів і послуг (Свідоцтво № 879980 від 30.06.2004 року): 18 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), 25 класу МКТП, 35 класу МКТП (далі - Ліцензована власність), на підставі Ліцензійного договору від 01.07.2007. За умовами зазначеного Субліцензійного договору 2008 Компанія «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД» (LIMITED») (Республіка Кіпр) надає Товариству виключну ліцензію на використання Ліцензованої власності. Компенсація наданого права на використання Ліцензованої власності буде покрита винагородою, зазначеною у додатку А до Субліцензійного договору.

04.07.2008 було укладено Додаткову угоду б/н до Субліцензійного договору 2008. Зазначеною Додатковою угодою вносяться наступні зміни. Товариство виявило бажання одержати від Компанії «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(R LIMITED») (Республіка Кіпр) дозвіл на використання знаку для товарів і послуг «O'STIN»виключно для 35 класу МКТП (далі - Ліцензована власність). Компанія «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(INAR LIMITED») (Республіка Кіпр) надає Товариству виключну ліцензію на використання Ліцензованої власності. Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання.

Зважаючи на те, що Додаткова угода від 04.07.2008 б/н вносить зміни до Субліцензійного договору 2008, Департаментом під час проведення перевірки було направлено письмовий запит до Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»(далі - Держзовнішінформ) щодо надання підтвердження факту подання Товариством зазначеної Додаткової угоди до Держзовнішінформу для формування акту цінової експертизи та до Державної прикордонної служби України щодо перевірки факту перебування на території України пані ОСОБА_9 на дату підписання Додаткової угоди від 04.07.2008 б/н до Субліцензійного договору 2008 - 04.07.2008.

Листом Держзовнішінформу від 10.04.2012 № 12/580 Департамент було повідомлено про те, що Товариство не надавало Держзовнішінформу Додаткову угоду від 04.07.2008 б/н до Субліцензійного договору 2008 для отримання акту цінової експертизи за період 2008-2009 роки. Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.04.2012 № 0.254-5494/0/15-12 Департамент було повідомлено про відсутність в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»інформації про перетинання державного кордону України громадянкою ОСОБА_9.

Таким чином, встановлено, що за період, що підлягав перевірці, Товариством здійснювалось перерахування коштів на користь нерезидента відповідно до Субліцензійного договору 2008 без врахування Додаткової угоди від 04.07.2008 б/н до такого договору. Також, Додаткову угоду від 04.07.2008 б/н укладено особою, яка фактично не перебувала на території України на момент її укладення, хоча угодою передбачено місце вчинення - м. Київ. Тому, згадана Додаткова угода від 04.07.2008 б/н є такою, що порушує публічний порядок та направлена на зменшення податкових зобов'язань Товариства.

Перевіркою також встановлено, що між Компанією «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(LIMITED») (Республіка Кіпр) та ТОВ «ОСТІН»укладено також Субліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг від 01.01.2010 №3/OS-10 (далі - Субліцензійний договір 2010), відповідно до якого перший має право на використання на території України знаку для товарів і послуг «O'STIN»(Свідоцтво №879980 від 30.06.2004 року) на підставі Ліцензійного договору від 01.07.2007. За умовами зазначеного Субліцензійного договору 2010 Компанія «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД» (LIMITED») (Республіка Кіпр) надає Товариству виключну ліцензію на використання Ліцензованої власності. Компенсація наданого права на використання Ліцензованої власності буде покрита винагородою зазначеною у додатку А до Субліцензійного договору 2010.

За результатами опрацювання під час проведення перевірки актів до Субліцензійного договору 2008 та Субліцензійного договору 2010 про нарахований розмір Роялті (ліцензійних платежів) за використання знаку для товарів і послуг «O'STIN»(Свідоцтво № 879980 від 30.06.2004 року) встановлено, що в період з 17.05.2008 по 17.05.2011 проводилась виплата Товариством відповідних сум роялті на користь Компанії «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(LIMITED») (Республіка Кіпр) на виконання укладених договорів. Зокрема, за Субліцензійним договором 2008 Товариством щоквартально здійснювався розрахунок зарахованих у звітному кварталі на поточні рахунки ТОВ «ОСТІН»грошових коштів, отриманих від покупців товарів та послуг, які реалізовані з використанням Ліцензованої власності. За Субліцензійним договором 2010 Товариством щоквартально здійснювався розрахунок зарахованих у звітному кварталі на поточні рахунки ТОВ «ОСТІН»грошових коштів, отриманих від покупців товарів та послуг з використанням знаку для товарів і послуг 'STIN».

