Постанова № 28309019, 21.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-3488/12

Категорія статобліку - 12.3

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі -Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та матеріальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням доповнень до позову, просить стягнути з відповідача на користь позивача: середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 660,15 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально -побутових питань у розмірі 4511,03 грн.; допомогу на оздоровлення у розмірі 3157,03 грн. (а.с. 100 -102, 105 - 107).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу відповідача від 29.08.2012 року №305-о він був звільнений 04.09.2012 р. з посади головного державного податкового ревізора -інспектора відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби у Кіровоградській області.

За доводами позивача, остаточний розрахунок у сумі 939,71 грн. надійшов на його картковий зарплатний рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк»лише 07.09.2012 р. із затримкою в три дні. За його розрахунками, загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку складає 660,15 грн. (220,05 грн. х 3 робочих дні = 660,15 грн.).

Також у доповненнях до позову (а.с. 58 - 59) позивач зазначає, що 27.07.2012 р. він звернувся до відповідача із заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, а також необхідністю реабілітації та лікування. Але з наданого відповідачем листа від 31.07.2012 р. №58/ц/04-037 «Щодо розгляду заяви»вбачається, що матеріальну допомогу для вирішення соціально -побутових питань позивачу не надано.

У доповненнях до позову (а.с. 100 -102) позивач вказує на те, що відповідач нарахував та виплатив йому матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 1354,00 грн., що значно нижче від середньомісячної заробітної плати позивача.

У судовому засіданні позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача Шпак Н.Ф. та Реньга О.В. просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов.

Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення позову у своїх письмових запереченнях на позов (а.с. 36 -37) зазначили, що станом на 04.09.2012 р. відповідач, як бюджетна установа, не мав перед ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, так як остаточний розрахунок по заробітній платі по 04.09.2012 р. включно, у сумі 978,25 грн., був здійснений ще 29.09.2012 р. Компенсація за невикористану відпустку, на думку відповідача, не відноситься до заробітної плати позивача та має разовий характер.

Також у додаткових заперечення на позов (а.с. 68 -70) відповідач зазначає, що виплата працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань є правом, а не обов'язком відповідача. Нормами чинного законодавства України визначений максимальний розмір допомоги на оздоровлення, який не повинен перевищувати розміру середньомісячної заробітної плати. До того ж, колективним договором визначено, що виплати, до яких відносяться і матеріальна допомога для вирішення соціально -побутових питань і матеріальна допомога на оздоровлення, проводяться в межах кошторисних призначень, передбачених на оплату праці працівників відповідача та за погодженням з профспілкою.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27.07.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до голови ДПС у Кіровоградській області Вірієнка І.С. із заявою про надання йому з 01.08.2012 р. відпустки з наступним звільненням з 06.09.2012 р. (а.с. 60).

На підставі наказу відповідача від 09.08.2012 р. №172-в, позивачеві було надано відпустку з 10 серпня 2012 р. по 04 вересня 2012 р., з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення (а.с. 40).

Позивач був звільнений 04.09.2012 р. із займаної посади за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, відповідно до ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу відповідача від 29.08.2012 р. №305-о «Про звільнення ОСОБА_1.»(а.с. 15).

24.09.2012 р. ОСОБА_1 звернувся із зверненням до Голови ДПС у Кіровоградській області, в якому просив здійснити виплату йому середнього заробітку за час затримки заробітної плати за період з 04.09.2012 р. по 07.09.2012 р. (а.с. 4).

01.10.2012 р. ОСОБА_1 відповідачем було надано відповідь вих. №3452/10/05-029, з якої вбачається, що на момент звільнення ОСОБА_1, а саме 04.09.2012 р. бюджетна установа ДПС у Кіровоградській області не мала перед ним заборгованості по заробітній платі, так як остаточний розрахунок по заробітній платі відповідачем було здійснено по 04.09.2012 р. включно (основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні виплати та компенсаційні виплати, які за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу). Також у відповіді зазначено, що станом на 04.08.2012 р., ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку (разова виплата) у сумі 1189,47 грн. Відомість на виплату зазначених коштів у сумі 939,71 грн. (після вирахування податку з доходів) була зареєстрована в органі Державного казначейства 06.09.2012 р. Таким чином, у відповідача відсутні законні підстави для нарахування позивачеві середнього заробітку з 04.09.2012 р. по 07.09.2012 р. (а.с. 5 -6).

