Постанова № 28308007, 25.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. 15 год.45 хв.Справа № 2-а-2174/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Мазило О.П., Ярмощук К.С., Шпіня С.О.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.11.2009р. №№ 0005372301, 000538301/0, 0005392301/0 та від 16.02.2010р. №№ 0005372301/1, 0005382301/1, 0005392301/1, якими позивачу збільшено зобов'язання з податку з прибутку на суму 1699597,4 грн., у тому числі за основним платежем на 854177,0 грн., з податку на додану вартість на 22338,0 грн., у тому числі за основним платежем на 14892,0 грн. та визначено прибуток що вилучається до бюджету у сумі 585600,0 грн.

За час розгляду справи відбулась реорганізація позивача та відповідача.

Відкрите акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» реорганізовано у Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль", а державна податкова інспекція у м. Херсоні реорганізована у Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби. Дані обставини підтверджені виписками із ЄДРПОУ. Суд за клопотанням представників сторін допустив процесуальне правонаступництво.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення, посилаючись на те, що вони складені на підставі невірної оцінки господарської діяльності платника податків.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно відніс до складу валових доходів кошти, отримані від населення в оплату списаної заборгованості з подачі тепла, оскільки теплова енергія була отримана від ДП «Газ Тепло» за договором комісії, не враховувалась при визначені валового доходу та валових витрат, була сплачена за рахунок власних обігових коштів позивача. Неправомірним вважає позивач включення до розрахунку приросту (убутку) покупних запасів станом на 30.06.2009 року залишків придбаного мазуту, тому що цей мазут використовувався виключно для виробництва електричної енергії і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2005р. його залишки мали враховуватись для визначення приросту (убутку) за наслідками звітного (податкового) року. На думку позивача, не підлягали включенню до складу валових доходів понесені позивачем витрати у зв'язку з коригуванням кредиторської заборгованості ВАТ «Львівенерго», ВАТ «Крименерго» та ХГ ДМ ДП ОМУ ВАТ «ПТЕМ», оскільки по цій заборгованості є рішення судів, питання стягнення вирішується у виконавчій службі. Позивач вважає неправомірним висновок відповідача щодо завищення розміру відображеного у декларації від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 316121,0 грн. Цей висновок відповідача базується на висновках попередніх перевірок про зменшення від'ємного значення, які разом з іншими порушеннями оскаржуються у судовому порядку і є не узгодженими на момент складання декларацій з податку на прибуток. Також позивач не погоджується із вилученням частини чистого прибутку, оскільки, на його думку, частина чистого прибутку, що вилучається до бюджету, не є податком і збором, а тому не є податковим зобов'язанням і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом № 2181-ІІІ. Стосовно податку на додану вартість позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій з ПП «Реотжі», ТОВ «Сінтекс-Юг», ТОВ «Вектор-Юг» ПП «Херсонпівденьтепломонтаж», ТОВ «Век Експо», ПП «Судоремстрой» керувався чинними на той час їхніми статутними документами та відомостями про їхню реєстрацію платниками ПДВ. Про відсутність постачальників за місцем реєстрації стало відомо після фактичного здійснення господарських операцій, що не може бути перепоною для належного формування податкового кредиту по цим операціям. Із цих підстав позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечує вважає висновку акту перевірки позивача та спірні податкові повідомлення - рішення обґрунтованими із підстав, зазначених у акті перевірки та запереченнях і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складено на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 18.11.2009р. №3500/23-5/00131771 (далі - акт № 3500) та апеляційного узгодження донарахованих відповідачем зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Під час розгляду справи було проведено судово-бухгалтерську експертизу.

Висновки експертизи враховані при вирішенні справи за виключенням висновків про правомірність віднесення до складу валових витрат вартості ремонту основних фондів, що перевищує 10 відсотків вартості основних фондів.