Згідно наданих до перевірки документів Товариством за період діяльності з 01.05.2008 по 17.05.2011 на виконання Субліцензійного договору 2008 було задекларовано розмір Бази для нарахування Роялті, що склала 125 630 668,98 грн. та було сплачено Компанії «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(ESTINAR LIMITED») (Республіка Кіпр) роялті у сумі 993 140,55 дол. США (еквівалент у національній валюті - 7 286 578,81 грн.); на виконання Субліцензійного договору 2010 задекларовано розмір Бази для нарахування Роялті, що склала 188 936 380,66 грн. та було сплачено Компанії «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(AR LIMITED») (Республіка Кіпр) роялті у сумі 1 368 776,83 дол. США. (еквівалент у національній валюті - 10 863 841,88 грн.).

Проведеною перевіркою встановлено та задокументовано факт не подання та недекларування Товариством митним органам вищезгаданих договорів, на підставі яких останнім здійснювалися виплати сум роялті на користь Компанії «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(LIMITED») (Республіка Кіпр) в періоді, що підлягав проведенню перевірки, під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, на яких нанесений знак для товарів і послуг 'STIN», при ввезенні їх на митну територію України в режимі імпорту.

Водночас на виконання умов/зобов'язань Субліцензійного договору 2008, Субліцензійного договору 2010 та Додатків до них в період, що підлягав перевірці, Товариством здійснювалася сплата роялті у порядку зустрічного задоволення за право використання знаку для товарів і послуг 'STIN», у тому числі для товарів, які імпортувалися ним на митну територію України.

Таким чином, митна вартість імпортованих Товариством товарів, як база оподаткування податками та зборами (обов'язковими платежами), контроль за справлянням яких згідно законодавства України з питань митної справи покладено на митні органи, визначалася та декларувалася за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), при цьому Товариство в жодному випадку не декларувало у складі митної вартості суми роялті.

Зазначене вище вказує на неподання Товариством при митному оформленні митним органам в повному обсязі даних щодо митної вартості імпортованих ним товарів та є порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України.

ТОВ «ОСТІН»14 травня 2012 року подано до митного органу заперечення (вих. № 14-05/12) на Акт перевірки № 0002/12/143000000/НОМЕР_1 від 23 квітня 2012 року.

У висновку відповідача 1, складеного за результатами розгляду заперечень, від 07 червня 2012 року № 20/1-12/05578, акт перевірки залишено без змін.

На підставі зазначеного Київською регіональною митницею Державної митної служби України 06 липня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»

- № 182, відповідно до якого ТОВ «ОСТІН»згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 та п. 11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 560 738, 24 грн., у тому числі 448 590, 59 грн. -за основним платежем та 112 147, 00 грн. -за штрафними санкціями;

- № 183, відповідно до якого ТОВ «ОСТІН»згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 та п. 11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ та Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 1 055 135, 09 грн., у тому числі 844 108, 07 грн. -за основним платежем та 211 027, 02 грн. -за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення -рішення від 06 липня 2012 року були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної митної служби України, яка рішенням від 19 вересня 2012 року № 11.1/1.2-15.1/10499 збільшила суму податкового зобов'язання на суму 5 944, 79 грн., у тому числі ввізне мито у розмірі 2 062, 47 грн., податок на додану вартість -3 882, 32 грн.

21 вересня 2012 року Київською регіональною митницею Державної митної служби за результатами розгляду Державною митною службою України скарги по податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року № 182, № 183 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 206, відповідно до якого ТОВ «ОСТІН»згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 та п. 11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 2 578, 09 грн., у тому числі 2 062, 47 грн. -за основним платежем та 515, 62 грн. -за штрафними санкціями

- № 207, відповідно до якого ТОВ «ОСТІН»згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 та п. 11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ та Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 4 852, 90 грн., у тому числі 3 882, 32 грн. -за основним платежем та 970, 58 грн. -за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними діями та рішеннями відповідачів 1, 2, 3 ТОВ «ОСТІН»звернулось до суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними дії службових осіб Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України щодо: призначення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»в період з 17.05.2011 року по 23.04.2012 року та щодо продовження строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Остін»в період з 17.05.2011 року по 23.04.2012 року;