Відповідач, на підтвердження своїх доводів, надав до суду розрахункові листи про виплату позивачеві заробітку за червень - липень місяці 2012 року (а.с. 113), відомості на зарахування за липень - вересень 2012 року (а.с. 39, 117 -118, 124), заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки (а.с. 114, 116, 119, 123, 125) та відомості про виплату заробітної плати (а.с. 120 -122, 126 -127).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

У відповідності до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з приводу того, що розрахунок з позивачем було проведено вчасно, оскільки позивач в день звільнення не працював (перебував у відпустці) та не пред'являв вимоги про розрахунок.

Оскільки позивач отримував заробітну плату не в бухгалтерії установи готівкою, на думку суду, нез'явлення позивача на роботу в день звільнення 04.09.2012 р. не було для відповідача перешкодою у перерахуванні компенсації за невикористану відпустку в сумі 939,71 грн. на картковий зарплатний рахунок позивача у банківській установі, який було відкрито згідно з умовани договору від 13.01.2009 р. №12 (а.с. 108-112).

У своєму листі від 01.10.2012 р. вих. №3452/10/05-029 відповідач фактично визнав свою вину у несвоєчасному розрахунку з позивачем, так як зазначив, що відомість на виплату зазначених коштів у сумі 939,71 грн. була зареєстрована в органі Державного казначейства тільки 06.09.2012 р., а не перед днем звільнення позивача з роботи.

Також суд звертає увагу на п. 2 наказу відповідача від 29.08.2012 р. №305-о «Про звільнення ОСОБА_1.», за змістом якого зобов'язано виплатити позивачеві компенсацію за невикористану відпустку.

Отже, уповноважені працівники відповідача ще 29.08.2012 р. отримали вказівку керівника на виплату позивачеві компенсації за невикористану відпустку у строк до 04.09.2012 р.

Суд не погоджується з доводами позивача в частині того, що час затримки розрахунку при звільненні склав 3 дні.

Так, 04.09.2012 р. було останнім днем роботи позивача, а 07.09.2012 р. позивач вже отримав кошти на свій картковий зарплатний рахунок, про що він зазначає у своєму позові.

На думку суду, час затримки розрахунку при звільненні мав місце у періоді з 05.09.2012 р. по 06.09.2012 р., а тому склав 2 дні.

На підставі наданої відповідачем до суду довідки про середній розмір заробітної плати позивача (а.с. 56), середньоденний розмір його заробітної плати склав 226,70 грн.

З огляду на наведене суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05.09.2012 р. по 06.09.2012 р. включно, в сумі 453,40 грн. (2 дні х 226,70 грн.).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань у розмірі 4511,03 грн. та допомоги для оздоровлення у розмірі 3157,03 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 342.4, 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України (далі -ПК України), посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про державну службу", державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

На підставі пп. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - постанова КМУ №268), надано право керівникам органів, у межах затвердженого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Наведені норми чинного законодавства України, на думку суду, визначають максимальний розмір допомоги для оздоровлення, який не повинен перевищувати розміру середньомісячної заробітної плати.

А тому суд вважає, що відповідач правомірно, у межах затвердженого фонду оплати праці, нарахував та виплатив позивачеві допомогу для оздоровлення у розмірі 1354 грн., який не перевищував розміру середньомісячної заробітної плати позивача.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача допомоги для оздоровлення у розмірі 3157,03 грн.

Суд зауважує, що норми пп. 3 п. 2 постанови КМУ №268 надають право керівникам органів, у межах затвердженого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

З огляду на наведене, суд не може зобов'язати відповідача скористатися своїм правом на надання позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. А без наявності відповідного наказу відповідача про виплату позивачеві цієї матеріальної допомоги, суд не в праві стягнути її з відповідача на користь позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ч. 5 ст.94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 69 - 71, 94, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05.09.2012 р. по 06.09.2012 р. включно, в сумі 453,40 грн.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.12.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко