Постанова № 28311628, 25.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5017/2330/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Лисенко В.А., Мишкіної М.А.,

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №1013 від 24.12.2012р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури -Лянна О.А. -за посвідченням,

від позивача -не з'явився,

від відповідача -Гоцуляк В.О. -за довіреністю, Пархоменко В.В. -за довіреністю,

від третьої особи-1 -не з'явився,

від третьої особи-2 -Порубіна Ю.Д. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс"

на рішення господарського суду Одеської області від 19 вересня 2012 року

у справі №5017/2330/2012

за позовом Прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Національного природного парку „Тузловські лимани";

2. Державної екологічної інспекції в Одеській області

про стягнення 12500 грн.,

встановив:

У серпні 2012 року прокурор Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Екоресурс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного природного парку „Тузловські лимани" та Державної екологічної інспекції в Одеській області про стягнення з ТОВ „Екоресурс" заподіяної навколишньому середовищу шкоди в сумі 12500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2012 року відповідачем без дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснювалося викошування очерету на площі 5 га на території Національного природного парку „Тузловські лимани", завдаючи таким чином матеріальної шкоди державі.

У запереченнях на позов відповідач його не визнав, посилаючись на те, що прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги документами, що суперечать нормам діючого законодавства та в яких не містяться прямі посилання на причетність відповідача до виявленого правопорушення.

Треті особи у поясненнях на позов зазначили, що вина відповідача у заподіянні шкоди у розмірі 12500,00 грн. внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд підтверджена наданими до позову документами, а саме: актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 14.03.2012р., актом обстеження території Приморської сільської ради Татарбунарського району від 14.02.2012р., розрахунком збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 вересня 2012 року (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано приписами статей 9-1, 64, 65 Закону України „Про природно-заповідний фонд України", а також тим, що відповідач самовільно, без відповідного дозволу, використав природний ресурс, а саме здійснив викошування очерету на площі 5 га на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (територія Національного природного парку „Тузловські лимани"), завдавши матеріальної шкоди державі на суму 12500, 00 грн., розрахованої згідно розрахунку державної екологічної інспекції в Одеській області, здійсненого у відповідності з „Таксами для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.1998р. №521.

Доказами порушення відповідачем законодавства про природно-заповідний фонд є документи, які містяться в матеріалах справи, а саме: акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 14.03.2012р. та акт обстеження території Приморської сільської ради Татарбунарського району від 14.02.2012р., із яких вбачається, що відповідач на протязі січня-лютого 2012 року здійснював викос очерету на території Національного природного парку „Тузловські лимани".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити прокуратурі Татарбунарського району Одеської області в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки такий висновок обґрунтований доказами та документами, що складені всупереч нормам чинного законодавства та не містять прямих посилань на причетність ТОВ „Екоресурс" до правопорушення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні матеріали перевірки, на які посилається прокурор як на підставу своїх вимог.

Отже, судом першої інстанції при прийнятті рішення не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області не направила свого представника в засідання суду апеляційної інстанції та не скористалася своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

13 грудня 2012 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява від Національного природного парку „Тузловські лимани" про розгляд справи за відсутності його представника. У цій заяві директор НПП „Тузловські лимани" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Екоресурс" та залишити без змін рішення господарського суду від 19 вересня 2012 року.

Представники відповідача в засіданні апеляційного господарського суду підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаючи рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим.

Прокурор в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним.

Представник Державної екологічної інспекції в Одеській області вважає рішення суду законним, апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 квітня 2006 року між Татарбунарською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ „Екоресурс" (Орендар) укладено договір №3 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з яким на підставі розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації №110/А-2006 від 03 березня 2006 року Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 60,62 га під болотами, яка знаходиться на території Приморської сільської ради, згідно з планом землекористування. Цільове призначення земельної ділянки - для заготівлі, охорони та відтворення очерету (п.16 договору).

Відповідно до п.8 зазначеного договору останній укладено строком на двадцять п'ять років.

Земельна ділянка, вказана в договорі від 12.04.2006р., була передана відповідачу на підставі акту приймання-передачі без номеру та без дати.

В матеріалах справи міститься копія дозволу №7-08/2011-3Д від 04.02.2011р. на спеціальне використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, а саме на використання природних ресурсів у межах території Національного природного парку „Тузловські лимани", яким відповідачу було дозволено здійснення викосу очерету у визначених обсягах та місцях в період з 04 лютого 2011 року по 01 березня 2011 року та з 15 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд припустився помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Статтями 2, 3, Закону України „Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються цим законом, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства України. До природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти, зокрема, національні природні парки.

Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону і затверджуються відповідними органами виконавчої влади.

Відповідно до ст.7 ЗУ „Про природно-заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища-Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено (ст.9-1 Закону).

Вказаним законом передбачена дисциплінарна, адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд осіб, винних за здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності.

Розміри шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу території та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст.65 Закону).

Згідно зі ст.20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" здійснення державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.

Повноваження екологічних інспекцій визначені Положенням про Державу екологічну інспекцію в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001р. №1520 та Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2006р. №548.

Державний екологічний інспектор при проведенні перевірки діяльності суб'єкта господарювання складає акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення в межах повноважень, визначених законом (п.5 Положення про Державну екологічну інспекцію в Україні).

Документом, який визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, є Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464.

Відповідно до п.1.4 вказаного Порядку, акт перевірки -це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктами 2.2, 2.3 Порядку визначено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: 1) найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; 2) період, за який буде здійснюватись перевірка; 3) визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі такого наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно пунктів 3.5, 3.6, 3.8 Порядку, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Держекоінспекції. Позапланова перевірка проводиться за наявності відповідних обставин, зокрема: звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника.

Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Держекоінспекції, і надати копію направлення ( п.4.3 Порядку).

Під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки (п.4.4 Порядку).

Крім цього, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання-на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю (п.4.5 Порядку).

Відповідно до п.4.9 Порядку державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

Пунктом 4.19 Порядку встановлено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Держекоінспекції (п.4.20 Порядку).

Прокурором в підтвердження заявлених позовних вимог надано до матеріалів справи акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.03.2012р., складений держінспектором з охорони навколишнього природного середовища із залученням співробітника Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області та дільничного інспектора з охорони ПЗФ НПП „Тузловські лимани", в якому вказано, що за результатами проведеної перевірки спеціального використання природних ресурсів у межах ПЗФ НПП „Тузловські лимани" на території Приморської сільської ради на земельній ділянці, загальною площею 60,62 га, наданій в тимчасове користування ТОВ „Екоресурс" на умовах оренди згідно з договором №3 від 12.04.2006р., укладеним з Татарбунарською районною державною адміністрацією, встановлено викос та заготівлю очерету на площі 5 га.

Представник Держекоінспекції в Одеській області в засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що позапланова перевірка проводилася на підставі звернення Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Однак, вказану позапланову перевірку проведено без дотримання процедури проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, встановленої Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Із копії акту, на який прокурор посилається як на підставу свого позову, вбачається, що його складено з порушенням вимог, передбачених вказаним вище Порядком., оскільки останній складено за відсутності керівника ТОВ „Екоресурс" або уповноважених ним осіб, цей не підписаний ними та для підпису їм разом з одним примірником акта і не передавався. У вказаному акті не зазначено матеріально-правової підстави настання цивільної відповідальності відповідача та конкретної правової норми, за порушення якої чинним законодавством України передбачені відповідні санкції.

Взагалі, даний акт свідчить лише про факт викошування очерету на орендованій відповідачем земельній ділянці, але не містить жодних даних про те, що саме ТОВ „Екоресурс" протягом 2012 року здійснювало незаконне викошування очерету.

Із тверджень відповідача, які не спростовані прокуратурою, відповідно до дозволу №7-08/2011-3Д від 04.02.2011р., що був дійсним до 31.12.2011р., ТОВ „Екоресурс" здійснювало викос очерету по грудень 2011 року. Враховуючи те, що для перевезення очерету необхідна спеціальна техніка, то готовий, складений у снопи очерет знаходився на території Приморської сільської ради з грудня 2011 року по лютий 2012 року. Жодного робітника, який б викошував очерет після закінчення дії дозволу на зазначеній території не було.

Із акту обстеження території Приморської сільської ради Татарбунарського району від 14.02.2012р., яким зафіксовано викос очерету на території, прилеглій до Трихатського ставка, також не вбачається, що це правопорушення здійснено ТОВ „Екоресурс". Особи, зазначені в даному акті, як правопорушники, не мають відношення до ТОВ „Екоресурс". Пояснення Сакари В.П. про те, що він діяв за домовленістю з ТОВ „Екоресурс" нічим не підтверджене.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції як обґрунтовані, а тому скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції приймаючи оскаржене рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної юридичної оцінки фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

постановив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19 вересня 2012 року у справі №5017/2330/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Лисенко В.А.

Мишкіна М.А.