Постанова № 28307590, 19.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/4951/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представників позивача: Мазурчак О.М., Якимчук В.І.,

представника відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" звернулось у Вінницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість з мотивів не підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також відсутність реальної можливості у ТОВ "ТВФ "Лі" поставок товарів (робіт, послуг) до позивача, що свідчить про безтоварність операцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення (а.с. 97-103), відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи правомірними та обґрунтованими висновки акту від 01.10.2012 року № 2303/22/35558713 щодо заниження податку на прибуток в сумі 112535 грн. за І квартал 2011 року; заниження податку на прибуток в сумі 388787 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року на суму 100274 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 125837 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 162676 грн.; завищення суми податкового кредиту по ПДВ в розмірі 70855 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 20414 грн., за серпень 2011 року на суму 19231 грн., за вересень 2011 року на суму 12786 грн., за жовтень 2011 року на суму 20224 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01.10.2012 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями); п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями); п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 01.10.2012 року № 2303/22/35558713 (а.с. 11-90).

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях - рішеннях форми "Р" № 000102201 від 09.10.2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 501322 грн. та штрафними санкціями в сумі 1 грн., та № 0000112201, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53569 грн.

Судом також встановлено, що в основу висновків податкового органу покладено акт перевірки № 1958/22/13328937 від 29.08.2012 року Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Українська будівельна компанія № 2" за червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року та жовтень 2011 року та акт перевірки від 05.06.2012 року № 515/22-40/35982511 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в результаті чого встановлено формування ТОВ ТВФ "Лі" податкового кредиту від ТОВ "Українська будівельна компанія № 2".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами.

Так, за результатами перевірки податковим органом встановлено недостовірність відображених показників у поданих Деклараціях (рядку 0.4 декларації витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11) з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, в результаті чого вилучено зі складу валових витрат вартість послуги з оренди основних засобів (рухоме та нерухоме майно) у ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" з підстав неналежного оформлення актів наданих орендних послуг та відсутності протоколів узгодження договірних цін, які є невід'ємною частиною договору оренди основних засобів № 1 від 31.03.2008 року.

Проте, суд не може погодитись з наведеними відповідачем доводами з огляду на таке.

Зі змісту викладених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг чи товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг чи товарів, при цьому господарській операції з придбавання товарів чи послуг мають бути оформлені відповідними первинними документами, які б підтверджували фактичне виконання цих послуг та їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача були наявні усі визначені законодавством правові підстави для віднесення до складу валових витрат послуг оренди рухомого та нерухомого майна, які оформлені договором оренди основних засобів (рухоме та нерухоме майно) № 1 від 31 березня 2008 року, укладеного з ВАТ "Гранітний кар'єр".

Відповідно до п. 1.1 договору ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр" в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр" (надалі орендодавець), а ТОВ "Гніванький гранітний кар'єр" (далі - орендар) зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування основні засоби (рухоме та нерухоме майно) та зобов'язується сплачувати орендну плату.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що майно, що орендується, використовуватиметься за його цільовим призначенням - переробка граніту, виробництво продукції з граніту, тощо.

Згідно п.3.2 передача майна в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами після приймання-передачі орендованого майна.

Так, на виконання вищезазначених умов договору між орендодавцем та орендарем складено акт приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду № 2/1 від 31.03.2008 року, який містить повний перелік майна, переданого в оренду (а.с. 141-162).

Крім того, на підтвердження розрахунку вартості наданих орендних послуг ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр" складено акти здачі - прийняття наданих орендних послуг, зокрема в судовому засіданні судом оглянуто, акт № ГК-00000002 від 28.01.2011 року, акт № ГК-0000005 від 28.02.2011 року, акт № ГК-0000007 від 31.03.2011 року, акт № ГК-0009 від 29.04.2011 року, акт № ГК-0010 від 31.05.2011 року акт № ГК-0013 від 30.06.2011 року, акт № ГК-0018 від 29.07.2011 року, акт № ГК-0020 від 31.08.2011 року, акт № ГК-000007 від 30.09.2011 року, акт № ГК-0000012 від 31.10.2011 року, акт № ГК-0000016 від 30.11.2011 року, акт № ГК-0000019 від 31.12.2011 року.

