Постанова № 28308932, 19.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-4051/12

Категорія статобліку 8.2.6

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спецзовнішкомплект» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2012 року Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить: скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення -рішення від 16.11.2012 року №0004012200, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 978 195,00 грн. та штрафі (фінансові) санкції в розмірі 489 098,00 грн.; скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення -рішення від 16.11.2012 року №0004032200, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 931 614,00 грн. та штрафі (фінансові) санкції в розмірі 465 807,00 грн. (далі -оскаржувані податкові повідомлення - рішення).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.11.2012 року посадовими особами відповідача складено акт №357/2200/23222306 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських операцій по взаємовідносинах з СТОВ «Льонок»за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року (далі -акт перевірки), на підставі якого відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Позивач вважає, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем з його контрагентом угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь -які первинні господарсько -бухгалтерські документи.

А тому позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача та вважає, що вони підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача Чеботарь О.М. та Романенко В.П. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позові та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача жодного разу у судові засідання без поважних причин не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі норм ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов (т. 2 а.с. 4 - 17) зазначив, що позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 978195 грн., у тому числі за II квартал 2012 року в сумі 978195 грн., а також відбулося завищення податкового кредиту по ПДВ за травень 2012 року в розмірі 931614 грн.

Відповідач зазначає, що в ході податкової перевірки встановлено нікчемність правочинів по господарських взаємовідносинах позивача зі СТОВ «Льонок» з огляду на те, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект»зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 30.08.1996 р., номер запису про заміну свідоцтва 1 444 105 0008 000367 (т. 1 а.с. 226). Відповідно до довідки АБ №359326 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач є юридичною особою (т. 1 а.с. 225). 20.01.2010 року затверджено статут ПП «Спецзовнішкомплект»(т. 1 а.с. 229 -244). Згідно з протоколу від 19.12.2011 року №19/12/2011 на зборах засновників ПП «Спецзовнішкомплект»призначено з 19.12.2011 року його директором ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 227), на підставі чого було прийнято наказ від 19.12.2011 року №151 про призначення на посаду директора ПП «Спецзовнішкомплект»ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 228).

В матеріалах справи є відповіді позивача від 01.08.2012 року вих. №163 (т. 1 а.с. 65 -66), від 19.10.2012 р. вих. №242 (т. 1 а.с. 63 -64), від 10.10.2012 р. №243 (т. 1 а.с. 67 -68) на запити відповідача від 18.07.2012 р. вих. 2635/10/07-27, №4981/10/15-019, від 10.10.2012 р. №5071/10/22-027 щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин зі СТОВ «Льонок».

З 25.10.2012 року по 26.10.012 року посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 25.10.2012 р. №000473, №000474 (т. 2 а.с. 18 -19), наказу відповідача від 24.10.2012 р. №542 (т. 2 а.с. 20) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Спецзовнішкомплект»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово -господарських операцій по взаємовідносинах з СТОВ «Льонок»за період 01.05.2012 року по 31.05.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки від 01.11.2012 року №357/2200/23222306 (т. 1 а.с. 74 - 102).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - п.п. 138.1, п.п. 138.2, п.138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 978195 грн., у тому числі за II квартал 2012 року в сумі 978195 грн.;

- п.15 підрозділу 2 розділу XX ПК України щодо завищення податкового кредиту по ПДВ за травень 2012 року в розмірі 931614 грн.;

- ст. 5 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 р. №436 , п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 185.1 ст. 185, п.п. а) п.187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188 ПК України;

- п. 1 ст. 9, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435 IV від 16.01.2003 року в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених ПП «Спезовнішкомплект», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача»;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого суб'єктом підприємницької діяльності завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року на суму 931614 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 16.11.2012 року №0004012200, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1467293 грн., із них: за основним платежем 978195 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 489098 грн. (т. 1 а.с. 27). Також відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 16.11.2012 року, №0004032200, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1397421 грн., із них: за основним платежем 931614 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 465807 грн. (т. 1 а.с. 28).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Судом встановлено, що 02.07.2007 року укладено договір оренди №02/07/07 між ТОВ СУПП «Ай.Ті.Джі -Ін вест»(Орендодавець) та ПП «Спецзовнішкомплект»(Орендар), предметом чого є прийняття позивачем в оренду складського комплексу «Елеватор»(т. 2 а.с. 204 -205). На підтвердження виконання даного договору, представником позивача до суду надано акт прийома -передачі майна (т. 2 а.с. 206).

Як встановлено з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача було СТОВ «Льонок», яке зареєстроване Червоноармійською районною державною адміністрацією Житомирської області 16.07.1997 року, номер запису про державну реєстрацію 13021050010000129 (т. 1 а.с. 71). Відповідно до свідоцтва НБ №075012 №100168172 СТОВ «Льонок»є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 72). Також, в матеріалах справи є довідка про взяття СТОВ «Льонок»на облік до Волинської міжрайонної ДПІ, як платника податків (т. 1 а.с. 72 - а). Крім того, відповідно до довідки від 15.03.2012 року №86/10/1826 СТОВ «Льонок»є платником фіксованого сільськогосподарського податку в 2012 році (т. 1 а.с. 73).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та СТОВ «Льонок», представником позивача до суду надано: договір від 03.05.2012 р. №181, укладений між ПП «Спецзовнішкомплект»(Покупець) та СТОВ «Льонок»(Продавець) на поставку насіння соняшника українського походження, врожаю 2011 року, кількість поставки товару складає 5000,0 тонн ( т. 1 а.с. 103).