- визнання протиправним та скасування прийнятого Київською регіональною митницею податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 06 липня 2012 року № 182;

- визнання протиправним та скасування прийнятого Київською регіональною митницею податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 21 вересня 2012 року № 206;

- визнання протиправним та скасування прийнятого Київською регіональною митницею податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 21 вересня 2012 року № 207.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач 2 не мав жодної з передбачених чинним законодавством підстав для проведення позапланової перевірки позивача, а тому дії по призначенню та проведенню перевірки є протиправними, а винесенні за результатами вказаної перевірки податкові повідомленні-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім цього, позивач зазначає, що нормами Митного кодексу України, Постановою від 23.12.2004 р. № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», Указом Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»митним органам не надано права на продовження строку проведення позапланових виїзних документальних перевірок. А тому, дії відповідача 2 з продовження строків перевірки, а також проведення перевірки та будь-які інші дії (в тому числі і складання Акту) після 17.06.2011 р. є протиправними, вчинені з грубим порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України.

В своїх запереченнях, відповідачі просили суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ОСТІН»повністю відмовити, оскільки проведення перевірки її продовження, винесення спірних податкових повідомлень-рішень та донарахування позивачу додаткового податкового зобов'язання відбувалося в рамках чинного законодавства України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «ОСТІН», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) правовідносини між ТОВ «ОСТІН», як платником податків та митним органом, як контролюючим органом, регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 р. № 168/97-ВР та Законом Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Так, зокрема, відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (в редакції чинній на момент спірних відносин до набрання чинності Податковим кодексом України) контролюючими органами були, зокрема, митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.197 р. № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент спірних відносин до набрання чинності Податковим кодексом України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України - Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи (п. 1.2. Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, і митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Згідно п. 5. 1 Порядку взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні планових і позапланових виїзних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 29 липня 2004 р. N 439/551 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2004 р. за N 984/9583, митні та податкові органи у встановленому законодавством порядку здійснюють у необхідному обсязі обмін наявною інформацією стосовно діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та в разі потреби вживають заходів щодо організації і проведення позапланових виїзних перевірок зазначених суб'єктів з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Наведені норми права дають підстави вважати, що митні органи мають право проводити документальні перевірки та за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути приймати податкові повідомлення про нарахування податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 60 Митного кодексу України передбачено, що перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 1.1, 1.9 Положення про Департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.04.2011 p. № 289 (далі -Положення № 289), департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України є регіональною митницею, яка в межах своєї компетенції та делегованих Держмитслужбою повноважень здійснює на митній території України державної митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України державної з питань митної справи, керівництво та координацію діяльності інших митних органів з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, аналітичної роботи, організації та проведення службових розслідувань та перевірок, документальних перевірок, а також управління ризиками, протидії легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, протидії корупції. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та інші печатки, штампи, бланки, відповідні рахунки в територіальному відділенні Державної казначейської служби України та уповноваженого банку.

Підпунктом 2.16. Положення № 289 Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює митний контроль шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Порядок проведення митними органами перевірок на підприємствах на момент видачі наказу про проведення перевірки Товариства був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»(далі - Постанова № 1730), а також Указом Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»(далі Указ № 817/98).

Відповідно до п. 4 Постанови № 1730 у позаплановому порядку перевірки можуть проводитися уразі:

- прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України;

- виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи;

- неподання підприємством в установлений строк документів обов'язкової звітності;

- подання підприємством скарги на порушення законодавства посадовими особами митних органів під час проведення планової чи позапланової перевірки;

- виникнення потреби у перевірці відомостей, що надійшли від особи, яка перебувала у правових відносинах з підприємством, якщо підприємство не надасть протягом трьох робочих днів пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит митного органу.

Згідно з п. 3 Указу № 817/98 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

- суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

- виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

- суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Як вбачається з наказу Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 16.05.2011 року № 82, підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки стану дотримання ТОВ «ОСТІН»законодавства України з питань митної справи за період з 17.05.2008 року по 17.05.2011 року стала службова записка начальника служби аналізу ризиків та аудиту.