За актом перевірки на визначення зобов'язань з податку на прибуток вплинули порушення податкового законодавства, за якими позивачеві збільшено валовий дохід на 4256080,0 грн. та зменшено задекларовані валові витрати на 3895231,0 грн.

За актом перевірки відповідач, посилаючись на п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334) вважає, що позивач занизив валові доходи шляхом не включення до їх складу коштів, які надійшли від населення по списаній заборгованості за комунальні послуги у сумі 863834,99 грн.

Позивач заперечує проти цього висновку відповідача посилаючись на те, що кошти від населення надходять за поставлену раніше теплову енергію на підставі договору комісії з продажу теплової енергії, яка належала ДП «Газ-Тепло». Позивач звертає увагу, що відповідно до пп. 7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону №334/94-ВР не підлягають оподаткуванню кошти, або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту. Позивач наполягає, що він отримав теплову енергію від ДП «Газ-Тепло» на підставі договору комісії та передав її споживачам - населенню. Позивач стверджує, що, за отриману в межах договору комісії теплову енергію він розрахувався з власних джерел, сплативши її вартість постачальнику ДП «Газ -Тепло», тому списання заборгованості постачальникові не відбулось. Отже гроші, які надходять від населення, є погашенням вартості відвантаженої теплової енергії після сплину строків позовної давності. На думку позивача, у зв'язку з тим, що витрати на її придбання не були включені до складу валових витрат, ці кошти не можуть вважатись його валовими доходами, а лише поповнюють його обігові кошти.

Відповідач проти цієї позиції позивача заперечує звертає увагу суду, що позивачем до складу валового доходу не включалась по першій події суми реалізації теплової енергії по договору комісії. Відповідач стверджує, що позивач отримані від населення кошти не перераховує власникові енергії ДП «Газ-Тепло», а використовує для власних потреб для ведення власної господарської діяльності і тому відсутній зв'язок цих коштів з коштами, які надходять за договором комісії. Отже вони підлягають включенню до складу валових доходів позивача при складанні Декларації з податку на прибуток.

При визначені правової позиції з цього питання суд вважає за необхідне застосувати наступні норми податкового законодавства.

Відповідно до ст. 4 та 5 Закону № 334 у разі придбання товарів (робіт, послуг) для потреб власної оподатковуваної господарської діяльності платник податку на прибуток мав збільшити власні валові витрати, виходячи з дати сплати вартості цих товарів (робіт, послуг) або виходячи з дати їх фактичного отримання. У разі наступного продажу цих товарів (робіт, послуг) платник податку мав збільшити власні валові доходи, виходячи з дати отримання коштів або фактичного відвантаження цих товарів (робіт, послуг). За нормами ст. 7 Закону № 334 у разі, якщо оплата вартості відвантажених товарів (робіт, послуг) платником податку не отримана при вжитті належних заходів, щодо її стягнення, на суму боргу, визнаного безнадійним, може бути зменшений оподатковуваний прибуток цього платника податку. Ст. 7 Закону №334 передбачає обов'язок платника податку збільшувати власні доходи у разі фактичного отримання коштів після списання безнадійного боргу.

Виходячи з цього суд вважає, що відповідач при проведені перевірки №3500 мав право збільшити валові доходи позивача на суму отриманих коштів по списаній заборгованості за комунальні послуги населення у сумі 863834,99 грн. лише у тому випадку, коли позивач у попередніх податкових періодах відображав ці операції у власному податковому обліку та деклараціях з податку на прибуток.

З наданих суду матеріалів вбачається, що відповідач під час проведення перевірки питання включення до податкових обліку та звітності операцій з продажу тепла населенню, та списання частини не сплачених послуг населенням не досліджував, вплив цих операцій на визначення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток не з'ясовував. За таких обставин суд приймає до уваги заперечення позивача та вважає протиправним висновок відповідача з цього питання.