На підтвердження фактичного виконання договору від 03.05.2012 р. №181, позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: платіжні доручення (т. 1 а.с. 104 -114), податкові накладні (т. 1 а.с. 115 -125, т. 2 а.с. 128), видаткові накладні (т. 1 а.с. 126 -135, т. 2 а.с. 127), товарно -транспортні накладні (т. 1 а.с. 136 -190), журнал реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна від 03.04.2012 року (т. 1 а.с. 191 -206).

На підтвердження подальшого перепродажу насіння соняшника позивачем до суду надано договір поставки від 14.05.2012 року №1010/п, укладений між ПАТ «Креатив»та ПП «Спецзовнішкомплект»предметом договору є поставка насіння соняшнику урожаю 2011 року. (т. 3 а.с. 29 -32). На підтвердження фактичного виконання договору від 14.05.2012 року №1010/п, позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: видаткові накладні (т. 3 а.с. 41 -43), довіреність від 01.06.2012 року №КР-Д0002192 (т. 3 а.с. 44).

22.05.2012 року укладено договір №1075/п укладений між ПАТ «Креатив»та ПП «Спецзовнішкомплект»предметом договору є поставка насіння соняшнику урожаю 2011 року (т. 3 а.с. 33 - 36). На підтвердження фактичного виконання договору від 22.05.2012 року №1075/п, позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: видаткові накладні (т. 3 а.с. 45, 47 -54, 57), довіреність від 07.06.2012 року №КР-Д0002277 (т. 3 а.с. 46).

30.05.2012 року укладено договір №1103/п укладений між ПАТ «Креатив»та ПП «Спецзовнішкомплект»предметом договору є поставка насіння соняшнику урожаю 2011 року (т. 3 а.с. 37 - 40). На підтвердження фактичного виконання договору від 30.05.2012 року №1103/п, позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: видаткові накладні (т. 3 а.с. 55, 58 - 61), довіреність від 26.06.2012 року №КР-Д0002515, від 07.07.2012 р. №КР-Д0002673 (т. 3 а.с. 56, 62).

Також позивачем до вищезазначених договорів було надано товарно -транспортні накладні (т. 3 а.с. 63 -122), виписки з банку про здійснення оплати ПАТ «Креатив»(т. 3 а.с. 123 -139) та виробничі звіти (т. 3 а.с. 140 -143).

З наданих до справи позивачем доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання договору поставки насіння соняшнику, укладеного між позивачем та його контрагентом СТОВ «Льонок». Дане підприємство було належним чином зареєстроване, як суб'єкт господарської діяльності.

Наведені позивачем доводи, а також надані ним докази, на думку суду, свідчать про реальне вчинення сторонами господарських операцій щодо поставки СТОВ «Льонок»насіння сояшника врожаю 2011 р. до позивача на орендований ним елеватор.

З приводу наданих відповідачем до суду доказів, на підтвердження доводів, викладених в акті перевірки, а також у запереченнях на позов, суд зазначає наступне.

Відповідачем до матеріалів справи надано акт від 22.08.2012 року №2/21/22-04/24703737 «Про неможливість зустрічної звірки СТОВ «Льонок»з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «Спецзовнішкомплект»(т. 2 а.с. 23 -31).

Також відповідачем надано акт від 11.09.2012 року №3/21/22-04/24703737 «Про неможливість проведення зустрічної звірки СТОВ «Льонок»з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий -червня 2012 року (т.2 а.с. 32 -55).

Щодо даних актів суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

На підставі аналізу норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що для визначення грошових зобов'язань платникам податків та застосування до них штрафних (фінансових) санкцій податковим органом можуть використовуватися тільки акти, складені за результатами проведення відповідних камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних), фактичних перевірок або зустрічних звірок.

Надані відповідачем акти свідчать тільки про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання СТОВ «Льонок»щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Спецзовнішкомплект»за відповідний період часу, а тому на думку суду, ці акти не можуть бути підставами для визначення грошових зобов'язань позивачеві та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями.

Суд зауважує, що при проведенні перевірок жодні первинні документи СТОВ «Льонок»не досліджувалися, що вбачається із змісту актів від 22.08.2012 року №2/21/22-04/24703737 та від 11.09.2012 року №3/21/22-04/24703737.

За наведених обставин суд вважає, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом СТОВ «Льонок», внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

З огляду на встановлення судом реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом СТОВ «Льонок», на думку суду, відповідач неправомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції позивачеві, на підставі оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

На підставі ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов суд вважає, що відповідачем у ході судового розгляду справи не були підтверджені належними та допустимими доказами висновки, наведені в акті перевірки та доводи, наведені в письмових запереченнях на позов, внаслідок чого відповідачем не було доведено законності оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, прийнятих ним за наслідками проведеної перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення від 16.11.2012 р.: №0004012200, №0004032200, були винесені відповідачем на не підставах, що передбачені законами України, необґрунтовано, а тому їх слід скасувати.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем при поданні до суду позову був сплачений судовий збір в сумі 2146 грн., який слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 69 - 71, 94, 128, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати, прийняте Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби податкове повідомлення -рішення від 16.11.2012 р. №0004012200.

3. Скасувати, прийняте Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби податкове повідомлення -рішення від 16.11.2012 р. №0004032200.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Спецзовнішкомплект» здійснені ним документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2146 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.12.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко