Рішення № 28316518, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/16386-2012 25.12.12

За заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ»

до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

про стягнення 42 458, 76грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення 42 458, 76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «АЛЬФА-СТРАХУВАННЯ»на підставі договору страхування автотранспорту № 046.0251249.143 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Ніссан», д.н. АА 8968 ВІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», д.н. АА 6601 КА, яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/414558), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/16386-2012, розгляд справи призначено на 04.12.2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.12.2012 розгляд справи відкладено на 25.12.2012 із-за неявки відповідача.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012 не з'явився, причин неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження позивача є: 01025, м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Десятинна, буд.4/6, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2012 повторно не з'явився, причин неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача є: 04080, м.Київ, Подільський р-н, вул.Фрунзе, буд.13,Є підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та позивач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та позивач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 між ПрАТ «СК «АЛЬФА-СТРАХУВАННЯ»(надалі-позивач) та Ломачевською М.С. (надалі -страхувальник) було укладено договір страхування автотранспорту № 046.0251249.143, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Ніссан», д.н. АА 8968 ВІ.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

30.12.2010 на вул. Костянтинівській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Ніссан», д.н. АА 8968 ВІ, та «ВАЗ», д.н. АА 6601 КА, який знаходився під керуванням Воловенка О.А.

Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 02.02.2011 (справа №3-626/11) Воловенка О.А. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Ніссан», д.н. АА 8968 ВІ., а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно проведеного звіту №286 від 12.01.2011 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, станови 36 853,78 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 31.12.2010, страхового акту № 4410.206.10.02.01 від 27.01.2011, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 39 504, 07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1632 від 09.02.2011.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно полісу № ВЕ/414558 франшиза становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить: 39 504, 07 грн. -510,00 грн. = 38 994,07 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 38 994,07 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 954, 69 грн.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 954, 69 грн. пені, нарахованої позивачем на суму страхового відшкодування , виплаченого з простроченням іншим страховиком (відповідачем )в порядку регресу, у зв»язку з тим , що ЗУ «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової діяльності власників наземних транспортних засобів »(спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин,не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст.547 та и.1 ч.2 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо ззабезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як достеменно встановлено господарським судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 2 954, 69 грн. пені.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.11.2011 у справі №44/157.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Воловенка О.А. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», д.н. АА 6601 КА ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Воловенка О.А. як власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»згідно із полісом №ВЕ/414558 (копія в матеріалах справи), що підтверджується довідкою МСБУ № 31380/7-3-11 від 03.12.2012.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 131 грн.34 коп., на відповідача -1 478 грн.16 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»( 04080, м.Київ, Подільський р-н, вул.Фрунзе, буд.13,Є;код ЄДРПОУ 31451838) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (01025, м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Десятинна, буд.4/6 код ЄДРПОУ 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 38 994(тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Дата підписання повного тексту рішення -29.12.2012

Суддя Л.Д. Головатюк