Постанова № 28308442, 25.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.12 Справа № 5015/3449/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 31.10.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2012 року;

у справі №5015/3449/12

за позовом: прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача 1: Львівської міської ради, м. Львів

позивача 2: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Централізована бібліотечна система для дорослих м.Львова.

про витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників:

прокурора -не з'явився (належно повідомлений);

позивача-1 - Гнатковська М.І.- представник (довіреність в матеріалах справи);

позивача-2 -Крикус В.В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача -не з'явився (належно повідомлений);

третьої особи -не з'явився (належно повідомлений).

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 30.11.2012р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Гриців В.М, Якімець Г.Г.

У зв'язку з перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови суду від 24.12.2012р. у склад колегії суддів замість судді Якімець. Г.Г. введено суддю Зварич О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2012 року у справі №5015/3449/12 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги задоволено. Вирішено витребувати з незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради ( далі -Управління комунальної власності) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 19,1 кв.м.

Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 не погодився з рішенням місцевого суду, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник вважає необґрунтованим висновок місцевого суду про припинення дії договору суборенди, оскільки наказом Управління комунальної власності від 09.09.2011р. № 302-0 продовжено на 2 роки 364дні термін дії договору оренди № Ф-6352-8, укладений Управлінням комунальної власності та Централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова (далі -ЦБС). Стверджує, що будь-яких заяв від ЦБС про припинення договору суборенди не отримував, тому договір суборенди є продовженим до 20.11.2013р.

Крім того, скаржник вважає, що місцевий суд мав повернути позовну заяву прокурора без розгляду, оскільки прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави та неправильно визначив позивача. Разом з тим, зазначає, що місцевий суд необ'єктивно оцінив подані докази, зокрема, наказ від 09.09.2011р. № 302-0.

Скаржник явки свого представника в судове засідання не забезпечив, його представник подав клопотання ( вх.7879 від 25.12.12р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншій справі та перебуванням відповідача у відрядженні. Крім того, просить витребувати додаткові докази - копію наказу від 09.09.2011р. № 302-0, докази продовження дії договору оренди № Ф-6352-8, докази надсилання ЦБС листа-претензії від 25.08.2011р. №182 про припинення договору суборенди.

Представники позивачів в судовому засіданні 25.12.2012р. заперечили проти доводів скаржника з тих підстав, що договір суборенди припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну, на який він був укладений, тому відповідач неправомірно користується майном. Щодо договору оренди, пояснили, що дійсно наказом від 09.09.2011р. № 302-0 ( засвідчену копію наказу подали суду) продовжено термін дії договору оренди на 2 роки 364дні, однак ЦБС не скористалась своїм правом, не уклала договір оренди на новий термін, як вказано в наказі.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та витребування доказів, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 30.11.2012р. явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою. В цій ухвалі попереджено сторони, що неявка їх представників в судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи. Поряд з тим, на думку колегії суддів, причину неявки представника скаржника - надання переваги одному судовому засіданню над іншим - не можна вважати поважною та підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, чинне законодавство не обмежує сторони в кількості представників, які можуть представляти в суді їх інтереси.

Щодо витребування доказів, то копія наказу від 09.09.2011р. № 302-0 надана суду. Враховуючи норми ст.ст.33,38 ГПК, клопотання про витребування решти доказів відхиляється як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.06.2008р. управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Централізованою бібліотечною системою для дорослих м.Львова (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №Ф-6352-8 (далі -договір оренди).

Відповідно до п.1, п.2.1 договору орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 05.02.2008р. №86-О, договору оренди від 31.08.2006р. №Ф-4655-6 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі -об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Навколо базару". Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 474,9 кв.м., що будуть використовуватися для бібліотеки.

Згідно з п.4.1 договору термін дії договору оренди визначений на 2 роки 364 дні - з 27.06.2008р. по 25.06.2011р.

За умовами договору (п.7.19) орендар має право здавати частину об'єкта оренди в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.

Наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 07.11.2008р. №264-С надано дозвіл ЦБС передати в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_2 частину нежитлових приміщень 3-го поверху площею 19,1 кв.м. для офісу на термін до 01.06.2011р.

