Ухвала суду № 28317288, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-42924/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Агрофінтрейд»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р.

у справі №2а-213/113/08-АП

за позовом Приватного підприємства «Агрофінтрейд»

до Державної податкової інстанції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Агрофінтрейд»(надалі -позивач, ПП «Агрофінтрейд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інстанції у Хортицькому районі м. Запоріжжя (надалі -відповідач, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2009 р. (суддя -В.Г. Серкіз), позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -М.П. Кожан, судді: А.О. Коршун, Н.П. Баранник) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну документальну планову перевірку ПП «Агрофінтрейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 13.08.2004 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої 30.05.2007 р. складено акт № 13-23-33122955 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), яке виразилося у заниженні суми податку на прибуток на загальну суму 250 917,00 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), а саме не своєчасно утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік на суму 2 041,99 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2007 р. № 0000422310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку прибуток підприємства на загальну суму 250 917,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції у сумі 51 891,91 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у договорі з контрагентом ПП «Агрофінтрейд»зазначено, що позивач є платником податку з прибутку на загальних підставах, то ним правомірно віднесено до валових витрат суми відсотків, які нараховано банком за використання кредитних коштів.

Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції зазначивши, що приватні підприємці не є резидентами та платниками податку на прибуток у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак на них не поширюється вимоги підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП «Агрофінтрейд»та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір від 18.08.2006 р. № АТФ-0618080, у якому зазначено що ОСОБА_4 має статус платника податку на прибуток на загальних підставах.

Крім того, факт перебування ОСОБА_4 на загальній системі оподаткування, на момент укладення вказаного договору, слугувала наявна у матеріалах справи, довідка про взяття ОСОБА_4 на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 27.01.2005 р. № 47

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п.7.2 ст.7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів -дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь яка особа, визначена абзацом «б»цього підпункту, договору зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає, що вона є таким платником податку, то вважається що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку -покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі».

Абзацом «б»підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено осіб, які зобов'язані, при складанні угод, вказувати свій статус, це -резиденти, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством.

Отже, обов'язок вказувати про свій особливий статус у господарських договорах мають лише особи перелічені у підпункті «б»підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскільки, на момент укладення договору підприємець зазначила про те, що вона є платником податку на загальних умовах, то позивач в силу Закону не повинен нести відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

У зв'язку з чим, позивач правомірно відніс до складу валових витрат суму передоплати, за згаданим договором, у розмірі 990 000,00 грн. за першою подією списання грошових коштів з рахунку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, зазначивши, що формування позивачем валових витрат, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та спростовує висновок податкового органу про наявність правопорушення.

Що стосується порушення ПП «Агрофінтрейд»вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що керівнику ПП «Агрофінтрейд»Соловйову В.О. надано у позику грошові кошти, за рахунок залучених (кредитних) коштів підприємства, за користування якими підприємством у 2005 р. сплачено відсотки у сумі 13 665,03 грн. Вказана сума відсотків включена позивачем до суми валових витрат підприємства.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності,

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених

пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та передбачених нормами цього Закону та в інших випадках.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності включення відсотків сплачених ПП «Агрофінтрейд» за використання кредитних коштів до валових витрат підприємства, оскільки вказана сума відсотків не використовувалась у господарській діяльності підприємства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі є правильними лише в окремих епізодах.

Разом з тим, сума податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за обома епізодами, відображена однією сумою в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 08.06.2007 р. № 0000422310/0.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскільки під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій не було надано обґрунтованої правової оцінки обставинам справи, а наявні матеріали справи не дають можливості суду касаційної інстанції виокремити із складу загальної суми податкових зобов'язання з податку на прибуток підприємства, нарахованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суми податкового зобов'язання за вказаними епізодами та суми штрафних (фінансових) санкцій, дана справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агрофінтрейд»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.03.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. у справі № 2а-213/113/08-АП скасувати.

Справу № 2а-213/113/08-АП направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.