Рішення № 28316560, 03.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.12 справа № 5015/2542/12

за позовом Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку", м.Київ

до відповідача ТзОВ "Земельно-консалтинговий центр", м.Львів

третя особа: ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ціна позову: 189 675,32грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Басик А.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з"явився;

третя особа - не з"явився.

Суть спору:

Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Земельно-консалтинговий центр", третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; ціна позову: 189 675,32грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2542/12 від 22.06.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 40хв. 16.07.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №5015/2542/12 від 16.07.2012р. та від 20.08.2012р. Строк розгляду спору продовжено за клопотанням Позивача відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 20.08.2012р.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Учасникам процесу, в тому числі Відповідачу і Третій особі (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду спору представником Позивача подано наступні документи: повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; довідку про включення до ЄДР Позивача; довідку про включення до ЄДР Відповідача; клопотання про продовження строку.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

При чому суд зазначає, що ухвали господарського суду Львівської області надіслані Відповідачу як за адресою місцезнаходження, так і за юридичною адресою; при цьому, надіслані за юридичною адресою -повертались, за фактичною адресою -Відповідачем отримані.

03.09.2012р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В клопотанні Відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання з причин перебування останнього в іншому судовому засіданні. До клопотання додано копію попередження про необхідність явки в судове засідання Шевченківського районного суду на 15год. 00хв. 03.09.2012р. представника, адресованого Брюховицькій селищній раді, довіреність на право здійснення представництва.

З приводу даного клопотання суд зазначає, що в силу вимог ст.28 ГПК України особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва.

Крім того, в клопотанні жодним чином не обґрунтовано, не наведено жодного доводу та не представлено доказу, що представник Відповідача Ковальська О.Б. є представником Брюховицької селищної ради, які адресоване описане вище попередження Шевченківського районного суду.

Також суд зазначає, що строк розгляду справи вже продовжувався на 15 днів, та в силу вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України в суда відсутні правові підстави для подальшого продовження строку розгляду спору, а відтак, до відкладення розгляду справи.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про необхідність відмови в заявленому клопотанні за необґрунтованістю та недоведеністю доводів та за відсутністю правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи.

Третя особа в судове засідання не з"явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що враховуючи вимоги ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутня правова підстава для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.12.2006р. між Позивачем (Банк) та Третьою особою (Позичальник) укладено договір кредиту №971 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, без безумовних зобов»язань щодо її надання, з можливістю надання Позичальнику в її межах кредитів, що надалі іменуються "Кредити", а Позичальник зобов"язується використати Кредити на цілі, зазначені в п.1.2 цього Договору (поточні потреби), своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку відсотки за користування Кредитами, виконати інші умови цього Договору і своєчасно повернути Кредити Банку.

Відповідно до п.1.1.1 Договору, ліміт кредитної лінії становить 16000 доларів США, зі сплатою 13% річних та порядком зменшення ліміту кредитної лінії, наведеним у Додатку №1 до цього Договору, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 14 грудня 2009 року.

Згідно п.1.3 Договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов"язань, щодо погашення Кредитів, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших можливих витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, між Сторонами укладається договір іпотеки земельної ділянки, площею 1004,00кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Сокільники, оціночною вартістю 198337,14грн.

Відповідно до п.п.2.4, 2.4.1 Договору, відсотки за користування Кредитами нараховуються за поточний календарний місяць в останній робочий день місяця по фактичній сумі заборгованості по кредитах. Відсотки нараховуються за фактичну кількість днів користування Кредитами по обліку Банку, при розрахунку відсотків кількість днів у році приймаємо 360; сплата відсотків здійснюється готівкою в доларах США з 1-го по 10-те число місяця (включно), наступного за тим, в якому нараховані відсотки. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов"язаний сплатити суму нарахованих відсотків, згідно з п.2.4 цього Договору у попередній робочий день.

Пунктом 3.3.13 Договору передбачено обов'язок Позичальника сплатити Банку винагороду в розмірі 2% від суми кредитної лінії за РКО (розрахунково-касові операції) при кредитуванні (сплачується щорічно до 10 числа місяця, в якому кредит наданий, та винагороду в розмірі 0,5% від суми кредитної лінії за видачу готівки на спеціальний рахунок.

Згідно п.4.1 Договору, у разі прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.4.1 Договору, а також у разі прострочення строків повернення Кредитів, визначених п.п.1.1, 2.8, 3.2.3, 4.3, 5.4 Договору, Позичальник сплачує пеню в розмірі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Відповідно до п.4.2 Договору, у разі порушення Позичальником вимог п.п.3.3.2-3.3.13 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредитів, визначених п.п.1.1.1 цього Договору за кожний такий випадок.

Додатком №1 до Договору визначено графік зменшення ліміту.

Додатковим договором №1/01.06.2008/% до Договору змінено з 01.06.2008р. розмір відсоткової ставки до 15% річних. Додатковим договором №2 до Договору змінено розмір відсоткової ставки до 17% річних.

Крім того, 15.12.2006р. між Банком та Відповідачем (Поручитель) укладено договір поруки №971п (далі -Договір поруки), відповідно до п.п.1.1, 2.1, 2.2 якого, Поручитель зобов'язується перед Банком у повному обсязі відповідати за виконання Боржником зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі кредитного Договору, в тому числі зобов'язується відшкодувати Банку витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги та/або стягнення з Поручителя та/або Боржника заборгованості за основним Договором або за цим Договором поруки.

Відповідно до платіжного доручення з відміткою банку про сплату №65/90 від 08.02.2008р., Банком за Договором перераховано Третій особі (Позичальнику) 13999грн.

Внаслідок порушення Позичальником зобов'язань за Договором, станом на 28.04.2012р. виникла наступна заборгованість:

- за кредитом -11998 доларів США;

- по відсотках -3274,81 доларів США;

- по пені за несплату кредиту -1225,30 доларів США;

- по пені за несплату відсотків -228,24 долари США;

- по пені за несплату комісії -47,42 долари США;

- штраф за несвоєчасну оплату тіла кредиту -1600 доларів США;

- штраф за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту -1600 доларів США;

- штраф за несвоєчасну сплату комісії по кредиту -1600 доларів США.

Загальна сума заборгованості становить 23739,39 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ станом на 28.04.2012р. становить 189675,32грн. Можливість повернення кредиту в грошовій одиниці України Договором не заперечується та відповідає вимогам ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що Відповідачем та Третьою особою не заперечено ні суму заборгованості, ні підстави виникнення такої чи наявності обов'язку щодо сплати.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявний у Відповідача, згідно Договору поруки, обов'язок виконання зобов'язання за Договором, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу за Договором в розмірі 189675,32грн., здійснення повної чи часткової оплати такого Третьою особою чи Відповідачем, перевіривши правильність та під ставність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 189675,32грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

03.09.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 10.09.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з товариства з обмеженою відповідальністю «Земельно-консалтинговий центр» (79037, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, 200, ідентифікаційний код 33169616) на користь акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м.Київ, вул.Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316) 189675,32грн. заборгованості, 3793,51грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.