З службової записки вбачається, що її винесено Департаментом боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції на підставі інформації отриманої відповідно до Протоколу погодження реквізитів, форми та строків надання інформації Державною податковою адміністрацією України до Державної митної служби України від 02.08.2010 р. № 22, про те, що відповідно до звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів та декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «ОСТІН»(код за ЄДРПОУ 34575827) за 9 місяців 2010 року нараховано та сплачено 3 503 269, 00 грн. роялті на користь компанії «Вестінар Лімітед»(Кіпр).

При цьому, митним органом встановлено, що ТОВ «ОСТІН»не декларувало у складі митної вартості імпортованих товарів відповідні суми ліцензійних платежів, у зв'язку із чим зроблено висновок про порушення чинного законодавства.

Суд вважає, що вказаний висновок, який став підставою для проведення позапланової перевірки позивача митним органом зроблений на підставі припущень, оскільки грунтувався виключно на звіті про виплачені доходи утримання та внесення до бюджету (додаток № 18 до протоколу № 22). З дослідженого в судовому засіданні вказаного звіту вбачається лише констатація факту сплати ТОВ «ОСТІН»роялті на адресу нерезидента. Жодного висновку або даних, які б свідчили про базу нарахування таких виплат, або про порушення норм митного законодавства , він не містить.

Таким чином, вказана інформація не містить в собі жодних фактів, які б свідчили про порушення ТОВ «ОСТІН» норм митного законодавства, у зв'язку із чим відсутні підстави до проведення перевірки, а дії відповідача 2 щодо призначення позапланової виїзної документальної перевірки стану дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»законодавства з питань митної справи за період діяльності з 17.05.2008 р. по 17.05.2011 p., є протиправними.

Окрім цього, судом встановлено, що проведення перевірки продовжувався майже рік наказами від 17.06.2011 р. № 127, від 01.07.2011 р. № 144, від 28.07.2011 р. № 162, від 30.09.2011 р. № 192, від 30.11.2011 р. № 246, від 04.01.2012 р. № 1, від 29.02.2012 р. № 36, від 14.03.2012 р. № 42, від 02.04.2012 р. № 53, яка закінчилася 23.04.2012 р., а її висновки оформлені актом перевірки № 0002/12/143000000/НОМЕР_1.

Основні вимоги щодо проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи, встановлені Порядком проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 71.

Відповідно до п. 1. 2 Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 21.03.2012 № 377 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 р. за № 622/20935 (далі Порядок № 377) строк проведення перевірки -це проміжок часу між датою початку і датою закінчення перевірки. Датою закінчення перевірки є дата підписання посадовими особами митного органу, уповноваженими на проведення перевірки, акта перевірки.

Пунктом 2.1 Порядку № 377 передбачено, що перевірки проводяться на підставі наказу митного органу. Наказ про проведення перевірки повинен містити такі відомості, як, зокрема, підставу для проведення перевірки; період, за який проводитиметься перевірка; строк проведення перевірки; строк, у який керівник групи з проведення перевірки повинен доповісти керівництву митного органу про результати перевірки.

Відповідно до Листа Державної митної служби України від 06.10.2011 р. № 11.1./4-20/13896 у відповідності до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 71 граничні (максимальні) терміни проведення невиїзних документальних перевірок митними органами не встановлені.

Таким чином, ні вказаним Порядком, ні нормами Митного кодексу України, Постанови № 1730, Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»не передбачено строків проведення перевірок митними органами, а також порядку та строків продовження проведення позапланових перевірок.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На думку суду, законом, який регулює подібні правовідносини є Податковий кодекс України виходячи зі змісту його Розділу І.

Отже, до правовідносин, які стосуються порядку та строків продовження проведення позапланових виїзних (невиїзних) перевірок застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем 2 під час проведення перевірки було порушено норми чинного законодавства України, які стосуються строків її проведення, тобто його дії є протиправними, а тому позовна вимога позивача про визнання протиправними дії службових осіб Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби щодо продовження строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»в період з 17.05.2011 року по 23.04.2012 року є такою, що підлягає до задоволення.

Щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазнає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, при визначенні митної вартості ввезених позивачем товарів у вантажних митних деклараціях було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Визначення митної вартості за зазначеним методом врегульовано статтею 267 Митного кодексу України.

Згідно з частиною першою вищезазначеної правової норми, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Отже, перше речення першої частини статті 267 МК України прямо передбачає коригування ціни операції відповідно до частини другої.