За актом перевірки №3500 відповідач встановив, що позивач в порушення п.5.9 ст.5 Закону № 334 до розрахунку приросту (убутку) покупних запасів за 1 півріччя 2009р. не включив вартість придбаного мазуту паливного 100 зольного високо сірчистого та не використаного у господарській діяльності протягом цього періоду, чим занизив залишок запасів і відповідно занизив показники приросту залишків запасів на кінець звітного податного періоду на 3246718,19 грн.

Позивач не заперечує проти приросту покупних запасів станом на 30.06.2009р., але стверджує, що придбаний мазут було використано виключно на виробництво електроенергії і тому вартість придбаного мазуту має враховуватись при розрахунку приросту (убутку) покупних запасів за наслідками звітного (податкового) року. На думку позивача, кінцева дата розрахунку приросту (убутку) покупних запасів знаходиться поза межами податкових періодів, перевірених відповідачем і тому не може бути врахована при визначені валового доходу за наслідками акту перевірки №3500.

Відповідач проти цієї думки позивача заперечує і стверджує, що за технологічним процесом виробництва електроенергії та тепла неможливо розподілити енергоносії, які використані окремо на виробництво електроенергії та теплової енергії. Відповідач стверджує, що електроенергія виробляється шляхом спалювання енергоносія, переробки води у пару, яка обертає електрогенератори і після чого подається споживачам у якості теплової енергії.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачається обов'язок платника податків вести облік покупних запасів та на кінець звітного податкового періоду здійснювати розрахунок приросту (убутку) цих запасів, вартість яких було віднесено до валових витрат платника податків (ст.5 п.5.9). У разі коли за результатами цього розрахунку буде отримано приріст залишків покупних запасів платника податків на суму такого приросту підлягали збільшенню валові доходи платника податку за відповідний податковий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2005р. № 472 затверджено «Перелік запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких здійснюється за наслідками звітного (податкового ) року». За Постановою № 472 до складу цього переліку включено мазут топковий марки М-100 (зольний високо сірчистий). Отже у разі придбання мазуту марки М-100 та використання його на виробництво електроенергії його залишки включаються до розрахунку приросту (убутку) покупних запасів за наслідками податкового року, тобто станом на 01.01.2010 року, що не входить до податкових періодів, перевірених за актом перевірки №3500.

Як зазначає позивач у 2009 році для роботи ним використовувався природний газ та мазут М-100. Наказом Мінпаливенерго України від 03.01.2009р. №3 та листа цього міністерства від 03.01.2009р. №01/32-03П передбачено обов'язковий перехід тепло-електро виробників на використання топкового мазуту для виробництва електроенергії, а газу - для виробництва тепла. До таких підприємств за додатком 5 у 2009 році було віднесено позивача. Таким чином у 2009 році державним органом позивача було зобов'язано виробництво електричної енергії здійснювати виключно із застосуванням мазуту.

Як з'ясовано судом, підприємства теплоелектро енергетики потребу в кількості енергоносіїв провадять в умовному обчислені, виходячи з кількості енергії, які виділяють при згоранні певні види палива та потреб в енергії для забезпечення господарських потреб цих підприємств. Цей порядок визначення потреб підприємств теплоелектро енергетики затверджений у Методиці розподілу витрат палива на теплових електростанціях на відпущену електричну і теплову енергію при їх комбінованому виробництві» затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.10.2003р. №580. Отже діючий у позивача порядок обліку енергоносіїв дозволяє зробити висновок, що для виробництва теплової енергії позивач використовував природний газ, а кількість теплової енергії, яка була використана на виробництво електроенергії була компенсована шляхом використання топкового мазуту М-100.

Таким чином суд вважає неправомірним включення до розрахунку приросту (убутку) покупних запасів позивача станом на 30.06.2009р. залишків топкового мазуту М-100 і як наслідок неправомірного збільшення валових доходів позивача на 3246718,19 грн.

За актом перевірки №3500 порушенням законодавства з оподаткування прибутку на думку відповідача було те, що позивач неправомірно в порушення вимог пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону №334 не відніс до складу валових доходів доходи у сумі 145527,18 грн. від регулювання безнадійної заборгованості, строк стягнення якої минув.