На підставі названого наказу та умов договору оренди ( п.7.19) ЦБС та ПП ОСОБА_2 20.01.2009р. укладено договір суборенди нерухомого майна (далі -договір суборенди), згідно з яким ЦБС (орендодавець) передає, а ОСОБА_2 (суборендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення 3-го поверху площею 19,1 кв.м., на АДРЕСА_2 (далі -об'єкт суборенди) для використання під офіс на термін до 01.06.2011р.

Термін договору суборенди визначений з 20.01.2009р. до 01.06.2011р. включно (п.4.1 договору суборенди).

Відповідно до п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Майно передане суборендарю по акту приймання -передачі від 16.01.2009р.

07.07.2011р.Управління комунальної власності надіслало Централізованій бібліотечній системі для дорослих м.Львова повідомлення від 06.07.2011р.№2302-вих-2517 про припинення 25.06. 2011р. дії договору оренди №Ф-6352-8 від 27.06.2008р., що підтверджено списком №473 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 07.07.2011р., де під номером №32 значиться лист від 06.07.2011р. №2302-вих-2517, надісланий ЦБС, та квитанцією від 07.07.2011р. №0479 (а.с.85-88).

За результатами розгляду звернення ЦБС від 21.06.2011р., наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 09.09.2011р. № 302-0 вирішено продовжити на 2 роки 364дні термін дії договору оренди № Ф-6352-8 від 27.06.2008р. Названим наказом зобов'язано ЦБС звернутися упродовж 15-ти календарних днів із заявою про оформлення договору оренди. Крім того, вказано, що наказ дійсний упродовж 45 днів, після чого втрачає свою чинність.

З матеріалів справи (листа ЦБС №148 від 04.07.2012р., Т.1, а.с. 44) вбачається та підтверджено представниками позивачів в судовому засіданні, що договір оренди майна на новий термін з ЦБС не укладений.

В листі-претензії ЦБС від 25.08.2011р. №182 (Т.1, а.с.38) про припинення договірних відносин та звільнення орендованих приміщень, адресованому відповідачу, вказано, що ЦБС зверталась до суборендаря (відповідача у справі) з листом від 24.06.2011р.№117 про звільнення орендованих приміщень, однак орендованих приміщень він не звільнив.

Скаржник стверджує, що не отримував повідомлень від ЦБС, вважає, що договір суборенди не припинив своєї дії.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивачів, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 2 ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі -Закон) орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди (частина 4 ст.22 Закону).

За приписами ст.17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2 ст.17).

Згідно ч.2 ст.291 Господарського кодексу України та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем -2- Управління комунальної власності ЦБС 27.06.2008р. був укладений договір оренди нерухомого майна №Ф-6352-8, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 474,9 кв. м. Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні - з 27.06.2008р. по 25.06.2011р.

На підставі наказу від 07.11.2008р. №264-С та п.7.19 договору оренди частину орендованих приміщень площею 19.1 кв. м орендар передав в суборенду відповідачу за договором суборенди від 20.01.2009р. на термін до 01.06.2011р.

07.07.2011р орендодавець повідомив орендаря про припинення договору оренди. Отже, в силу норм частини 2 ст. 17, частини 2 ст. 26 Закону, частини 2 ст. 291 ГК договір оренди від 27.06.2008р. №Ф-6352-8 припинив свою дію 25.06.2011р., а договір суборенди припинив свою дію з 01.06.2011р.

Посилання скаржника на наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 09.09.2011р. №302-0, як на доказ дії договору оренди нерухомого майна №Ф-6352-8 та доказ дії договору суборенди, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 ст.17 Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Наказом від 09.09.2011р. №302-0 дійсно продовжено дію договору оренди №Ф-6352-8 на 2 роки 364 дні. Однак, враховуючи повідомлення орендодавця від 06.07.2011р.про припинення дії договору оренди з 25.06.2011р., зміст наказу №302-0, яким, зокрема, передбачено обов'язок заявника (Централізованої бібліотечної системи для дорослих м.Львова) протягом 15-ти календарних днів з дати реєстрації наказу звернутися у встановленому порядку з заявою про оформлення договору оренди нерухомого майна, колегія суддів вважає, що орендодавець погодився продовжити орендні відносин з ЦБС шляхом укладення договору на новий строк відповідно до частини 3 ст.17 Закону. Проте, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди майна на новий строк не укладений.

