Рішення № 28316746, 24.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа№ 5015/3882/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредитЛізинг", м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Галицька Основа", м. Львівпро:стягнення 265239,96 грн. Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Гутьєва В.В., Морозюк А.Я.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Фунигін О.С. -представник.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг", м. Київ, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Галицька Основа", м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення коштів в сумі 265239, 96 грн., з яких 236439,43 грн. основного боргу, 17803,18 грн. неустойки (пені), 10997,35 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 20.09.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.10.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 540- LD від 11.06.2008 р. позивач, як лізингодавець, придбав у продавця предмет лізингу і передав його в користування відповідачу, як лізингоодержувачу, за що останній зобов'язаний був сплачувати лізингові платежі згідно графіку лізингових платежів. Однак, відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору та припинив його дію. Позивач просить стягнути з відповідача основний борг по сплаті лізингових платежів у сумі 236439,43 грн. за період з 30.08.2010 р. по 01.07.2011 р., неустойку (пеню) з простроченої суми у сумі 17803,18 грн. за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. та три відсотки річних у сумі 10997,35 грн. за період з 01.10.2010 р. по 17.09.2012 р.

30.10.2012 р. відповідач подав на розгляд суду заяву з проханням застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовити в частині стягнення пені, нарахованої за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року.

Ухвалою суду від 30.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.11.2012 р. Ухвалою від 15.11.2012 р. суд продовжив строк розгляду спору до 30.11.2012 р. та відклав розгляд справи на 30.11.2012 р.

У зв'язку з відрядженням судді Артимовича В.М. судове засідання, призначене на 30.11.2012 р. не відбулось.

Ухвалою від 03.12.2012 р. суд відклав розгляд справи на 11.12.2012 р. та призначив справу до колегіального розгляду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Артимович В.М., судді Гутьєва В.В. та Морозюк А.Я.

15.11.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове пояснення відповідача у даній справі, у якому останній, враховуючи ступінь виконання зобов'язання за укладеним договором, вину відповідача просить зменшити розмір пені до 0,01 грн.

27.11.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшли письмові пояснення позивача у даній справі. Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, позивач просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення неустойки та стягнути з відповідача 2312,06 грн. пені.

29.11.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшов контррозрахунок позовних вимог відповідача у даній справі. Відповідач пояснив, що так як ним повернуто предмет лізингу, то основний борг має бути зменшений на суму переданого майна та його розмір повинен бути вирахуваний в частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що не був сплачений за такий об'єкт лізингу по дату останнього платежу за графіком. Враховуючи факт продажу лізингоодержувачем предмету лізингу лізингодавцеві, на думку відповідача, позивач безпідставно вимагає суму вартості предмету лізингу у розмірі 132352, 24 грн., яка була реалізована на користь ТОВ „УніКредитЛізинг" видатковою накладною № ЛНА -000017 від 10.05.2012 р. Таким чином, з розрахунку відповідача вбачається, що розмір суми стягнення складається лише з суми комісійної винагороди лізингодавця за період з 31.08.2010 р. по 30.06.2011 р. у розмірі 103851,43 грн. Одночасно, відповідач просить відмовити у задоволенні пені за прострочення сплати лізингових платежів у зв'язку з пропуском позовної давності та зменшити розмір трьох відсотків річних у розмірі 5005,37 грн. При цьому, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 31.05.2013 р. До пояснень відповідачем долучено видаткову накладну № ЛНА -000017 від 10.05.2012 р., акт приймання-передачі від 11.05.2012 р. бетононасосу НТВ60С1413D ІІІ, серійний № 08ТВ06150206, та акти звірки розрахунків між сторонами від 31.12.2011 р., від 09.11.2012 р., від 17.10.2012 р.

Ухвалою суду від 11.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 24.12.2012 р.

В засідання суду 24.12.2012 р. з'явився представник відповідача, надав суду усні пояснення по суті спору та просив відмовити частково у задоволенні позовних вимог. Позивач явку представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті.

Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу № 540-LD від 11.06.2008 р. (надалі - договір). За даним договором лізингодавець (позивач у справі) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лігингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (відповідач у справі) на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить 112130,27 доларів США, у т.ч. ПДВ.

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п. 1.3 договору).

Додатком № 1 (специфікація) до договору визначено, що предметом лізингу є бетононасос моделі НВТ60С 1413D ІІІ, серійний номер 08ТВ06150206 та комплектуючі до нього.

У додатках № 2 до договору сторонами погоджено графік лізингових платежів стосовно предметів лізингу, визначених у додатку № 1.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.06.2008 р. внесено зміни до договору. Зокрема, сторони визначили ціну предмета лізингу у сумі 112130,27 доларів США, у т.ч. ПДВ, що становить 544000,00 грн. У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу сторони погодили змінити графік платежів у додатку № 2 до договору.

Предмет лізингу передано позивачу від продавця у власність, та від позивача (лізингодавця) до відповідача (лізингоодержувачу) у лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.06.2008 р.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення № 1086 від 22.06.2011 р. про відмову від договору. Відмова від Договору мотивована тим, що відповідач в порушення умов договору прострочив сплату лізингових платежів понад 30 днів. Відповідачем допущено заборгованість у сумі 243721,10 грн. У цьому листі позивачем (лізингодавцем) визначено місцем передачі предмета лізингу - м. Київ, вулиця Ремонтна, 8. З огляду на це, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач відмовився від договору, починаючи з 01.07.2011 р. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 23.06.2011 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист. Як вбачається із повідомлення про вручення, повідомлення отримано відповідачем 05.07.2011 р.