Судом встановлено, що у позивача наявна заборгованість на користь ВАТ «Львівенерго» на суму 16374,47 грн., ВАТ «Крименерго» на суму 46145,61 грн. та ХГ ДМ ДП ОМУ ВАТ «ПТЕМ» на суму 83007,1 грн. Щодо цієї заборгованості є рішення судів про стягнення її з позивача на користь кредиторів, рішення судів знаходиться на виконанні у виконавчій службі.

На підставі цих даних позивача суд вважає, що відповідач протиправно зробив висновок про збільшення доходів на суму цієї заборгованості, оскільки вона не є безнадійною, а є лише заборгованістю за якою проводиться заходи по її погашенню.

За актом перевірки №3500 позивачеві зменшено валові витрати на 121272,65 грн. у зв'язку з тим, що він у в порушення п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат відніс витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у ВАТ «Львівенерго», ВАТ «Крименерго» та ХГ ДМ ДП ОМУ ВАТ «ПТЕМ» та не провів коригування валових витрат у зв'язку із визнанням безнадійним боргу на користь цих контрагентів.

На думку суду, цей висновок відповідача є протиправним тому, що надані позивачем докази свідчать, що у подальших періодах має відбутись компенсація вартості наданих зазначеними контрагентами товарів (робіт, послуг) у зв'язку з виконанням судових рішень по стягненню боргу судовими виконавцями.

За актом перевірки № 3500 позивач в порушення ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відніс вартість ремонту основних фондів, яка перевищує 10 відсотків вартості цих основних фондів. За даними відповідача вартість ремонту складається з заробітної плати у сумі 3215855,0 грн., нарахованої працівникам підприємства за час здійснення ремонтів та з нарахувань до державних цільових фондів у сумі 1164398,0 грн., нарахованих на заробітну плату на час ремонтів основних фондів.

На думку суду, цей висновок відповідача цілком узгоджується з нормами законодавства України з оподаткування прибутку підприємства у зв'язку із наступним.

Відповідно до пп. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат платника податку витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За пп. 8.7.1. п.8.7. ст. 8 Закону № 334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

На думку суду, вартість ремонту основних фондів включає у себе не лише витрати платника податку на придбання товарів (робіт, послуг), а і витрати, пов'язані з нарахуванням заробітної плати працівникам платника податку, у разі проведення ремонту власними силами.

Отже, позивач із виплаченої заробітної плати при ремонті основних фондів у сумі 3475337,0 грн., мав віднести на збільшення балансової вартості відремонтованих основних фондів 3215855,0 грн. з наступним нарахуванням амортизації на вартість цього ремонту. У такому ж порядку позивач мав віднести на збільшення вартості відремонтованих основних фондів обов'язкове відрахування до державних цільових фондів у сумі 1164398,0 грн., пов'язане з виплатою заробітної плати на час проведення ремонтів.

З цих причин суд не підтримує висновок судово-бухгалтерської експертизи з цього питання.

За актом перевірки відповідач виявив, що позивач при складенні Декларації з податку на прибуток за 2008 рік зависив розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток попереднього податкового року на 316121,0 грн., ця сума від'ємного значення врахована позивачем при визначені оподатковуваного прибутку.

При складанні акту перевірки №3500 відповідач не вказує механізм, або спосіб вчинення цього правопорушення позивачем при складанні податкової декларації з посиланням на первинні бухгалтерські та податкові документи чим викликає сумнів у вчиненні цього порушення позивачем.

За поясненням позивача спірний розмір від'ємного значення складається з висновків акту попередньої перевірки, що оскаржується в суді за позовною заявою від 22.04.2010р. №01-4/01/729, тобто ці висновки акту перевірки не були узгоджені на момент складання декларацій з податку на прибуток за перевірені відповідачем податкові періоди та на момент складання акту перевірки №3500. Оскільки висновки попередньої перевірки на момент складання податкової звітності були не узгодженими суд вважає, що у позивача був відсутній обов'язок враховувати ці висновки при складані податкової звітності.