Згідно з другим реченням першої частини статті 267 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті»стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Збільшення вищезазначеної ціни врегульовано частиною другою статті 267 Митного кодексу України, згідно з якою при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, згідно з частиною другою до ціни додаються витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням (пункт 1 частини 2 статті 267); належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів (підпункт 2 частини 2 статті 267 Митного кодексу України.

Аналізуючи вказані норми можна зробити висновок, що на відміну від ціни товару, вищевказані витрати сплачуються покупцем товару не на користь продавця, а на користь інших осіб. При цьому визначальною для додавання цих витрат до ціни, є їх зв'язок з ввезеним товаром - його транспортування, пакування, страхування, та інші операції з товаром.

Пунктом третім частини другої статті 267 Митного кодексу України передбачено ще один вид витрат покупця товару, який додається до ціни товару та включається до митної вартості.

Згідно з пунктом третім частини другої статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Отже, умовою включення сплаченого роялті до митної вартості є їх зв'язок з ввезеними товарами, тобто наявність причино - наслідкового зв'язку між сумою сплаченого роялті та обсягом ввезеного та реалізованого товару. При цьому, така сплата має бути обумовлена у відповідних документах, і здійснюватися саме за ввезений товар.

Позивачем в підтвердження своєї позиції суду було надано Субліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг від 01.01.2010 №3/OS-10 (далі - Субліцензійний договір 2010) та Субліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2008 №2/OS-08 (далі - Субліцензійний договір 2008 з додатковими угодами до них, докази відкриття мереж роздрібних фірмових магазинів 'STIN»в різних містах України (договори суборенди нежитлового приміщення), докази використання торгової марки шляхом виготовлення рекламної продукції, в тому числі шляхом оформлення вітрин та рекламних вивісок (фотографії, договори на проведення рекламних кампаній, виготовлення та розміщення рекламної продукції).

Дослідивши вказані документи, суд дійшов наступного висновку.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що суми ліцензійних платежів ТОВ «ОСТІН», які нараховуються за послуги 35 класу МКТП, безпосередньо стосується імпортованих товарів та повинні включатись до митної вартості.

Як вбачається з Субліцензійного договору на використання знаку для товарів і послуг від 01.01.2010 № 3/OS-10 (далі - Субліцензійний договір 2010) та Субліцензійного договору на використання знаку для товарів і послуг від 01.07.2008 № 2/OS-08 (далі - Субліцензійний договір 2008), з урахуванням додаткової угоди від 04.07.2008р., позивачем було придбано дозвіл використання знаку для товарів і послуг 'STIN»виключно для 35 класу МКТП.

Відповідно до додаткової угоди від 04.07.2008 р., зокрема пункту «А»Декларативної частини вилучені посилання на класи МКТП.

Пункт «В»Декларативної частини був викладений в наступній редакції: «Субліцензіат виявив бажання одержати від Ліцензіата дозвіл на використання знаку для товарів і послуг -O'STIN»виключно для 35 класу МКТП (надалі «Ліцензована власність»), а Ліцензіат виявив бажання надати Субліцензіату виключне право користування Ліцензованою власністю. Субліцензіат бажає використовувати Ліцензовану власність у своїй господарській діяльності, в тому числі з метою відкриття магазинів роздрібної торгівлі та - правління ними (включаючи оформлення вивісок і внутрішнього інтер'єру магазинів) і надання субліцензії третім особам на території України (надалі - Територія), а також для будь-яких інших цілей відповідно до положень і умов цього Договору».

Пункт 1.1 Субліцензійного договору 2008 «Надання права і строки»був викладений в наступній редакції: «Відповідно до умов цього договору Ліцензіат надає Субліцензіату виключну ліцензію на використання Ліцензованої власності у своїй господарській діяльності, в тому числі при відкритті тау ході поточної діяльності магазинів роздрібної торгівлі, у тому числі при оформленні реклами, вивісок і внутрішнього інтер'єру магазинів на строк дії свідоцтва (надалі іменоване - «Строк»), починаючи з дати вступу Договору в дію, як визначено в Пункті 5.1 цього Договору та до завершення строку дій Договору у відповідності зі Статтею 5 цього Договору».