Як вбачається із матеріалів справи, предмет лізингу був переданий позивачу - ТОВ „УніКредитЛізинг" 10.05.2012 р., про що як доказ долучено видаткову накладну № ЛНА -000017 від 10.05.2012р.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України:.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених ст. 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 ст. 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Аналогічне положення передбачено пунктом 12.4 договору. Таким чином, оскільки відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, і позивач реалізував таке право, суд вважає правомірною відмову позивача від Договору.

В ході судових засідань відповідач визнав факт прострочення сплати лізингових платежів та не заперечив проти припинення дії договору. Суд погоджується з висновком відповідача про те, що договір припинив свою дію 05.07.2011 року, враховуючи положення частини третьої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що до складу лізингових платежів входять: перший лізинговий платіж (комісія за організацію та аванс ціни предмета лізингу), другий лізинговий платіж (комісія за користування предметом лізингу, ПДВ на суму нарахованих до сплати комісій), періодичні платежі (відшкодування, комісійна винагорода лізинговдавця, ПДВ на суму нарахованих до сплати відсотків).

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору (пункт 1.3 договору). Лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, вказаний у договорі, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж (пункт 7.7 договору).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми лізингових платежів у сумі 236439,43 грн. за період з 30.08.2010 р. по 01.07.2011 р., які підлягали сплаті протягом дії договору, є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, суд вважає безпідставними заперечення відповідача про відмову у стягненні частини лізингових платежів в межах дії договору, які є відшкодуванням вартості предмета лізингу у зв'язку з наступним. Положення Закону України "Про фінансовий лізинг" визначають поняття лізингу як різновиду договору, в результаті якого лізингоодержувачу отримує від лізингодавця у платне користування на визначений строк майно. Лізинговий платіж включає в себе декілька складових, в тому числі й суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Лізинговий платіж є єдиним платежем, який сплачується згідно з умовами договору (пункт 7.4 Договору), його не можна розцінювати як декілька самостійних платежів. Тому вилучення з розрахунку заборгованості за лізинговим платежами сум відшкодування частини вартості майна, що є складовою частиною лізингових платежів не ґрунтується на положеннях законодавства, яке регулює лізингові правовідносини.

Що стосується вимог про стягнення пені, то суд при ухваленні рішення враховував таке.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Разом з тим, суд бере до уваги заяву позивача від 26.11.2012 р. про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 2312,06 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком, протягом якого особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, оскільки додатками до договору сторонами встановлено чіткі строки виконання відповідачем грошових зобов'язань (сплати лізингових платежів), позивач звернувся до суду 18.09.2012 року, тому обгрунтованими є уточнені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2312,06 грн.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на значний обсяг кредиторської заборгованості боржника та повернення ним предмету лізингу позивачу, як лізингодавцю, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 Господарського кодексу України вважає за доцільне зменшити розмір пені до 30 % від заявленої суми і стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 693,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 10997,35 грн. - 3% річних за період з 01.10.2010 р. по 17.09.2012 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Суд, розглянувши клопотання відповідачу про відстрочку виконання рішення до 31.05.2013 р., дійшов висновку щодо відмови в його задоволенні, оскільки відповідачем не подано суду доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду в даній справі або роблять його неможливим, зокрема доказів важкого фінансового становища відповідача. Крім того, норма ст. 121 ГПК України, на яку покликається у відповідному клопотанні відповідач, передбачає право суду розстрочити виконання рішення, яке набрало законної сили. При цьому слід зазначити, що відмова в задоволенні даного клопотання не позбавляє відповідача права звернутись з таким клопотанням в порядку ст. 121 ГПК України до господарського суду в подальшому.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених уточнених позовних вимог.

Крім того, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені ціна позову становить 249748,84 грн. Таким чином, в силу вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" до сплати підлягає судовий збір у розмірі 4994,98 грн. Проте позивачем сплачено 5305,00 грн. судового збору. З огляду на зазначене, сплачена сума судового збору у розмірі 310,02 грн. підлягає поверненню позивачу, про що після набрання рішенням законної сили необхідно винести відповідну ухвалу.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду доказів неможливості виконання рішення господарського суду у даній справі. При цьому, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»способів виконання рішення суду. Відповідно до приписів ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відтак, в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31.05.2013 р. слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 258, 261, 267, 526, 598, 611, 612, 615, 625, 806, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 233, 292, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 79, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг", м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа" (79017, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2; ідентифікаційний код 33419843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 236439,43 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 693,62 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 10997,35 грн. три проценти річних, 4994,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти уточнених позовних вимог відмовити.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 310,02 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 4141 від 17.09.2012 р., про що після набрання рішенням законної сили винести відповідну ухвалу.

Повне рішення складено 29.12.2012 р.

Суддя Артимович В.М.

Судді Гутьєва В.В.

Морозюк А.Я.