За актом перевірки №3500 відповідач свої висновки про заниження валового доходу та завищення валових витрат використав для зменшення задекларованого позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 5657016,0 грн., а з отриманого за наслідками перевірки прибутку обчислив податкові зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням № 0005372301.

За наслідками розгляду справи судом підтримано лише висновки відповідача стосовно завищення валових витрат на суму 4380253,0 грн., яка не перекриває від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток позивача та не спричиняє визначення оподатковуваного прибутку. За таких обставин у зв'язку з відсутністю оподатковуваного прибутку суд повністю скасовує спірні податкові повідомлення - рішення № 0005372301/0, № 0005372301/1.

За спірним податковим повідомленням рішенням від 30.11.2009р. №0005382301/0 у позивача додатково вилучено прибуток до бюджету у сумі 585600,0 грн. за ст. 60. Закону України «Про державний бюджет України на 2009р.» від 26.12.2008р. №835-УІ.

За нормами ст. 60 Закону № 835 у разі неприйняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає не менше 50 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 1 червня 2009 року, такі господарські товариства сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 червня 2009 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. №315 «Про затвердження базових нормативів відрахування частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результати фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» у 2008 році базовим нормативом відрахування частки прибутку , що спрямовувався на виплату дивідендів було встановлено 15 %.

За інформацією позивача, наданою Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008рік чистий прибуток склав 3904,0 тис. грн. ( форма №1 додаток до балансу) . За наказом НАК «Енергетична компанія України» від 21.05.2009р. №57 позивачеві було наказано чистий прибуток у розмірі 5 % направити до резервного фонду, а 95% до фонду розвитку виробництва.

Відповідач, посилаючись на ст.158 Цивільного Кодексу України, вважає, що позивач не мав права не нараховувати та не виплачувати дивіденди власникам підприємства у тому числі і державі. Керуючись нормативом 15% відповідач обрахував дивіденди на користь держави та пеню за несвоєчасне перерахування цих коштів до бюджету.

Суд вважає неправомірним зазначене повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Спірне податкове повідомлення-рішення №0005382301/0 від 30.11.2009р. на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету (код платежу 21010100), виписане відповідачем згідно з пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111.

Даний Закон України №2181 згідно з його преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування, пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 якого визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до статті 92 Контитуції України та статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" проводяться виключно законами про оподаткування, до яких Постанови КМУ та Закони України про державні бюджети на відповідні роки, з огляду на правила Бюджетного кодексу України, не належать. Натомість такий платіж сплачується відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №184.

Згідно зі статтями 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", якими встановлено виключний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, такий платіж як частина чистого прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету, до податків і зборів не відноситься, за виключенням дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до ч.І ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансфери. Відповідно до ч.3 ст.9 Бюджетного кодексу України неподатковими надходженнями визначаються надходження від власної та підприємницької діяльності, інші неподаткові надходження.

На виконання статті 8 Бюджетного кодексу України затверджено бюджетну класифікацію Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження». Згідно даного Наказу №604 частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, є неподатковими надходженнями як доходи від власності та підприємницької діяльності (код 21010100).

Таким чином частина чистого прибутку, що вилучається до бюджету, не є податком чи збором, а тому не є податковим зобов'язанням і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Отже визначення підприємству такого платежу до бюджету, як суми податкового зобов'язання відповідно до пп. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є незаконним і безпідставним.

Зазначена позиція також висловлена ВАСУ в ухвалах від 02.07.2009р. по справі №К-33333/06, від 17.11.2009р. по справі №К-14773/08, від 15.12.2009р. по справі №К-11335/07, від 25.05.2010р. по справі №К-31771/09.

