Рішення № 28311593, 24.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5023/5027/12

вх. номер

Суддя Господарського суду Харківської області Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників

прокурор - Стовба О.В., посв. № 009056 від 12.10.12; Кріцина Н.

позивач - Селіна О.С., дов. № 829 від 28.05.12

відповідач - ОСОБА_3, дов. від 28.08.12

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Південна Залізниця" (м. Харків)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Харків)

про визнання недійсним договору відповідального зберігання

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Південна залізниця», звернувся до суду з позовною заявою від 06.11.2012 р., в якій просить суд визнати недійсним договір № 0096ХР відповідального зберігання від 23.09.2011 р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Харківською сортувальною колійною машинною станцією № 131, стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Південна залізниця» витрати на судовий збір в сумі 1073.00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Харківська сортувальна колійна машинна станція № 131 є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Південна залізниця» і не є юридичною особою, керівництво Харківською сортувальною колійною машинною станцією № 131 здійснює начальник, який діє на підставі Положення, а не директор, як зазначено в договорі. Крім цього,посилається на те, що керівник Харківської сортувальної колійної машинної станції № 131 не був наділений повноваженнями на укладення договорів зберігання і згідно його пояснень договір відповідального зберігання від 23.09.2011 р. він не укладав.

13.11.2012р. від прокурора надійшла заява про вступ у справу на стороні позивача.

10.12.12р. представником позивача подане клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов»язаної з нею справи за позовом ДП «Південна залізниця» до ФОП ОСОБА_4 та ПВКП «Політтехпром» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.09.2011р.

У судовому засіданні з 10.12.12р. по 24.12.12р. оголошувалась перерва.

11.12.12р. від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного виробничо-комерційного підприємства «Політтехком» (62300 Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, пров.Луговий,14, код 31154304).

Суд, дослідивши клопотання представника позивача від 10.12.12р. про зупинення провадження у справі, вважає необхідним відмовити в його задоволенні, оскільки воно не доведено жодним доказом та позбавлено достатнього обґрунтування.

Дослідивши клопотання представника позивача від 11.12.12р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного виробничо-комерційного підприємства «Політтехком», суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов»язки щодо однією з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

У заяві про вступ або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повинно бути зазначено: 1) на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа; 2) підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Проте, надане клопотання не містить вказаних вимог, тому суд вважає його безпідставним та необгрунтованим.

Прокурор у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача наполягав на позовних вимогах.

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання № 0096ХР. Відповідно до акту приймання-передачі від 23.09.2011 р., що є додатком до договору відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 р., відповідач передав, а Харківська сортувальна колійна машинна станція № 131 прийняла на відповідальне зберігання рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1000000,00 грн.

На підтвердження прийняття вказаного майна на зберігання Харківською сортувальною колійною машинною станцією № 131 було видано відповідачеві накладну на відповідальне зберігання № ОКС-ОООООІ від 23.09.2011 р., що є додатком № 2 до договору відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 р.

Згідно преамбули договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР відповідач уклав його з Харків-Сортувальною колійною машинною станцією № 131, в особі директора ОСОБА_5. Договір підписано з боку обох сторін та скріплено печатками сторін договору.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач, договір відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР укладено начальником Харків-Сортувальної колійної машинної станції № 131 ОСОБА_5 з перевищенням наданих йому, як представнику позивача, повноважень. У той же час позивач вказує також на те, що начальник Харків-Сортувальної колійної машинної станції № 131 ОСОБА_5 взагалі не укладав вказаний договір, посилаючись на порушення з цього приводу кримінальної справи.

Як встановлено судом, Харків-Сортувальна колійна машинна станція № 131 є відокремленим підрозділом позивача, а керівником цього відокремленого підрозділу на момент укладення договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР дійсно був ОСОБА_5, що підтверджено сторонами у справі. Відповідно, у випадку укладення договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР ОСОБА_5 діяв як представник позивача, оскільки Харків-Сортувальна колійна машинна станція № 131 є відокремленим підрозділом позивача, а ОСОБА_5 був керівником цього підрозділу.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскільки позивач не довів, що відповідачеві було відомо про перевищення керівником відокремленого підрозділу Харків-Сортувальній колійній машинній станції № 131 ОСОБА_5 своїх повноважень при укладенні договору відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 р., відповідно за взаємовідносинами між позивачем та відповідачем по договору відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 р. обмеження повноважень керівника Харків-Сортувальній колійній машинній станції № 131 ОСОБА_5 на укладання певних договорів від імені ДП «Південна залізниця» не має юридичної сили.

Суд також зазначає, що позивачем не надано довіреність з переліком повноважень на керівника Харків-Сортувальній колійній машинній станції № 131 ОСОБА_5

Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Однак, позивачем не було надано ніяких доказів на підтвердження того, що керівник Харків-Сортувальній колійній машинній станції № 131 ОСОБА_5 не підписував договір відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 р. Постанова про порушення кримінальної справи, на яку посилається позивач, не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації про те, на якій підставі було зроблено такий висновок. Висновки експертних почеркознавчих досліджень, аудіо-, відеозаписи або будь-які інші письмові докази на підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду не надано.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.12р. по справі №5023/3905/12 задоволено позов ФОП ОСОБА_4, зобов»язано ДП «Південна залізниця» в особі «Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131» повернути в натурі ФОП ОСОБА_6 товар, що передавався на зберігання за договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.11р., а саме: рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1000000,00грн.

Посилання позивача на неправильне зазначення у договорі відповідального зберігання від 23.09.2011 № 0096ХР посади керівника Харків-Сортувальної колійної машинної станції № 131 ОСОБА_5 судом вважається не суттєвим, оскільки згідно ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Тому неправильне зазначення посади керівника сторони договору не є підставою для визнання недійсним в цілому самого договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР.

Згідно приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступне: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однак порушення з боку відповідача вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і відповідно наявність передбачених законодавством підстав для визнання договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096 ХР недійсним ,позивачем та прокурором не доведено.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Рішення прийнято на підставі тих документів, які є у матеріалах справи в порядку ст. 75 ГПК України.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних документів, на підтвердження своїх позовних вимог (докази підписання договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР іншою особою, ніж ОСОБА_5; докази відсутності повноважень на підписання договору відповідального зберігання від 23.09.2011 р. № 0096ХР з боку позивача, та ін.), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-83 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повне рішення складено «29»грудня 2012 р.