Постанова № 28316822, 22.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. 16 год.45 хв.Справа № 2-а-1549/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.11.2012 року, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.04.2012 року

- за № 0005311702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 51 502,33 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 41 201,86 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 300,47 грн.;

- за №0005321702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 968,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 7 975,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 993,75 грн.;

- за №0005331702, яким встановлено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46 961,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності договору поставки дизельного пального, укладеного з ПП "Нафтатрейдер-ВР", оскільки даний висновок ґрунтується виключно на обставинах, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП "Нафтатрейдер-ВР", які за своїм змістом є припущеннями інспектора-ревізора. При цьому, позивач стверджує, що товарність вказаної операції підтверджується наданими до перевірки первинними документами, які податковим органом не визнанні недійсними або встановлено факт їх відсутності. Оскільки факт транспортування дизельного палива підтверджується товарно-транспортною накладною, зміст господарської операції відповідає видам діяльності позивача та його контрагента, подальше використання дизельного палива пов'язано з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, тому, на думку позивача, у ДПІ відсутні законні підстави для не прийняття до заліку первинних документів позивача при визначені валових витрат та податкового кредиту підприємця за наслідками отримання від ПП "Нафтатрейдер-ВР" дизельного палива, що підтверджує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначає, що матеріалами перевірки ФОП ОСОБА_1 не підтверджено реальність господарських операцій з ПП "Нафтатрейдер-ВР" через неможливість проведення зустрічної звірки з вказаним підприємством у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, що призвело до неправомірного включення до складу валових витрат вартості дизельного палива в сумі 274679,05 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ 54935,81 грн., та стало наслідком донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 41201,86 грн., зменшення суми від'ємного значення в розмірі 46961,00 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 7975,00 грн., про що прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 21.01.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.05.2012 року за №13706788 основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є за даними КВЕД 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту, 63.40.0 - організація перевезення вантажів, 51.51.0 - оптова торгівля паливом, 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г.

Як свідчать обставини справи, у період з 26.03.2011 року по 30.03.2011 року згідно пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 26.03.2012 року №199 фахівцем ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною-особою - підприємцем ОСОБА_1 з платником податків ПП "Нафтатрейдер-ВР" за грудень 2011 року, про що було складено акт від 04.04.2012 року №365/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки були встановлені порушення:

1) п. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 203 Цивільного кодексу України щодо включення до складу валових витрат за 2011 рік вартість придбання товарно-матеріальних цінностей без належно документально підтверджених витрат у сумі 274679,05 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 54935,81 грн., визначений від вартості товару згідно накладної та податкової накладної, отриманої від ПП "Нафтатрейдер-ВР".

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, ДПІ винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0005311702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 51 502,33 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 41 201,86 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 300,47 грн.;

- №0005321702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 968,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 7 975,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 993,75 грн.;

- №0005331702, яким встановлено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46 961,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки на встановлення порушення п. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України вплинув висновок ДПІ за актом від 24.02.2012 року № 30/15-2/36505458 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нафтатрейдер-ВР" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, яким встановлено, що ПП "Нафтатрейдер-ВР" відсутнє за місцезнаходженням, у підприємства відсутні основні засоби, виробничі потужності, наймані працівники та транспорті засоби, що унеможливлює здійснення ПП "Нафтатрейдер-ВР" виготовлення продукції та її транспортування. На підставі вищенаведеної інформації відповідачем зроблено висновок про нікчемність угоди, укладеної між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Нафтатрейдер-ВР", в результаті якого позивачу зменшено від'ємне значення з ПДВ, збільшено грошове зобов'язання за вказаним податком та за податком з доходів фізичних осіб.

Суд не погоджується з вказаним висновком ДПІ виходячи із наступного.

Як встановлено судом, 05 грудня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (за договором - покупець) та ПП " Нафтатрейдер-ВР" (за договором - продавець) було укладено договір поставки дизельного пального, за умовами якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукт в асортименті, по цінам, в кількості, що вказані в накладних, виписаних на кожну партію поставки ПММ, відпуск товару здійснюється само виведенням цілодобово, або доставляється продавцем, розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, термін дії договору до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов даного договору ПП " Нафтатрейдер-ВР" відвантажив ФОП ОСОБА_1 дизельне пальне у кількості 35750,0 л., що підтверджується видатковою накладною від 05.12.2012 року № РН-0001034 на суму 329 614,86 грн., у тому числі ПДВ 54935,81 грн., податковою накладною від 05.12.2011 року № 1 на суму ПДВ 54935,81 грн. та товарно - транспортною накладною від 05.12.2011 року № 01АА.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями №514 від 05.12.2012 року на суму 303250,00 грн. та №518 від 06.12.2011 року на суму 26364,86 грн.

