Постанова № 28316877, 13.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Справа № 2-а-3470/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Л" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Л" (далі - позивач, ТОВ "Астра-Л") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.05.2012 року № 0000411504 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103333,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 25833,25 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.08.2010 року до договору купівлі - продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 року передача векселя не є фактичною оплатою за кукурудзу, отриману від СТОВ «Таврійська перспектива», а є борговою розпискою, тому висновок ДПІ щодо здійснення позивачем фактичних розрахунків за вказаним договором з використанням векселів не відповідає умовам договору та документам, складеним за наслідками його виконання. Таким чином, на думку позивача, останній правомірно скористався правом на отримання з бюджету фактично сплаченої суми ПДВ 103 333,00 грн. у січні 2012 року та заявлення до бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

Відповідач в письмових запереченнях проти позовних вимог вказує на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки в ході перевірки питань щодо достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року встановлено порушення ст. 200 Податкового кодексу України при формуванні суми бюджетного відшкодування за вказаний період. Відповідач вказує на те, що надані позивачем до перевірки договірні та бухгалтерські документи при взаємовідносинах з СТОВ "Таврійська перспектива" свідчать про те, що ТОВ «Астра-Л» за придбану у СТОВ "Таврійська перспектива" кукурудзу здійснило розрахунки у вексельній формі, про що свідчать акт приймання - передачі векселів від 01.08.2012 року та відсутність станом на 01.09.2010 року дебіторської заборгованості по рахунку 631 « Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та наявністю по рахунку « Короткострокові векселі видані» суми 12 994 643,00 грн., що складає вартість придбаної кукурудзи за договором з СТОВ "Таврійська перспектива". Крім того, відповідач вказує, що погашення позивачем у січні 2012 року грошових зобов'язань за векселями у розмірі 620 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 103 333,33 грн. згідно платіжних доручень є підтвердженням погашення векселів, а тому, на думку податкового органу, позивач безпідставно відобразив у декларації з ПДВ за лютий 2012 року суму ПДВ 103 333,33 грн., як залишок від'ємного значення, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, та заявив вказану суму до бюджетного відшкодування.

Ухвалою суду від 22.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судове засідання, призначене на 13 грудня 2012 року, сторони не забезпечили явку своїх представників, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить лист-повідомлення.

13.12.2012 року представник ДПІ надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Л" зареєстровано як юридична особа рішенням Херсонського міськвиконкому від 13.05.2003 року №1096, перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Херсона та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012 року ТОВ "Астра-Л" було подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року (вх. № 9012681472), згідно якої позивачем віднесено до -

- рядку 23 " сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок Д3) (рядок 23.1 + рядок 23.2)" суму - 103 333,00 грн., у тому числі:

- «на рахунок платника у банку» суму 80 000,00 грн.( рядок 23.1);

- « у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів суму 23 333,00 грн. (рядок 23.2).

З метою перевірки достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року на рахунок платника ДПІ з 04.04.2012 року по 11.04.2012 року на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Астра-Л ", за результатами якої було складено акт від 13.04.2012 року №505/15-4/19362467 ( далі - акт перевірки).

В ході проведення даної перевірки відповідачем було встановлено порушення абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року, у тому числі шляхом отримання на рахунок платника в сумі 80000,00 грн. та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в сумі 23333,00 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000411504 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103 333,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 25 833,25 грн., яке є предметом оскарження в даній справі.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що формування позивачем у лютому 2012 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 103 333,00 грн. відбулось за наслідками погашення ТОВ "Астра-Л" у січні 2012 року зобов'язань за векселями, отриманими від СТОВ «Таврійська перспектива», а не фактична сплата отриманого товару, що є не дотриманням вимог абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 02.11.2009 року між ТОВ "Астра-Л" (покупець за договором) та СТОВ "Таврійська перспектива" (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу в кредит № 05/13-09, згідно якому продавець зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах відстрочки платежу та під 25 % річних за наданий товарний кредит кукурудзу продовольчу у кількості 6200+/- 10 % тонн по ціні з ПДВ 2 800 грн. за тонну на загальну суму 17 360 000+/-10 % грн., у тому числі ПДВ, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

На виконання умов даного договору СТОВ "Таврійська перспектива" передало ТОВ "Астра-Л" 6 251,559 т кукурудзи на суму 14 586 971,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 917 394,20 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 09.11.2009 р., накладною від 09.11.2009 р. за № 09/11-04 та податковою накладною від 09.11.2009 року за № 635.

