Постанова № 28313537, 25.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 12629/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Макаренко О.А., Сінаюка О.Ю., відповідача - Павленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної МДПІ м. Харкова в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132210 прийняте відповідачем 27.04.2012р..

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими. Вважає, що при обчисленні податку на додану вартість до складу податкового кредиту ним були правомірно віднесені витрати, понесені в зв'язку з отриманням послуг від ПП «Хармарт», що підтверджено актами здачі-прийому виконаних робіт та податковими накладними. Наявність належним чином оформленої податкової накладної, реєстрація юридичної особи, що склала таку податкову накладну, в якості платника податку на додану вартість, а також перебування даної юридичної особи у відповідних державних реєстрах на час виписки податкової накладної вважає достатніми підставами для відображення в податковому обліку сум витрат по взаємовідносинам з такою юридичною особою.

У судовому засіданні представники позивача вимоги і доводи заявленого позову підтримали та просили суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Індустріальної МДПІ м. Харкова, вимоги адміністративного позову не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких виклав власну правову позицію щодо обставин справи. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ ПП «Хармарт», реальність здійснення господарської діяльності яким не підтверджена результатами зустрічної звірки. З цих підстав вважає, що операції позивача з контрагентом фактично не відбулися, первинні документи містять недостовірні відомості, а тому не є належними. Наполягає на тому, що зв'язок понесених позивачем витрат на користь ПП «Хармарт»з господарською діяльністю позивача не підтверджено.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд прийняти рішення, яким відмовити в його задоволені в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»з питань дотримання даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Хармарт»ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт № 598/23-212/32438184 від 12.03.2012р.

Згідно з матеріалами справи висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 598/23-212/32438184 від 12.03.2012р. встановлено порушення ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість на загальну суму 52 615,00 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 598/23-212/32438184 від 12.03.2012р. та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Індустріальною МДПІ м. Харкова 27.04.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132210 про визначення суми грошового зобов'язання ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»з податку на додану вартість у загальному розмірі 78 922,50 грн., з яких 52615,00 грн. -за основним платежем та 26307,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду з'ясовано, що податкове повідомлення-рішення № 0000132210 оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом послідового подання скарг від до Державної податкової служби у Харківській області та до Державної податкової служби України. Натомість, рішеннями за результатами розгляду скарг ДПС у Харківській області та ДПС України скарги ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - залишені без змін.

Судом встановлено, що здійснені відповідачем донарахування податків з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій зумовлені висновками відповідача про неправомірне відображення ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»в податковому обліку сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Хармарт».

Як з'ясовано в ході судового розгляду, такі висновки відповідач поміж іншим обґрунтовує посиланням на складені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова акти від 04.11.2011р. №1109/23-212/34018183, від 30.11.2011р. №3615/23-212/34018183 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хармарт». Суд такі доводи відповідача вважає помилковими з огляду на наступне. Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка. З цих підстав суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок у вигляді довідок, які є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок одних суб'єктів господарювання не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, суд зазначає, що результати зустрічної звірки, проведеної одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеною та/або достатньою підставою для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Разом з цим, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки № 598/23-212/32438184 від 12.03.2012р. про заниження позивачем сум податків, які підлягають сплаті до бюджету, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Із системного аналізу вказаних вище норм суд зазначає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на валові витрати платник податку повинен мати первинні документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В ході судового розгляду з'ясовано, що взаємовідносини ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»з ПП «Хармарт»склались на підставі договорів:

від 26.05.2011 № 26/05-02;

від 21.07.2011 №21/07-07;

від 02.09.2011 № 02/09-04;

від 03.08.2011 №03/08-02;

від 05.09.2011 №05/09-06;

від 05.09.2011 №05/09-05;

від 31.08.2011 №31/08-03;

від 23.08.2011 № 23/08-01;

від 04.08.2011 №04/08-01 про надання послуг з маркетингових досліджень ринку продуктів харчування, напої та товарів народного споживання .

Як свідчать матеріали справи ПП «Хармарт»на адресу позивача виписало податкові накладні (т.1 а.с. 36, 53, 59, 63, 68, 82, 89, 98, 103). Між сторонами підписано акти здачі-прийому виконаних робіт (т.1 а.с. 35, 52, 58, 62, 67, 81, 88, 97, 102).