Перший абзац ст. 2 Субліцензійного договору 2008 «Використання Ліцензованої власності»був викладений внаступній редакції:«Права по використанню Ліензованої власності надаються Субліцензіату за цим Договором для використання знаку для товарів і послуг «O'STIN»виключно для класу 35 МКТП згідно Свідоцтва № 879980 від 30.06.2004 року».

Також, пунктами 2, 3 Додаткової угоди від 04.07.2008 р. до Субліцензійного договору 2008 сторони встановили: «2. Сторони підтверджують, що Роялті за Договором не включаються до ціни товарів під Ліцензованою власністю та не є платежами Субліцезіата, що підлягають сплаті прямо чи опосередковано як умова продажу товарів ТМ 'STIN»в Україні.3 Субліцензіат зобов'язується використовувати Ліцензовану власність у ході поточної діяльності магазинів роздрібної торгівлі, у тому числі при оформленні реклами, вивісок і внутрішнього інтер'єру магазинів. Інформація щодо використання Ліцензованої власності зазначається в Бренд-буці, що додається до цієї Угоди, є додатком № 1 та її невід'ємною частиною».

Аналогічні вищезазначеним умови використання торгової марки 'STIN»були встановлені Позивачем та Компанією «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(LIMITED») в Субліцезійному договорі про використання знаку для товарів і послуг від 01.01.2010 р. № З/OS-10.

Суд не бере посилання відповідачів на недійсність вказаної додаткової угоди, оскільки остання, в порушення ст. 467 Цивільного кодексу України укладена у м. Києві, а не у місці проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим законом не передбачено, що місцем укладення договору може бути виключно те місце, яке визначене за ст. 647 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, підставою недійсності правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є суперечність саме змісту правочину нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.

Відповідачем 2 не надано доказів про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та Компанією «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(LIMITED») правочинів.

Окрім цього, суд також зазначає, що жодним законом органам Державної митної служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а також не передбачено право органу державної митної служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемність правочинів.

А тому, посилання відповідачів на недійсність додаткової угоди від 04.07.2008р. є протиправним.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ, обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Товари і послуги згруповано відповідно до Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП), яку затверджено Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - Ніццька угода), укладеною 15.06.57. Згідно з Законом України від 01.06.2000 № 1762-III Україна приєдналася до Ніццької угоди, яка набрала чинності для України з 29.12.2000.

При цьому 35 клас Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків включає: реклама: керування справами; ділове адміністрування; канцелярські роботи.

Таким чином, зазначене вище свідчить про те, що позивач за Субліцензійними договорами 2008 та 2010 отримав від ліцензіара виключне право на відкриття фірмових магазинів під торговою маркою О'STIN»на території України, а також на використання знаку в рекламі та менеджменті (нанесення знаку на візитки, бланки підприємства тощо).

Права на імпорт товару з торговою маркою «O'STIN», його реалізацію на території України, на заборону іншим особам здійснювати продаж товару під торговою маркою 'STIN»не були предметом Субліцензійних договорів 2008 та 2010.

Згідно наданих позивачем документів (договорів на проведення рекламних кампаній, виготовлення та розміщення рекламної продукції та договорів суборенди нежитлового приміщення) вбачається, що суми ліцензійних платежів нараховувались та сплачувались ТОВ «ОСТІН»на користь ліцензіара з вартості реалізованих через фірмові магазини товарів, які не ввозились на митну територію України, а були отримані від резидентів за договорами комісії та поставки (які були надані суду), що також свідчить про відсутність будь-якого зв'язку між ввезенням оцінюваних товарів та сплатою роялті.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до зазначених вище Субліцензійних договорів сплата (або несплата) визначених в них ліцензійних платежів (роялті) жодним чином не впливає на право позивача здійснити імпорт товарів, позначених торговельною маркою 'STIN», тобто сплата роялті не є умовою їх продажу, а між імпортом оцінюваних товарів та сплатою ліцензійних платежів відсутній будь-який (прямий або опосередкований) зв'язок.