За спірним податковим повідомленням - рішенням від 30.11.2009р. №0005392301/0 позивачеві збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22338,0 грн., у тому числі за основним платежем на 14892,0 грн. та за штрафними санкціями на 7446,0 грн.

За актом перевірки відповідач встановив, що позивач завищив суму податного кредиту на 164089,0 грн., у результаті чого занизив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 47935,0 грн. та зависив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 116154,00 грн.

Порушенням законодавства з податку на додану вартість, за результатами виявлення яких позивачеві зменшено податковий кредит на 164089,00грн. є порушення пп..7.2.1. п.7.2. пп..7.4.1 пп.7.4.5. п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР. Відповідачем під час проведення перевірки проведено зустрічну перевірку з контрагентами - постачальниками позивача з метою підтвердження його права на податковий кредит.

Під час перевірки було встановлено, що постачальники ПП «Реотжі», ТОВ «Сінтекс-Юг», ТОВ «Вестор-Юг», ПП «Херсонпівденьтепломонтаж», ТОВ «Век Експо», ПП «Судоремстрой» за юридичною адресою, вказаною у податкових накладних не знаходяться, при цьому щодо посадових осіб ТОВ «Сінтекс-Юг» порушено кримінальну справу про фіктивне підприємництво, а ПП «Херсонпівденьтепломонтаж» свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване з 31.08.2007р., тобто до складання спірних податкових накладних цього підприємства.

Відповідач вважає, що однією із головних підстав формування податкового кредиту платника податку є підтвердження сплати податку належним чином складеними податковими накладними. Серед реквізитів податкових накладних, які заповнюються постачальником товарів (робіт, послуг), є зазначення місцязнаходження продавця товарів (робіт, послуг). На думку відповідача, внесення до податкових накладних недостовірних даних стосовно місця знаходження продавця тягне за собою визнання недійсною цієї податкової накладної, а разом - і сформованого на її підставі податкового кредиту.

Суд вважає, що головним недоліком висновків відповідача є те, що відповідач встановив відсутність постачальника за адресою, вказаною у податковій накладній, після складення податкової накладної та не довів наявність цієї невідповідності на момент складення податкових документів. Крім того відповідач не досліджує стан надання звітності з ПДВ постачальників товарів за спірними накладними та включення до складу звітності зобов'язань за операціями постачання товарів (робіт, послуг) позивачеві.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Сінтекс-ЮГ» відповідачем не доведено обізнаність позивача з фіктивним правовим статусом цього постачальника та не досліджується спосіб проведення розрахунків за поставлений товар (роботу, послугу).

Поряд з цим суд підтримує позицію відповідача відносно формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Херсонпівденьтепломонтаж».

Відповідно до Закону №168/97-ВР право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

За Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05. 1997 року N 165 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06. 1997 р. за N 233/2037 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснюючи підприємницьку діяльність, зобов'язаний був діяти з належною обачністю, усвідомлюючи всі правові наслідки своїх дій у тому числі і досліджувати одну із головних обставин статусу постачальника товарів (робіт, послуг) - наявність реєстрації цієї особи платником податку на додану вартість.

Таким чином позивач неправомірно сформував податковий кредит у сумі 46069,39грн. за результатами взаємовідносин з ПП «Херсонпівденьтепломонтаж».

Із матеріалів справи судом вбачається, що сума завищеного податкового кредиту є вищою ніж сума основного платежу, вказаного в спірному податковому повідомлені -рішенні, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, погоджується з розміром зобов'язань, визначених у спірному податковому повідомленні рішенні від 30.11.2009р. №0005392301/0.

За таких обставин, суд частково задовольняє вимоги позивача, скасовує податкові повідомлення - рішення від 30.11.2009 р. № 0005372301/0, № 0005382301/0, від 16.02.2010р.№ 0005372301/1, № 0005382301/1, в задоволенні решти позовних вимог відмовляє.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.11.2009 р. № 0005372301/0, № 0005382301/0, від 16.02.2010р.№ 0005372301/1, № 0005382301/1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 грудня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6