Рішення № 28308029, 21.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" грудня 2012 р. Справа № 21/5007/1210/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Янковська Н. О. довіреність № 08/6021-006059 від 21.05.12р.;

Малярчук Т.П. - довіреність №08/2994-006054 від 12.03.12р.;

від відповідача: Лічний С.В. - довіреність №25/654 від 06.06.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 7595571,94 грн.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 13.12.12р. оголошувалась перерва до 10 год. 00 хв. 21.12.12р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 7595571,94грн., з яких: 7273280,84грн. заборгованості за активну електроенергію, 140373,29грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 29084,03грн. 3% річних, 7413,65грн. інфляційних, 145420,13грн. пені.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Наголосили, що заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з липня по вересень 2012 року, а станом на 01.07.12р. також існувала заборгованість, яку до стягнення не заявлено, хоча на час розгляду справи не погашено. Подали клопотання про долучення до матеріалів справи підписаного позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.12р. по 01.10.12р., копії додаткової угоди №1 до договору №3 від. 30.11.12р., копій рахунків № 79344, №79345, №79339 від 28.09.12р., копій банківських виписок про оплату за електроенергію за липень, серпень, вересень 2012р., розрахунку за період з 01.07.12р. по 01.10.12р.

Представник відповідача щодо факту існування заявленої до стягнення заборгованості та заборгованості, яка виникла до спірного періоду, не заперечив. Зауважив, що не погоджується лише з розрахунком інфляційних, а щодо штрафних санкцій подав клопотання № 25/1438 від 13.12.12р. про зменшення пені (а.с. 136-137, т.1). Зазначив, що згідно платіжного доручення № 5 від 05.12.12р. відповідач частково сплатив борг перед позивачем у сумі 3002511,15 грн., при цьому не заперечив, що вказаною сумою коштів було погашено загальну заборгованість, що існувала станом на 01.10.12р. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доповнення до заперечень № 25/1428 від 12.12.12р., копії договору про взаєморозрахунки, копії платіжного доручення від 05.12.12р., копії договору № 517Е/326 від 12.12.12р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та зазначив позивач у позовній заяві, 17.08.2009 року між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач) та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (відповідач) було укладено Договір на постачання електричної енергії (далі - Договір (а.с. 8-12, т.1)).

Позивач у позовній заяві вказав, що згідно з укладеним Договором, відповідачу відпускалась електрична енергія, однак, останній, всупереч умовам Договору, кошти за спожиту електричну енергію не сплатив, в результаті чого у нього станом на 01.10.12р. утворилася заборгованість у розмірі 7413654,13 грн., з яких: 7273280,84грн. - за активну та 140373,29 грн. - за реактивну електроенергію.

За несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до п.4.2.1 Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.011.96р. №543/96ВР, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 145420,13 грн. (а.с. 29, т.1).

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 7413,65 грн. інфляційних (а.с.30, т.1) та 29084,03 грн. 3% річних (а.с.28, т.1).

Відповідач, згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 42-43, т.1), наявність заборгованості перед ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" не заперечує. Разом з тим, зазначає, що остання утворилася внаслідок невідповідності встановлених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення фактичним затратам на їх виготовлення. Зокрема вказує, що на виконання вимоги п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 11.06.12р. №517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (із внесеними змінами та доповненнями), КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради була погашена заборгованість з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення на суму 31659145,00грн. шляхом погашення заборгованості КП "Житомирводоканал" за використану електроенергію, що склалась станом на 01.07.12р.

У зв'язку з тим, що поточна заборгованість продовжує зростати, а встановлення нових, економічно-обгрунтованих тарифів затягується, постановою КМУ від 05.09.12р. №914 внесено зміни до Постанови КМУ №517 від 11.06.12р., згідно яких проводиться погашення заборгованості, яка виникла станом на 01.10.12р.

З огляду на викладене, як зазначає відповідач, заборгованість перед позивачем, яка виникла станом на 01.10.12р. буде погашена відповідно до вищевказаного Порядку та умов.

Крім того, у доповненнях до заперечень на позовну заяву (а.с. 130-131, т.1) відповідач звертає увагу суду на те, що згідно наданих позивачем розрахунків інфляційних, останні нараховуються на всю заборгованість, у тому числі і за вересень місяць, яка згідно умов договору виникла лише з 06.10.12р., що є неправомірним.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії від 17.08.2009 року (а.с. 8-12, т.1).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Аналогічне положення міститься у ст. 275 ГК України.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору (із врахуванням редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.12р. (а.с.105, т.1)), відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа по останній день календарного дня включно.

У відповідності до п. 2.2.5 Договору, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між постачальником та споживачем.

У відповідності до п. 7.3. Договору, остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Наявними в матеріалах справи зафіксованими відповідачем показниками розрахункових електролічильників (а.с. 19-27, т.1), виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію (а.с. 13-18, т.1) та рахунками за активну та реактивну електроенергію по Акту №483 від 28.09.12р. (а.с. 107, 109, т.1), виписками з обігової відомості за активну та рактивну електроенергію (а.с.31, т.1) підтверджено, що з липня 2012 року по вересень 2012 року відповідачем було спожито електричну енергію на суму 7413654,13 грн., з яких: 7273280,84грн. - за активну та 140373,29 грн. - за реактивну електроенергію.

