Рішення № 28308435, 25.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2012 р. Справа № 25/121-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

02098, м. Київ, Дніпровський район, просп. Павла Тичини, 6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК -Р.С.Ф.",

08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, 130

про стягнення 9 481,68 грн.

за участю представників:

позивача -Самокиш Л.В. (довіреність від 15.06.2012 № 596)

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК -Р.С.Ф." (далі -відповідач) про стягнення 9 481,68 грн., з яких: 8 718,73 грн. -основний борг, 547,49 грн. -пеня, 170,55 грн. -3 % річних та 44,91 грн. -інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 м2 від 08.11.2010 №1248-32.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.11.2012.

У судове засідання 13.11.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.10.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 27.11.2012.

27.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19189 від 27.11.2012) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою витребування доказів по справі.

У судовому засіданні 27.11.2012 оголошувалась перерва на 11.12.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 11.12.2012 сторони представників не направили, вимоги ухвали суду від 30.10.2012 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 25.12.2012.

У судовому засіданні 25.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання вдруге не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 30.10.2012 № 15000850 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.12.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (відповідно до пункту 1.2. статуту Приватного акціонерного товариства "Укртелеком" позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком") в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК -Р.С.Ф." (далі -орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 м2 від 08.11.2010 №1248-32 (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення цеху телекомунікаційних послуг (далі - майно), розташованого в м. Миронівка Київської області на 3 поверсі триповерхового будинку № 54 по вул. Леніна (пункт 1.1. Договору).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору передбачено, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в пункті 1.1. Договору. При цьому, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками. Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії Договору. Майно, передане орендареві, повертається орендодавцеві не пізніше, ніж через 10 днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за актом передачі-приймання, звіреним з актом приймання-передачі майна, зазначеним у пункті 2.1. Договору, разом з отриманим від орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, невіддільними від об'єкта оренди. При встановленні орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв у орендаря і орендодавця виникають додаткові права і обов'язки, зазначені в додатку 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктами 3.1., 3.2., 3.2.1. Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1. Орендна плата за перший (базовий - серпень 2010 року) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, з урахуванням інфляції -109,1% (жовтень 2009 року -серпень 2010 року), становить 202,27 грн. за 1 м2 спеціальних технологічних приміщень. Орендна плата за базовий місяць за 2 м2 всієї орендної площі становить 404,54 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Відповідно до пункту 3.6. Договору, у разі закінчення строку дії Договору, орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Пунктом 6.1.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до 12.1. Договору цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє з 01.09.2010 по 31.07.2013. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним. Сторони домовилися, що умови Договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, що підтверджується актом прийняття-передачі майна в оренду від 01.09.2010, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, копію якого залучено до матеріалів справи.

28.03.2012 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 27.03.2012 № 256-15-1 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 5 350,15 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.03.2012. Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив.

15.09.2012 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 15.08.2012 № 550-15-1 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 8 152,45 грн. та повідомленням про розірвання Договору з 01.09.2012 в разі несплати. Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем утворилась заборгованість з грошових зобов'язань за Договором у сумі 8 718,73 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків та описами вкладення у цінний лист, як докази виставлення позивачем рахунків відповідачеві (а.с. № 78-136, том 1).

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи оригінал довідки банківської установи від 09.11.2012 №56-3-1-00/124б про те, що за період з 08.11.2010 по 08.11.2012 кошти від відповідача на рахунки позивача надійшли лише на суму 1 169,16 грн.

Відповідачем повідомлено суду, що перевірити правильність нарахованого позивачем боргу або спростувати позов він не може, оскільки у нього відсутні необхідні первинні документи, внаслідок їх вилучення податковою міліцією. На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано копію протоколу обшуку та огляду від 18.04.2012.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на те, що довідку від 09.11.2012 №56-3-1-00/124б підписано уповноваженою особою банківської установи та скріплено відбитком її печатки -судом взято її до уваги у якості письмового доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Наданий відповідачем протокол обшуку та огляду від 18.04.2012 судом не приймається до уваги як письмовий доказ, оскільки, по-перше, надана суду копія вказаного документу, в порушення вимог частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України належним чином не засвідчена, по-друге, зі змісту вказаного документу неможливо дійти висновку про вилучення вказаних відповідачем документів, крім того, вказані обставини не спростовують доводів позивача, що підтверджуються наявними в матеріалах доказами.

Зважаючи на матеріали справи та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати передбачених Договором платежів, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість в розмірі 8 718,73 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 8 718,73 грн. заборгованості зі сплати платежів за Договором є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 170,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 44,91 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 170,55 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд перевірив заявлений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу та встановив, що він невірний, оскільки позивачем не враховано періоди дефляції, які мали місце в межах того періоду, за який ним заявляються до стягнення інфляційні втрати, і за вірним розрахунком суду, нарахування інфляційних втрат, за заявлений позивачем період, безпідставне, а тому вказана позовна вимога повністю не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача на підставі пункту 8.2. Договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача, складає 547,49 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені та з'ясовано, що розрахунок заявленої до стягнення пені є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 547,49 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 718,73 грн. основного боргу, 547,49 грн. пені та 170,55 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 44,91 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК -Р.С.Ф." (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, 130, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36263844) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (02098, м. Київ, Дніпровський район, просп. Павла Тичини, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01184901) 8 718 (вісім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 73 коп. основної заборгованості, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 49 коп. пені, 170 (сто сімдесят) грн. 55 коп. 3% річних та 1 601 (одна тисяча шістсот одна) грн. 87 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.12.2012.

Суддя С.О. Саванчук