Крім того, продовження дії основного договору оренди, не є автоматичним продовженням договору суборенди. Згідно із ст.774 ЦК передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Як зазначено вище, договором оренди (п.7.19) передбачено, що майно може бути передане в суборенду лише за згодою орендодавця за основним договором. Договір суборенди за згодою орендодавця укладений на термін до 01.06.2011р. Отже, закінчення строку дії договору суборенди зумовлює обов'язкове отримання Центральною бібліотечною системою для дорослих м. Львова згоди орендодавця за основним договором оренди - Управління комунальної власності на подальшу пролонгацію договору суборенди. Жодного дозволу чи згоди на продовження дії договору суборенди (після 01.06.2011р.) орендодавець за основним договором оренди не надавав ні орендарю -ЦБС, ні суборендарю ( відповідачу)- ФОП ОСОБА_2 Таким чином, твердження відповідача про продовження дії договору суборенди є безпідставні. Посилання скаржника на неотримання від ЦБС повідомлень про припинення договору суборенди не беруться до уваги, оскільки не мають вирішального значення для припинення чи продовження дії договору суборенди.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок повернути майно упродовж 5-ти днів після закінчення терміну дії договору передбачений п.9.1 та 9.2 договору суборенди. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку, майно не повернув і подальше володіння майном останній здійснює без відповідної правової підстави.

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Згідно ч.3 ст.397 Цивільного кодексу України фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу названої норми випливає, що до відсутності правової підстави названа стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала, зокрема, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном..

У зв'язку з припиненням договору суборенди, наступне фактичне володіння об'єктом суборенди відповідачем є неправомірним.

В силу ст.2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача ( ч.2 ст.29 ГПК).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В силу ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме майно і нерухоме майно.

Згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду тощо.

Водночас, згідно з п.п.44,45 Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006р. №219, п. 4.1, п.4.2 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. .№ 1100, з наступними змінами та доповненнями, до повноважень управління належить реалізація політики органів місцевого самоврядування Львова у сфері управління майном, що належить до власності територіальної громади міста (комунальної власності міста), здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста.

Таким чином, твердження відповідача про те, що прокурором неправильно визначено позивачів, що позовна заява підлягала поверненню, є такими, що суперечать закону.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що позовні вимоги правомірно задоволені місцевим судом.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скаржником не доведено наявності підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги. Його доводи відхиляються апеляційний судом, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновку місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову.

Поряд з тим, місцевий суд вирішив стягнути з відповідача в доход державного бюджету 1609,50грн. (п.3 резолютивної частини рішення).

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання апеляційної скарги на рішення суду майнового характеру, судовий збір сплачується в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто, за майновий спір - 1% від ціни позову, але не менше 0,75 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 30 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 № 01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"» позовні заяви про витребування майна мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Статтею 55 ГПК встановлено, що ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна, що витребовується.

Згідно з договором суборенди вартість нерухомого майна, переданого в суборенду, та яке є предметом даного спору, становить 93 436,80грн. (з ПДВ). Відтак, підлягав до стягнення з відповідача судовий збір в розмірі 2% від вартості майна в сумі 1868,74грн.

Отже, в частині стягнення судового збору рішення місцевого суду належить змінити, стягнути з відповідача в доход державного бюджету 1868,74грн.

Крім того, як доказ сплати судового збору, до апеляційної скарги скаржником додано платіжне доручення №6 від 23.10.12р. на суму 536,50 грн. та платіжне доручення № 7 від 21.11.2012р. на суму 268,25грн., що разом становить 804,75, в той час як належав до сплати судовий збір в сумі 934,37грн.(1% від 93 436,80).

Отже, недоплачений судовий збір в сумі 129,62 грн. (934,37 -804,75) належить стягнути з скаржника в доход державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК, ЗУ «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

Постановив :

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В частині п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2012 року у справі №5015/3449/12 змінити, виклавши його в наступній редакції:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження:79010, АДРЕСА_1, в доход Державного бюджету 1868,74 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номерНОМЕР_1, місцезнаходження:79010, АДРЕСА_1, в доход Державного бюджету 129,62грн. недоплаченої суми судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Зварич О.В.