Проте, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків відповідач виконав частково, сплативши 3058636,57грн. за активну електричну енергію, що не заперечували представники сторін в судовому засіданні та вбачається з банківських виписок по рахунку (а.с. 110-128, т.1), спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та зведених реєстрів за липень, серпень, вересень 2012 року (а.с. 55-96, т.1).

Таким чином, на час розгляду справи в суді заборгованість перед позивачем за вищевказаний період склала 7413654,13 грн., з яких: 7273280,84 грн. - за спожиту активну та 140373,29 грн. - за спожиту реактивну електроенергію.

При цьому, слід зазначити, що кошти в сумі 3002511,15грн. сплачені відповідачем згідно платіжного доручення №5 від 05.12.12р. (а.с. 135, т.1), позивачем правомірно зараховано в погашення заборгованості за минулі періоди, враховуючи наступне.

Так, приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

У платіжному дорученні №5 від 05.12.12р., призначення платежу вказано: "в погашення заборгованості за електричну енергію станом на 01.10.12р. згідно Договору від 17.08.09р. №3, ст. 23 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік", договору №517Е/257. Оскільки станом на 01.10.12р. за відповідачем, крім заявленої до суду суми боргу у розмірі 7413654,13грн., рахувалась заборгованість за активну електроенергію в сумі 35361390,90грн. та за реактивну - 831614,87грн., що вбачається з виставлених позивачем рахунків (а.с. 15, 16, т.1), при цьому представники сторін в судовому засіданні підтвердили існування на дату судового засідання заборгованості за минулі періоди, що значно перевищує заявлену до стягнення суму, позивач правомірно зарахував кошти в сумі 3002511,15грн. в погашення загальної суми боргу, яка рахувалась за відповідачем станом на 01.10.12р. Тому проведення розрахунків за платіжним дорученні №5 від 05.12.12р., у даному випадку, не впливає на загальну суму заборгованості, що утворилася за період липень-вересень 2012 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 7413654,13грн., з яких 7273280,84 грн. боргу за активну електроенергію та 140373,29грн. - за реактивну електричну енергію.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач (відповідач) сплачує позивачеві пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно розрахунку позивача, за період з 08.08.12р. по 22.10.12р., розмір пені становить 145420,02грн.

Однак, при її перерахунку, суд встановив, що, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, останнім при визначенні суми пені не було враховано проведення окремих платежів саме на дату їх здійснення та виходячи з призначення платежів, тому її обґрунтовано заявлена сума складає 137875,11грн. У стягненні 7545,02грн. пені слід відмовити.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 7413,65грн. інфляційних (а.с. 30, т.1) та 819,75грн. 3% річних (а.с. 28, т.1).

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з дат проведення усіх платежів та їх призначення, суд вважає правомірно нарахованою їх суму 27575,01грн. У стягненні 1509,02грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то слід зазначити, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 30), інфляційні останнім нараховано за вересень 2012 рік на суму боргу 7413654,13грн., яка виникла за період липень-вересень 2012 рік. Тобто, позивачем безпідставно та завчасно до суми боргу, яка виникла станом на вересень 2012 рік, включно заборгованість за вересень 2012 рік, оскільки врахувуючи умови Договору за спожиту електричну енергію за вересень 2012 року позивач мав розрахуватись у строк до 04.10.12р. (5 операційних днів з дати отримання рахунку). Крім того, інфляційні нарахування за вересень місяць можуть бути нараховані лише у жовтні 2012 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань на суму боргу 4917120,76грн. (заборгованість за липень, серпень 2012 рік), суд дійшов висновку, що обгрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 4917,12грн. У стягненні 2496,53грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі на суму 7584021,37 грн., з яких: 7413654,13 грн. основного боргу, 137875,11грн. пені, 27575,01грн. 3% річних, 4917,12грн. інфляційних, а 7545,02грн. пені, 1509,02грн. 3% річних, 2496,53грн. інфляційних заявлено безпідставно.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені (а.с. 136-137, т.1), обґрунтоване збитковістю підприємства, а також невідповідністю тарифів економічно обґрунтованим, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, збитковість діяльності підприємства вбачається з балансів та звітів про фінансові результати на за 2011-2012 роки, а також Звіту про результати роботи "КП "Житомирводоканал" за 9-ть місяців (а.с. 138-144, т.1).

При цьому, наданими до справи документами підтверджується, що відповідач систематично вживає всіх необхідних та залежних від нього заходів для погашення та недопущення зростання заборгованості. Зокрема, про вказане свідчить надана відповідачем копія договору № 517Е/326 від 12.12.12р., стосовно укладення якого з метою погашення заборгованості станом на 01.12.12р. представник позивача також не заперечив.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення а також те, що заборгованість виникла внаслідок невідповідності тарифів економічно обґрунтованим, крім того, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано 7413,65грн. інфляційних та 29084,03грн. 3% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 60000,00грн.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

За вказаних обставин до стягнення підлягає 7413654,13грн. основного боргу, 60000,00грн. пені, 27575,01грн. 3% річних, 4917,12грн. інфляційних. У стягненні 85420,13грн. пені, 1509,02грн. 3% річних, 2496,53грн. інфляційних слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 60000,00грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Черняховського, буд. 120, код 03344065)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622):

- 7413654,13грн. основного боргу;

- 60000,00грн. пені;

- 27575,01грн. 3% річних;

- 4917,12грн. інфляційних;

- 64282,10грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.12.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи

2- позивачу (наручно)