У листопаді 2009 року позивачем згідно податкової накладної від 09.11.2009 року за №635 було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 2 917 394,20 грн., про що свідчить податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року.

31.12.2009 року між ТОВ "Астра-Л" та СТОВ "Таврійська перспектива" була підписана угода до договору купівлі-продажу № 05/13-09 від 02.11.2009 року про часткове повернення позивачем кукурудзи продовольчої у кількості 1 610,615 т на суму 4 509 722,00 грн., в тому числі ПДВ - 751620,33 грн., про що свідчить акт прийому-передачі від 02.01.2010 р.

У лютому 2010 року позивачем до ДПІ подано розрахунок коригування сум ПДВ від 19.02.2010 р. до податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації від 02.01.2010 р. № 1/635, якими скориговано податковий кредит на суму ПДВ 751 620,33 грн. у зв'язку з поверненням кукурудзи згідно угоди від 31.12.2009 року до договору купівлі-продажу № 05/13-09 від 02.11.2009 року.

30.07.2010 р. між ТОВ "Астра-Л" та СТОВ "Таврійська перспектива" була підписана додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 р., про внесення змін до пункту 3.2. договору, якими було передбачено, що розрахунки за одержаний товар можуть бути проведені у вексельній формі шляхом передачі покупцем власних векселів на суму, яка відповідає вартості переданого товару, з терміном оплати по пред'явленню. Передача векселів здійснюється після отримання покупцем сільськогосподарської продукції шляхом підписання актів прийому-передачі векселів.

На виконання змінених умов договору щодо розрахунків, позивачем було передано СТОВ "Таврійська перспектива" 13 векселів (з АА № 0887029 по АА № 0887142) на загальну суму 12994643,20 грн., що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 01.08.2010 року, наданим до матеріалів справи та про що зазначено на стор. 8 акту перевірки.

Одночасно, 01.08.2010 р. між ТОВ "Астра-Л" та СТОВ "Таврійська перспектива" була підписана додаткова угода № 2 до договору купівлі-продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 р., якою повторно внесено зміни до пункту 3.2. договору та передбачено:

- здійснення розрахунків за одержаний товар з урахуванням нарахованих відсотків, починаючи з дня передачі товару до 31.12.2012 року, шляхом перерахування грошових коштів;

- покупець може під забезпечення своїх боргових зобов'язань надати продавцю прості векселі;

- продавець зобов'язується повернути векселі покупцеві після оплати товару грошовими коштами на розрахунковий рахунок.

Згідно журналу судового засідання від 01.11.2012 року судом було ухвалено на місці щодо зобов'язання позивача надати копії бланків векселів та акти приймання - передачі векселів, згідно яких СТОВ «Таврійська перспектива» повертає позивачу вищевказані векселі у зв'язку зі зміною форми розрахунків з вексельної форми на грошову, а також акти приймання-передачі векселів під забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 р. відповідно до п. 3.2. договору, у редакції додаткової угоди № 2 від 01.08.2010 року.

Проте, на вимогу суду позивач не надав витребувані документи, що позбавило суд дослідити їх зміст, надати їм правову оцінку.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» передбачено, що вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

У відповідності з пунктом 6 Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 02.08.1996 р. (із змінами та доповненнями, чинної на момент здійснення операцій з векселями), вексель є розрахунковим документом, за яким здійснюються безготівкові розрахунки.

Статтями 11-20, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією (підписаною 07.06.1930 р.), встановлений порядок передачі векселів шляхом індосаменту, що визначає за векселем якість інструмента вексельного обороту.

Проте, чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, як цінними паперами, що регулюється нормами цивільного права.

У таких випадках вексель вибуває з вексельного обороту і набуває статусу боргового документу, який може бути предметом цивільно - правової угоди.

І в залежності від того, в якій якості використано вексель у господарській операції (як засіб платежу за придбані товари (роботи, послуги), чи як товар (фондова вартість), відповідно до чинного законодавства у платника податку виникають певні права та обов'язки.

