Постанова № 28307895, 24.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. 14 год.16 хв.Справа № 2-а-4410/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.

за участю:

представника позивача - Бариляк Т.М.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним (протиправним ) та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Таврійські нафтові регіони" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.10.2012р. № 0007472200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 318160,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -190580,0 грн.

Спірне рішення прийняте на підставі акту перевірки від 04.10.2012р. № 2061/22-4/34668958 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Таврійські нафтові регіони» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Інтер-Тур» та з контрагентами покупцями за травень 2012р.» (далі - акт № 2061).

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення :

- ч. І ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснені позивачем при придбанні товарів у ПП «Інтер-Тур»;

- п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковим органом виявлено завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 381 160,43 грн.;

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між "Таврійські нафтові регіони" та ПП «Інтер-Тур» такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За змістом акту перевірки (ст.7), нафтопродукти, що документально отримані від ПП «Інтер-Тур» з використанням наявних виробничих потужностей позивача, на думку податкового органу, є такими, що отримані від невстановлених джерел, оскільки відповідач перевіркою ПП «Інтер-Тур» встановив, що податковий кредит цього контрагента позивача не підтверджується первинними документами і тому право власності на нафтопродукти у ПП «Інтер-Тур» було відсутнє. На підставі не підтвердження податкового кредиту та валових витрат у ПП «Інтер-Тур» відповідач дійшов висновку про відсутність об'єкту оподаткування і у позивача по операціям з продажу товарів підприємствам-покупцям. Угоди позивача з ПП «Інтер-Тур» актом перевірки (ст. 8) визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК) та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних (ч. 1 ст.203 ЦК).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Позивач вважає, що фактичне виконання господарських операцій, реальність переміщення нафтопродуктів, право позивача на формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань по розрахункам між позивачем та його контрагентом ПП «Інтер-Тур» (поставка товарно-матеріальних цінностей) підтверджують податкові накладні; накладні та видаткові накладні; платіжні доручення, товарно - транспортні накладні. За наявності цих належно складених первинних документів (існування яких актом перевірки не заперечується) позивач не міг порушити норми ПК, що регулюють порядок віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Під час перевірки податковим органом досліджено всі первинні документи позивача, встановлено належний статус постачальників товарів (послуг) на момент вчинення правочинів. За приписами ПК України до валових витрат та податкового кредиту платника податків можуть бути віднесені витрати платника податку у зв'язку з веденням господарської діяльності та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ, які підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними. За таких умов підтверджений документально факт придбання товарів у ПП «Інтер-Тур» є належною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартості для позивача.

При цьому порушень податкового законодавства саме в діях ПП «Таврійські нафтові регіони» актом перевірки не встановлено. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Також позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень не наділений таким правом, що є виключно компетенцією суду. Усі угоди були реально виконані, придбаний товар використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, а тому спірні суми були правомірно позивачем включено до податкового кредиту.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи наступним.

У травні 2012р. позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 381160,0 грн. за господарською операцією із поставки нафтопродуктів від ПП „Інтер - Тур". ДПІ у м. Херсоні складено акт від 08.08.12 №419/22-4/32927936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП „Інтер - Тур" (32927936) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за травень, червень 2012 року». Згідно висновку цього акту встановлено, що Управлінням податкового контролю від 08.08.12 №1717/07-306 отримано від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС висновок щодо ознак фіктивності та реальності здійснення господарської діяльності ПП „Інтер - Тур". В ланцюгах постачання ПП „Інтер - Тур" знаходиться ПП „А - Ліра" (34323718). По вказаному контрагенту не одноразово ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС було складено акти з про визнання правочинів такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків. Таким чином, враховуючи висновок ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, неможливо перевірити взаємовідносини ПП „Інтер - Тур" з контрагентами-постачальниками. ПП „ТА „Інтер - Тур" не знаходиться за місцезнаходженням, відповідно адреса на первинних документах не відповідає дійсності, тобто первинні документи є недійсними. Враховуючи вищевказане, ПП „Таврійські нафтові регіони" завідомо укладено угоду з ПП „Інтер - Тур" з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.

За приписами п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Приватне підприємство "Таврійські нафтові регіони" як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

01.04.2012р. між позивачем та ПП „Інтер - Тур" укладено договір № 01/04 про поставку пально-мастильних матеріалів (бензину та дизельного пального).

За результатами господарської операції складені видаткові та податкові накладні. Оплата за поставлений товар проведена у безготівковому порядку у повному обсязі.

Транспортування здійснювалось на підставі договорів про надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та оформлено товарно-транспортними накладними. Зазначені суб'єкти господарювання мають ліцензії Міністерства транспорту і зв'язку на здійснення перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями із причепами.

Придбане пальне зберігалось в ємкостях позивача (заправочна станція) у м. Херсоні, вул. Макарова, 44, що належать йому на праві власності та підтверджується договором купівлі-продажу від 17.08.2009р.

Придбане пальне використане позивачем у його оподатковуваній господарській діяльності, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні договорами про подальшу реалізацію пального, видатковими, податковими накладними та ТТН про перевезення товару.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП „Інтер - Тур" на час здійснення господарської операції був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість, у податковій декларації із ПДВ у повному обсязі задекларував зобов'язання від ПП "Таврійські нафтові регіони". Щодо посадових осіб підприємства відсутні вироки суду про вчинення фіктивного підприємництва або будь-яких інших дій, спрямованих на ухилення від сплати податків або надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП „Інтер - Тур".

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП „Інтер - Тур" щодо його господарських відносин із контрагнетами-постачальниками, на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Порушення податкового законодавства постачальниками контрагента позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

ДПІ як суб'єкт повноважень не надала суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а суд, збираючи докази з власної ініціативи, не встановив таких обставин діяльності позивача або його контрагентів.

Отже суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача будь-яких порушень податкового законодавства, що унеможливлювали б віднесення ним до складу податкового кредиту спірних сум по господарським операціям ПП „Інтер - Тур".

Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених ПП „Інтер - Тур", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Спростовуючи вказані доводи податкового органу, суд враховує такі правові норми.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 203 ЦК України (яка, на думку відповідача, порушена позивачем) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Разом з тим, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з вимогами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів. Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Але відповідачем не були наведені в акті перевірки від 04.10.2012р. № 2061/22- 4/34668958 фактичні обставини про те, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентом, а також виконання ними угод про постачання нафтопродуктів було порушено публічний порядок, встановлений в державі (незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості держави, основних конституційних прав, свобод, гарантій людини тощо) - правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» є такими, що порушують публічний порядок.

Тобто всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, зокрема, правочини з поставки нафтопродуктів не є такими, що порушують публічний порядок та/або суперечать інтересам держави. Тому відсутні підстави вважати, що укладені та виконані позивачем правочини суперечать інтересам держави, мали на меті отримання податкової вигоди, мають ознаки нікчемних.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України взагалі не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

ДПІ не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, на підтвердження фактів реальності угод з ПП „Інтер - Тур" надано суду: договір, податкові та видаткові накладні, ТТН, докази оплати за поставлений товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність укладеного позивачем з ПП „Інтер - Тур" договору поставки, а тому вважає неправомірним виключення із податкового кредиту сум по господарським операціям із вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012р. № 0007472200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 грудня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1