Суд бере до уваги пояснення Пампіна Вотсі (Mrs. Pampina Votsi), яка є Директором Компанії «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»(LIMITED») викладене в листі від 18.07.2012 р, згідно якого остання повідомляє, що 01 липня 2008 року між Компанією «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»(IN.) (зареєстроване за адресою: Україна, м .Київ, бульвар Лесі Українки, 28; (код ЄДРПОУ 34575827) було укладено Субліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг №2/OS-08 (з додатком А), за яким, з урахуванням умов Додаткової угоди від 04 липня 2008 року, товариству з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»було надано дозвіл на використання знаку для товарів і послуг 'STIN»(Свідоцтво №879980 від 30.06.2004 року) на території України виключно для 35 класу МКТП. Згідно умов Додаткової угоди №1 від 25 грудня 2009 року до Субліцензійного договору про використання знаку для товарів і послуг №2/OS-08 використання знака для товарів і послуг 'STIN»товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»було припинено. Умови Субліцензійного договору про використання знаку для товарів і послуг №2/OS-08 від 01.07.2008р. з додатками та додатковими угодами були виконані товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»у повному обсязі.

Пампіна Вотсі (Mrs. Pampina Votsi) в даному листі також зазначила, що 01 січня 2010 року між Компанією «ВЕСТІНАР ЛІМІТЕД»та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»(.) було укладено Субліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг №3/OS-10 (з додатком А), за яким товариству з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»було надано дозвіл на використання знаку для товарів і послуг 'STIN»(Свідоцтво №879980 від 30.06.2004 року) на території України виключно для 35 класу МКТП. Згідно умов Додаткової угоди №1 від 31 березня 2011 року до Субліцензійного договору про використання знаку для товарів і послуг №3/OS-10 використання знака для товарів і послуг 'STIN»товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»було припинено з 01.04.2011 року. Умови Субліцензійного договору про використання знаку для товарів і послуг №3/OS-10 були виконані товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»у повному обсязі.

А також повідомила, що всі вище зазначені договори з додатками та додатковими угодами, були отримані та підписані нею особисто на території Республіки Кіпр.

Судом також береться до уваги листи прокуратури м. Києва від 21.08.2012 р. № 04/5-452вих-12 та Державної податкової служби у м. Києві від 13.08.2012 р. № 1662/10/07-539, відповідно до яких, за результатами проведених перевірок з питань виявлених ДМС України порушень вимог митного законодавства посадовими особами ТОВ «ОСТІН», на підставі п. 2 ст. 6 Кримінального процесуального кодексу України, прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 212 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи викладене вище та норми чинного законодавства України, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів наявності зв'язку між ввезеними позивачем товарами та сплатою позивачем роялті. Матеріали справи не містять жодних доказів, якими підтверджується сплата позивачем роялті у зв'язку з продажем ввезених товарів.

Натомість позивачем доведено, що роялті сплачувалося у зв'язку з використанням торгової марки О'STIN»повязаної з оформленням місць такого продажу, і не пов'язана з продажем ввезеного одягу.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України 123.1. у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з того, що судом порушення ТОВ «ОСТІН»вимог податкового законодавства під час митного оформлення вантажу встановлено не було, застосування штрафних санкцій до вказаного товариства є безпідставним.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року № 182, відповідно до якого ТОВ «ОСТІН» визначено суму податкового зобов'язання (за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 560 738, 24 грн., у тому числі 448 590, 59 грн. -за основним платежем та 112 147, 00 грн. -за штрафними санкціями та податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами розгляду скарги від 21 вересня 2012 року № 206 та № 207 відповідно до яких визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 2 578, 09 грн., у тому числі 2 062, 47 грн. -за основним платежем та 515, 62 грн. -за штрафними санкціями та за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в загальному розмірі 4 852, 90 грн., у тому числі 3 882, 32 грн. -за основним платежем та 970, 58 грн. -за штрафними санкціями є протиправними, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 360, 60 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії службових осіб Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України щодо:

- призначення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН» в період з 17.05.2011 року по 23.04.2012 року;

- щодо продовження строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН» в період з 17.05.2011 року по 23.04.2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте Київською регіональною митницею податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 06 липня 2012 року № 182.

4. Визнати протиправним та скасувати прийняте Київською регіональною митницею податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 21 вересня 2012 року № 206.

5. Визнати протиправним та скасувати прийняте Київською регіональною митницею податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 21 вересня 2012 року № 207.

6. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Київської регіональної митниці, Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України, Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІН»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 360, 60 грн. (дві тисячі триста шістдесят гривень, 60 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко судді: І.О. Іщук В.П. Шулежко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.12.2012 р.