З урахуванням вищевказаних правових норм та наявних у справі документів, суд приходить до висновку, що у даних договірних правовідносинах, вексель був використаний як засіб платежу за отриманий товар, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 01.08.2010 р. в кількості 13 штук на суму 12994643,20 грн. (з АА № 0887029 по АА № 0887142) та відсутністю станом на 01.09.2010 р. дебіторської заборгованості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками" та одночасним обліком по рахунку 62 "Короткострокові векселі видані" суми 12 994 643,20 грн., що складає вартість фактично отриманого позивачем товару від СТОВ «Таврійська перспектива» згідно умов договору купівлі-продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 р.

Щодо доводу позивача про фактичне виконання спірними векселями функції боргового документу, як засобу забезпечення боргових зобов'язань по розрахункам за договором купівлі-продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 р. в редакції додаткової угоди № 2 від 01.08.2010 року, то суд зазначає про наступне.

Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання врегульовані главою 49 Цивільного кодексу України. Зокрема, статями 546-547 цього Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак, суд відмічає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо укладання позивачем одного із вище перелічених правочинів як форми забезпечення виконання зобов'язань по розрахункам за договором купівлі-продажу в кредит № 05/13-09 від 02.11.2009 р., в редакції додаткової угоди № 2 від 01.08.2010 року.

Суд приймає до уваги довід податкового органу щодо спростування доказів позивача по здійсненню розрахунків за вказаним договором у грошовій формі, оскільки з наданих до матеріалів справи копій платіжних доручень від 27.01.2012 р. № 46 на суму 200 000,00 грн. та від 31.01.2012 р. № 57 на суму 420 000,00 грн. вбачається у призначенні платежу оплата векселя АА № 0887138 та часткова оплата векселя АА № 0887139.

При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем документи ( копія наказу від 11.01.2012 р. та службової записки гол. бухгалтера про виправлення помилки в бухгалтерському обліку, копія бухгалтерської довідки від 11.01.2012 р., копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, 621 за січень 2012 року, копія фінансової звітності за 1 квартал 2012 року з копією квитанції № 2 Держкомстату України від 25.04.2012 р., копія листа ХВ ПАО «Укрсоцбанк» від 11.04.2012 р. № 5017-08/67-7222, копія акту повернення векселів від 31.01.2012р., копія Додаткової угоди № 3 від 30.03.2012 р., копія Додаткової угоди № 4 від 30.03.2012 р., копія акту про повернення векселів від 30.03.2012 р., копія акту звіряння розрахунків станом на 07.05.2012 р.), як доказ здійснення розрахунків у грошовій формі, оскільки ними не підтверджується факт дотримання позивачем вимог законодавства в частині укладання правочину щодо визначення векселя, як об'єкта гарантії або застави з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за договором.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

З наявних у справі документів, суд не вбачає доказів надання податковому органу під час проведення перевірки або при надані заперечень на висновки акту перевірки вищевказаних документів, що створює у суду сумнів щодо їх наявності на момент проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення розрахунків позивачем з СТОВ "Таврійська перспектива" за придбану кукурудзу векселями в кількості 13 штук на суму 12 994 643,20 грн., що свідчить про припинення зобов'язань за договором купівлі-продажу та виникненням зобов'язань позивача перед СТОВ "Таврійська перспектива" за векселями, доказом чого є платіжні доручення від 27.01.2012 р. № 46 (часткова оплата векселя АА № 0887138) та від 31.01.2012 р. №57 (вексель АА № 0887138, 00887139 частково).

Відповідно до абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

З врахуванням вказаної норми закону, суд погоджується з висновком ДПІ щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування суми ПДВ 103 333,00 грн., оскільки вказана сума є погашенням боргових зобов'язань за векселями, а не фактичною сплатою частини вартості отриманого товару.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що, враховуючи правомірність встановлення завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року у розмірі 103 333,00 грн., правомірним є застосування до ТОВ "Астра-Л" в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні суми штрафної санкції у розмірі 25833,25 грн. (103333,00 грн. * 25%).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 69, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА-Л" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1