Рішення № 28316626, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/16429-2012 25.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 4 895, 64грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Костенко А.О. (дов. № 1-1-4/37-Ю від 16.03.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»( надалі- ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення 4 895, 64грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0096377 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Мітсубісі», д.н. АІ 1966 ВВ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», д.н. 22844 ВВ, яким скоєно ДТП, застрахована відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/5866616), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/16429-2012, розгляд справи призначено на 06.12.2012.

Під час розгляду даної справи 06.12.2012 судом оголошено перерву на 25.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 25.12.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте через канцелярію суду 06.12.2012 подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Місцезнаходження відповідача є: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75 підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2009 між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» (надалі-позивач) та Черненком С.А. (надалі -страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, № 19G-0096377, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Мітсубісі», д.н. АІ 1966 ВВ.

20.04.2011 рішенням Загальних Зборів Акціонерів було змінено організаційно -правову форму стягувача ВАТ «Українська Страхова Компанія «Дженералі Гарант»на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі- ПАТ«УСК «Гарант-Авто»).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

18 .11.2009 на вул.Лятошинського, 53 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Мітсубісі», д.н. АІ 1966 ВВ та «ВАЗ», д.н. 22844 ВВ, який знаходився під керуванням Захарчука П.П.

Із довідки ВДАІ м.Києва про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «ВАЗ», д.н. 22844 ВВ, яким спричинено ДТП та потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Мітсубісі», д.н. АІ 1966 ВВ, знаходився під керуванням громадянина Захарчука П.П.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 03.12.2009 (справа №3-13049/09 рік ) Захарчука П.П. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Мітсубісі», д.н. АІ 1966 ВВ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до Висновку № 5089 від 08.12.2009 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, становить 5215, 44 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № 95293 від 14.12.2009, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 4 895 ( чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) 64 коп. (з вирахуванням франшизи, що склала 182,00 грн.), що підтверджується видатковим касовим орденом №1880 від 23.12.2009 .

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»перейшло в межах суми 4 895, 64грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Захарчука П.П. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», д.н. 22844 ВВ ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Захарчука П.П., як власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ВАТ «НАСК«Оранта» згідно із полісом №ВС/5866616, що підтверджується довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України № 31391/7-3-11 від 03.12.2012.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія ««ГАРАНТ-АВТО»задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська,буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія ««ГАРАНТ-АВТО»(01042, м. Київ, Печерський р-н,провулок Новопечерський, буд.19/3; ідентифікаційний код 25965081) суму страхового відшкодування у розмірі 4 895(чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять ) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1609 ( одну тисячу шістсот дев`ять ) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення -29.12.2012