Рішення № 28308235, 20.12.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2012 року Справа №18/2078/12

за позовом Прокурора Київського району міста Полтави в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва Полтавської обласної державної адміністрації, пров. Шкільний,4, м. Полтава, 36003

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,37200

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 37200

про стягнення 38300,93 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Представники:

від позивача: Олійник І.В., дов. №12 від 17.01.2012 р.;

від відповідачів: не з'явились;

від прокуратури: Буленко О.О., посв. №012789 від 06.11.2012 р.

В судовому засіданні 20.12.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 38 900,93 грн., в тому числі: 33600,00 грн. - основного боргу, 4700,93 грн. - пені за договором № 7 про надання фінансової підтримки від 09.08.2010 року.

Позивач через канцелярію суду подав заяву №452 від 19.12.2012 року про зменшення розміру позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 7000,00 грн. і просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 31 300,93 грн., в т.ч. 26 600,00 грн. - основного боргу та 4700,93 грн. - пені.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, предметом даного спору є стягнення заборгованості солідарно з відповідачів у розмірі 31 300,93 грн., в т.ч. 26 600,00 грн. - основного боргу та 4700,93 грн. - пені за договором № 7 про надання фінансової підтримки від 09.08.2010 року.

Перший відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 16.11.2012 р. (вх. № 15366д від 19.11.2012 р.) позовні вимоги визнав та зазначив про можливість самостійного врегулювання предмету спору. Листом від 14.12.2012 р. (вх. № 15830д від 17.12.2012 р.) перший відповідач повідомив про часткове погашення заборгованості в сумі 7000,00 грн. та на її підтвердження направив суду копії платіжних документів (а.с.112-114).

Відповідачі у судове засідання не з'явились.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 електронним повідомленням № 5 від 19.12.2012 р. (вх. №17135д від 20.12.2012 р.) повідомив про неможливість явки в судове засідання по сімейним обставинам.

Другий відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відзив на позов не подав, у судові засідання жодного разу не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення а.с.75, 107).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджатиме вирішенню спору (ч.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

Крім того перший відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в листі (вх. № 16830 д від 17.12.2012 року) просить суд відтермінувати розгляд справи на три місяці. Суд розцінює даний лист як клопотання та відхиляє його, оскільки відповідно до частини 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Частиною 3 статті 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду та строк вирішення спору закінчується, а сторони не заявляли клопотання про продовження строку вирішення спору, і необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

09.08.2010 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) було укладено договір № 7 про надання фінансової підтримки (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 на поворотній основі фінансову підтримку в сумі 50 000,00 грн. на термін до 09.08.2012 р. для придбання матеріалів, обладнання, інвентарю для виробництва будівельних матеріалів, а відповідач-1, в свою чергу, зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу-1 кошти у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №216 від 09.08.2010 р. на суму 25 000,00 грн. та №2 від 20.08.2010 р. на суму 25 000,00 грн. (а.с. 59,60).

Відповідно до пунктів 3.1,3.2 договору відповідач-1 зобов'язувався повернути кошти фінансової підтримки щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця, починаючи з березня 2011 р. по липень 2012 р. рівними частками по 3 000,00 грн., а також здійснити 15.07.2012 р. останній платіж у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язання з повернення фінансової підтримки 09.08.2010 р. між позивачем, відповідачем-1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) було укладено договір поруки №8/п (далі - договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки Поручитель (відповідач-2) зобов'язався перед Кредитором (позивачем) у повному обсязі відповідати за виконання зобов'язань позичальника (відповідача-1) згідно з договором про надання фінансової підтримки №7 від 09.08.2010 р. в сумі наданої фінансової підтримки - 50 000,00 грн. та нарахування штрафних санкцій за умовами договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 сторони договору поруки погодили, що Поручитель відповідає по прийнятим зобов'язанням усім майном, на яке може бути звернено стягнення. У випадку невиконання зобов'язань Позичальник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 3.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, пені.

Згідно з пунктом 5.2 договору поруки даний договір вважається укладеним 09.08.2010 р. і діє до 09.08.2012 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Повне виконання зобов'язань вважається днем надходження усіх коштів на банківський рахунок Фонду.

Відповідач-1 не виконав належним чином свої зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення отриманих коштів і за період із 15.03.2011 р. по 13.12.2012 р. частково сплатив позивачу 23 400,00 грн. відповідно до платіжних доручень (а.с. 61-71, 112-114).

Отже, заборгованість відповідача-1 перед позивачем на день прийняття рішення складає 26 600,00 грн. (розрахунок а.с.117).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-1 договір є договором позики, а тому відносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його підписанням регулюються нормами § 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку встановлення у зобов'язанні строку його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Станом на момент винесення рішення докази повернення відповідачем частини отриманої від позивача фінансової підтримки у сумі 26 600,00 грн. господарському суду не надано, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятого на себе за договором зобов'язання.

Відповідно до пунктів 5.2.4, 7.3 договору за порушення Позичальником строків повернення коштів та неправомірне користування коштами фінансової підтримки, а також за неправомірне прострочення обумовлених договором чергових платежів останньому нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

З урахуванням вказаної умови договору прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 4700 грн.93 коп. пені, нарахованої за період з 16.03.2011 р. по 22.10.2012р.

Як встановлено судом вище, сторони домовились, що надана відповідачу фінансова підтримка буде повертатись частинами відповідно до визначеного в договорі графіку, в тому числі повністю виконати зобов'язання відповідач-1 повинен 15.07.2012 р.

Відповідно до ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Термін може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Обумовлений сторонами в договорі час виконання відповідачем обов'язку щодо повернення частин фінансової підтримки за своєю правовою природою в силу ст.251, 252 Цивільного кодексу України є терміном, оскільки визначається конкретною календарною датою, а саме 15-те число кожного поточного місяця починаючи з 15.03.2011 р.

Таким чином, відповідно до графіку повернення фінансової підтримки (п.3.1. договору) останнім днем повернення першої частини поворотної фінансової підтримки є саме 15.03.2011 р., а відтак позивачем правомірно обчислено суму пені, починаючи з 16.03.2011р.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Отже, підставою для стягнення з боржника пені є невиконання або неналежне виконання останнім взятого на себе зобов'язання, зокрема з порушенням встановленого договором строку його виконання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог (а.с.10, 118), пеню за несвоєчасне повернення частин фінансової підтримки обчислено із застосуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення платежів, виходячи із фактичної суми заборгованості чергового платежу.

Таким чином, оскільки прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення в строк останньої частини фінансової підтримки в сумі 26 600,00 грн. підтверджується матеріалами справи, сума пені нарахована з дотриманням вимог чинного законодавства, тому суд приходить до висновку, що в цій частині позов є обґрунтованим і з відповідача підлягає стягненню 4 700 грн. 93 коп. пені за період з 16.03.2011 р. по 22.10.2012 р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частини 4 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачами не заперечуються і підлягають задоволенню повністю.

На підставі матеріалів справи та керуючись 32-34,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,37200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 37200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва Полтавської обласної державної адміністрації, пров. Шкільний,4, м. Полтава, 36003 (п/р 265090164954 в ВАТ "Укрексімбанк" МФО 331649 код ЄДРПОУ 25717868) основний борг у сумі 26 600,00 грн. та 4700,93 грн. - пені.

3. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,37200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 37200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Державного бюджету України (рахунок 31214206783002 УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача: 831019, код бюджетної класифікації: 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2012 року

Суддя Білоусов С. М.