Суд зазначає, що вказані акти здачі-прийому виконаних робіт не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт (послуг), обґрунтування вартості, осіб, які безпосередньо виконували роботи (послуги), способу вчинення дій. Позивачем до матеріалів справи не надані документи, які б дали можливість чітко відстежити, що є результатом замовлених робіт (послуг), а також встановити, яким чином результати цих робіт (послуг) використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Як зазначив позивач, замовлення робіт (послуг) у ПП «Хармарт»було пов'язано з необхідністю виконання замовлення для цілої низки підприємств: ПАТ «ПБК «Славутич», ТОВ «Тайфун 2000», ТОВ «БрендЕйд», ТОВ «АРМІ Маркетинг Україна», ІП «ГФК Юкрейн»в межах укладених з ними угод, копії яких долучені до матеріалів справи. При цьому, договорами, в яких позивач виступав виконавцем робіт (послуг), а саме: №21-03/01 від 21.03.2011р. (т.2 а.с. 2-4), №31/08-01 від 31.08.2011р. (т.3 а.с. 62-64), №10/01/11 від 10.01.2011р. (т.3 а.с. 86-88), №676 від 02.09.2011р. (т.4 а.с. 1-3), №31/08-01 від 31.08.2011р. (т.4 а.с. 67-69), №605 від 03.08.2011р. (т.4 а.с. 114-115) не передбачено можливостей залучення до таких робіт (послуг) інших осіб, доказами виконання робіт (послуг) визнано передачу комплекту документів, передбачено дотримання режиму конфіденційності, що обумовлює заборону на передачу отриманої в межах договірних відносин інформації третім особам.

Окрім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять достовірних доказів щодо реальної можливості виконання ПП «Хармарт»дій, які обумовлені укладеними з позивачем договорами, його компетентності в даному сегменті ринку, наявності фахівців зі спеціальними знаннями та відповідною підготовкою, наявності технічних можливостей, а це вказує на те, що послуги в обумовлених договорами обсягах для позивача фактично не виконувались.

З матеріалів маркетингових досліджень, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що виконавцем цих досліджень є ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп», будь-яких посилань на співробітників ПП «Хармарт»вказані матеріали не містять.

Крім того, суд зазначає, що проведення маркетингових досліджень за договором від 26.05.2011р. №26/05-02 проведені у лютому-березні 2011 року (т.1 а.с. 154-165), з 17 по 24 травня 2011р. (т.1 а.с.166-187), 15-17 травня 2011р. (т.1 а.с. 188-200), тоді як договір між позивачем та ПП «Хармарт»укладений 26 травня 2011 року, згідно п.4.1 договір набирає чинності з дати його підписання, що свідчить, що вказані роботи ПП «Хармарт»не виконувало.

За договором №05/09-06 від 05.09.2011р. укладеним між позивачем та ПП «Хармарт», останній повинен був провести дослідницькі роботи на теми: дослідження ринку мобільного зв'язку, тютюнових виробів, ринку фінансування в аграрному секторі, ринку мобільного Інтернету, ринку дитячих молочних сумішей, ринку мобільних телефонів шляхом набору та опитування респондентів. Проте, як вбачається з матеріалів стенограм №№ 1, 2, які надані представниками позивача в якості підтвердження отримання послуг від ПП «Хармарт», датовані вказані стенограми 04 вересня 2011 року (т.4 а.с. 10-52), тобто опитування проводилось саме 04.09.2011року, тоді як договір позивача з ПП «Хармарт»укладений 05.09.2011р., і згідно п.7.1 початок дії договору - 05.09.2011р., що свідчить, що вказані роботи ПП «Хармарт»в межах договору №05/09-06 від 05.09.2011р. не виконувало.

За договором №05/09-05 від 05.09.2011р. ПП «Хармарт»зобов'язувалось провести маркетингові дослідження, шляхом проведення інтерв'ю та заповнення анкет з ціллю оцінки якості обслуговування клієнтів ТМ «РЕАЛ»у м. Одеса. Пунктом 5.5 вказаного договору визначено, що результатом дослідження вважається оброблені данні у вигляді масиву анкети, по яких проводилось дослідження, та інша документація, що використовувалась при проведенні дослідження. Пунктом 5.8 передбачено, що передача анкет оформлюється актом приймання-передачі анкет. Суд зазначає, що жодних документів, які б свідчили про фактичне виконання ПП «Хармарт»послуг в межах вказаного договору, а також акту прийому-передачі анкет позивачем до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп»не надано доказів реального отримання від ПП «Хармарт»робіт (послуг), конкретного змісту та результатів таких робіт (послуг), не підтверджено зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, то висновки акту перевірки № 598/23-212/32438184 від 12.03.2012р. про заниження належних до сплати в бюджет податків, є обґрунтованими.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності суд дійшов переконливого висновку, що в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132210 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.