Рішення № 28309308, 21.12.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 р. Справа № 5024/1488/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Рубанику О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, ідентифікаційний код 38016986, 12-а лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22, Київський район, м. Одеса,

до Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів", ідентифікаційний код 00952367, вул. Порт-Елеватор, 5, м. Херсон,

про відшкодування шкоди у сумі 184742,10 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури Херсонської області - прокурор відділу Фролов О.С., посвідчення № 006315 від 26.09.2012 р.;

від позивача: не прибув;

від відповідача: Ревенко О.М., довіреність № 1148 від 05.06.2012 року, Шпагін С.А., довіреність № 2273/07 від 20.12.2012 р.;

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, (далі - позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів", (далі - відповідач, ПАТ "ХКХ") на користь держави 184 742,10 грн. на відшкодування шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому 20.12.2012 року оголошувалася перерва для надання позивачем та відповідачем додаткових доказів та пояснень на підтвердження своїх доводів і заперечень.

Відповідно до змісту позовної заяви прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги встановленням факту засмічення відповідачем земельної ділянки (псування земель) шляхом несанкціонованого розміщення відходів будівельних матеріалів безпосередньо на ґрунті, чим, на його думку, завдана шкода навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей, просить стягнути шкоду в розмірі 184 742,10 грн. з відповідача.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позов з підстав, визначених у позовній заяві. При цьому представник позивача зазначив, що самого факту розміщення на поверхні ґрунту відходів будівельних матеріалів достатньо для ствердження, що навколишньому природному середовищу завдана шкода. Розмір шкоди від розміщення відходів на ґрунті визначається відповідно до пп. 3.3. п. 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27.10.97. Окрім того, представник вважає, що факт прибирання відповідачем відходів будівельних матеріалів з поверхні ґрунту не звільняє його від відшкодування шкоди, завданої природному середовищу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що дійсно розмістив тимчасово на належній йому земельній ділянці на поверхні ґрунту залишки будівельних матеріалів, що отримані ним при розібранні (демонтажу) будівлі, що виведена з експлуатації. Будівельні матеріали складаються з піску та цегли, які були оприбутковані відповідачем, прибрані з поверхні ґрунту та використані в подальшому при провадженні ремонтно-будівельних робіт власних об'єктів на своїй території. Отже, відповідач вважає, що на своїй території він не розміщував відходів, шкоди природному середовищу не завдавав, а тому просить відмовити у позові.

Представники відповідача підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених у письмових текстах заперечень, окрім того зазначивши, що в діях відповідача відсутній склад цивільно-правового правопорушення, відсутній факт завдання шкоди земельним ресурсам.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та законодавство, що регулює досліджувані судом правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як видно з позовної заяви та матеріалів справи Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проведено перевірку відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт перевірки від 07-11.11.2011 року, згідно якого встановлено факт існування на земельній ділянці в районі матеріального складу відповідача відходів будівельних матеріалів безпосередньо на ґрунті, які кваліфіковані як сміття, складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.11.2011 року за порушення ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 96 Земельного кодексу України (Т-1, а.с. 19), складено схему засмічення та здійснено фотографування предмета правопорушення - сміття.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.11.2011 року виконроба відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення ст. 42 Закону України "Про відходи" та ст. 211 Земельного кодексу України (Т-1, а.с. 20).

Об'єм сміття (відходів) згідно розрахунків державного інспектора становить понад 40 куб.м. Застосовуючи алгоритм, визначений пп. 3.3. п. 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27.10.97 (далі Методика), державним інспектором розраховано розмір шкоди від засмічення земель, що становить 184 742,10 грн.

Відповідачеві надано припис від 17.11.2011 року з вимогою про усунення порушень природоохоронного законодавства, який, як видно з матеріалів справи, відповідачем виконано.

Відповідачем не виконано претензії позивача щодо відшкодування збитків у розмірі 184 742,10 грн., оскільки на думку відповідача, відсутні правові підстави для відповідальності.

Перевіряючи заперечення відповідача, суд встановив, що відповідачем на належній йому земельній ділянці по вул. Порт-Елеватор, 5 у м. Херсоні здійснено розбирання кам'яної кладки стін з цегли будови водозабору ПАТ "ХКХ", матеріали від розібрання яких щебінь, балки перекриття, намивний пісок, дорожні плити та цеглу розмістив безпосередньо на ґрунті, після чого оприбуткував вказані матеріали та використав у ремонтно-будівельних роботах на власних об'єктах. Земельна ділянка відповідачем очищена від вказаних матеріалів. Зазначені факти підтверджуються зробленими позивачем фотографіями, з яких вбачається, що на ній зображено купа піску із елементами щебеня, цеглою та уламками цегли, бетонні вироби та металеві конструкції. Ця купа вкрита сухим листям яке опало з дерев, що пояснюється порою року (осінь, листопад). Факт оприбуткування та використання у виробництві як вторинну сировину піску, цегли та інших матеріалів підтверджується наданими відповідачем документами (Т-1, а.с. 67-76, Т-2, а.с. 24-25), а також документами позивача - актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02-06 квітня 2012 року, фотографія очищеної земельної ділянки (Т-1, а.с.105-107).

У відповідності до частини 1 статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від забруднення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

В статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункті 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149, визначено, що забруднення земель полягає у накопиченні в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з пунктом 3.1.-3.3. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за забруднення земель хімічними речовинами і стічними водами.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель", якою передбачено, що юридичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факти забруднення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства).

При цьому, в пункті 4.1. Методики передбачено, що розміри шкоди внаслідок забруднення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

У відповідності до пункту 4.13. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до пункту 4.18. Порядку, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 р. № 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 р. за № 934/9533.

Згідно положень пункту 2.2. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 р. № 264, при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

Комплексний та системний аналіз зазначених норм законодавства України, дає право зробити висновок, що речовини, матеріали і предмети, що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання у місці їх утворення об'єднуються в законодавстві під загальною назвою "сміття".

Засміченням, таким чином, вважається розміщення на відкритому ґрунті предметів і матеріалів, які за своїми ознаками повністю або частково втратили свої споживчі властивості і є сміттям.

Так само відходи, що не мають подальшого використання за місцем їх утворення у розумінні Закону України "Про відходи", є сміттям. Так, згідно визначення, що надане законодавцем у ст. 1 Закону "Про відходи", відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Як видно з матеріалів справи, відповідач здійснив сортування матеріалів, оприбуткував їх та використав за місцем їх утворення у межах своєї земельної ділянки для ремонту об'єктів права власності. ПАТ "ХКХ" не позбувся зазначених позивачем будівельних матеріалів, не мав наміру та не повинен їх позбутися, оскільки вони не втратили своїх споживчих властивостей. Що ж стосується листя, яке знаходилося на земельній ділянці та залишків деревини, то вони також не є відходами і не свідчать про засмічення земельних ресурсів. Отже, позивач помилився щодо визначення вживаних будівельних матеріалів на території ПАТ "ХКХ" як сміття (невживаних відходів).

За таких обставин, суд зазначає, що у діях відповідача відсутній факт порушення вимог Закону України "Про відходи" та передбачених ст.ст. 68-69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також не вбачається порушення ПАТ "ХКХ" обов'язків землекористувача відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України, або факту псування земель (забруднення або засмічення), відповідальність за яке передбачено статтею 211 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до принципів, визначених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відхиляє доводи позивача, що доказом псування (забруднення або засмічення) земель є акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07-11 листопада 2011 року, а також протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності працівника ПАТ "ХКХ". Насправді, як видно із змісту вказаних документів, в них йдеться про відходи будівельних матеріалів, без їх характеристики як таких, від яких власник позбувся, чи має намір позбутися через втрату ними споживчих властивостей (сміття), що є ознакою і доказом засмічення. Отже, зазначені документи підтверджують лише факт розміщення вживаних будівельних матеріалів, що були у вжитку. Цей факт не оспорюється (визнається) відповідачем.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до диспозиції ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" встановлено заборону несанкціонованого скидання і розміщення відходів, при умові, що таке розміщення може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Отже, позивач повинен довести, що виявлені ним на земельній ділянці відповідача матеріали і предмети, а також товари (продукція) повністю або частково втратили свої споживчі властивості і створюють небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Однак, позивач таких доводів не навів та доказів не надав.

Також, суд зазначає, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, позивач, заявляючи цивільно-правову вимогу про стягнення з відповідача шкоди, зобов'язаний довести наявність реальних збитків або упущеної вигоди, що позивачем не було зроблено.

Позивач не довів наявність факту засмічення земель, наявності шкоди природним ресурсам, протиправності (незаконності) поведінки ПАТ "ХКХ", причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою.

І, навпаки, відповідач довів, що в його діях (діях його працівників) відсутній склад правопорушення, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду та свідчить про відсутність підстав для її відшкодування.

Керуючись ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові відмовити повністю.

Суддя П.Д. Пригуза

Повний текст рішення підписано 24.12.2012 року