Судом встановлено, що отримане від ПП "Нафтатрейдер-ВР" дизельне паливо було використано при заправці автомобілів, які знаходяться у позивача в оренді, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, зокрема, договорами про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, договорами про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, договором оренди блок-пункту АЗС, договором оренди території, договорами-заявками оренди автомобілів, актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), актами списання дизельного пального, товарно-транспортними накладними.

Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач - ДПІ у м. Херсоні не подала.

Доказів того, що на момент складання податкових та видаткових накладних на адресу позивача, постачальник дизельного палива ПП "Нафтатрейдер-ВР" не був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та не був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковим органом також не надано.

За таких підстав, висновок ДПІ щодо безтоварності господарської операції, укладеної між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Нафтатрейдер-ВР", спростовуються приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів. Належних доказів зворотного з боку відповідача не надано.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій, та як наслідок визнання угоди нікчемною, є необґрунтованими, оскільки єдиним мотивом про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій, неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акт від 24.02.2012 року № 30/15-2/36505458 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нафтатрейдер-ВР" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року,

З положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України встановлено, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Однак, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача та ПП "Нафтатрейдер-ВР", про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі. Доказів які б спростовували наведене не надано.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом-постачальником ПП "Нафтатрейдер-ВР", залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав. При цьому, надані позивачем до матеріалів справи декларації з ПДВ по ПП "Нафтатрейдер-ВР", свідчать про декларування вказаним підприємством податкових зобов'язань за наслідками господарської операції з позивачем.

Відповідач також не подав жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем ст. 14, 177 Податкового кодексу України, при формуванні складу валових витрат за наслідками спірної господарської операції, то суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку ФОП ОСОБА_1 правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП "Нафтатрейдер-ВР", у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також вважає, що висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту у сумі 54935,81 грн. та, відповідно, заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7975,00 грн. та завищення від'ємного значення на 46961,00 грн. по взаємовідносинам позивача з ПП "Нафтатрейдер-ВР" ґрунтуються на невірному тлумаченні податкового законодавства, що підтверджується наступним.

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення на оплату товарів (послуг) з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні податкового кредиту по операціям з придбання товару у ПП "Нафтатрейдер-ВР", зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість. Також не встановлено, що господарська операція, за наслідками якої сформовано податковий кредит, що враховувався при визначенні від'ємного значення з податку на додану вартість, не мала реального характеру, а навпаки наявні у справі первинні документи, які були предметом дослідження ДПІ в ході перевірки підтверджують реальність їх здійснення. Факт того, що постачальники позивача мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки сплатив податок на додану вартість у ціні отриманого товару - дизельного пального, що підтверджується податковою накладаною, а тому відповідно до законодавства у повній мірі виконав свій обов'язок щодо сплати цього податку.

Щодо доводів про те, що ПП "Нафтатрейдер-ВР" та його посадові особи відсутні за юридичною адресою, встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, що господарські угоди укладені зокрема з ФОП ОСОБА_1 є фіктивними, так як на момент укладання угоди вони не знаходились за місцем юридичної адреси, суд зазначає, що при цьому не враховано нічим не обмежену можливість цього підприємства (ПП "Нафтатрейдер-ВР") укладати угоди найму, оренди та залучати до господарської діяльності активи трудові ресурси інших суб'єктів господарювання; не враховано відсутність норми закону, яка б давала підстави для відповідальності позивача, як платника податків, за можливо вчинені контрагентами правопорушення, з чим також погоджується суд касаційної інстанції. Факт відсутності ПП "Нафтатрейдер-ВР" за юридичною адресою не є підставою вважати, що ПП "Нафтатрейдер-ВР" не веде господарської діяльності, а угоди укладені з контрагентами є безтоварними.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.177.2 ст. 177, пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фізичних осіб, а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 року №0005311702, №0005321702, №0005331702 на підставі висновків акту перевірки №365/17-2/НОМЕР_1 від 04.04.2012 року, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2012 року № 0005311702 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 51 502,33 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 41 201,86 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 300,47 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2012 року №0005321702 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 968,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 7 975,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 993,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2012 року №0005331702 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46961,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.8