Відтак, судом встановлено, що вищезазначеними актами затверджений перелік наданих орендних послуг та визначений розрахунок вартості послуг.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди розмір орендних платежів визначається Сторонами щомісячно шляхом підписання протоколу узгодження договірних цін, які є невід'ємною частиною цього договору.

Також, на виконання вищезазначених умов договору ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр" складено протоколи узгодження договірної ціни на оренду майна згідно із договором від 31 березня 2008 року від 28.01.2011 року, 28.02.2011 року, 31.03.2011 року, 29.04.2011 року, 31.05.2011 року, 30.06.2011 року, 29.07.2011 року, 31.08.2011 року, 30.09.2011 року, 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року, якими засвідчено досягнення згоди про розмір орендної плати за надання орендних послуг.

Таким чином, судом досліджено первинну документацію та документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які підтверджують правомірність включення до складу валових витрат послуг оренди рухомого та нерухомого майна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08 квітня 2003 року №271/7592, визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Здійснивши системний аналіз діючого законодавства та наданих у справу доказів, суд доходить висновку, що досліджені в судовому засіданні договір оренди, акт приймання - передачі основних засобів в оперативну оренду, акти наданих послуг, протоколи узгодження договірної ціни спростовують висновки податкового органу, що підприємством за І квартал 2011 року завищено витрати на придбання товарів у зв'язку з безпідставним включенням до складу валових витрат послуг оренди рухомого та нерухомого майна в сумі 450140 грн., оскільки понесені витрати на послуги підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства, та підтверджують фактичне виконання наданих орендних послуг.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданій Декларації (у рядку 05.1 декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року податковими органами встановлено порушення вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" в результаті чого в І кварталі 2012 року не вірно визначено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів в зв'язку з включенням до даної собівартості гірничої маси, в частині вартості не реалізованих товарів в сумі 211502 грн.

Проте, зазначені висновки податкового органу суд оцінює критично з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

На підставі підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" 31 березня 2008 року укладено договір поставки гірничої маси з ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр", відповідно до якого вартість 1 тони становить 1,76 грн., в тому числі ПДВ.

На виконання умов зазначеного договору та відповідно до видаткових накладних, зокрема, № ГК-33 від 31.10.2011 року ВАТ "Гніванський гранітний кар'єр" поставило ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" гірничу масу в кількості 134942 т. на суму 376089 грн., видаткова накладна № ГК-50 від 30.11.2011 року в кількості 143793 т. на суму 253802 грн., видаткова накладна № ГК-92 від 30.12.2011 року в кількості 114380 на суму 376719 грн.

Крім того, на підтвердження правомірності визначення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів в зв'язку з включенням до даної собівартості гірничої маси, в частині вартості не реалізованих товарів, представником позивача надано копію розрахунку вмісту гірничої маси в реалізованій продукції за ІV квартал 2011 року, копію головної книги рахунок 260, копію журналу - ордеру по рахунку № 6311 за жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем первинні бухгалтерські документи, судом встановлено, що підприємством правомірно визначено собівартість реалізованих товарів у відповідному звітному періоді, отже підприємством правомірно віднесено до складу витрат декларації у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у розмірі 211502 грн.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що в акті перевірки зафіксовані лише порушення норм податкового законодавства, проте жодних посилань на підстави для здійснення відповідних висновків не зазначено.

Крім того, з акту перевірки неможливо також встановити чи досліджувались податковим органом будь - які первинні документи або документи бухгалтерського обліку, які встановлюють собівартість гірничої маси у відповідному звітному періоді.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне формування витрат операційної діяльності та формування податкового кредиту від ТОВ ТВФ "Лі", то суд зауважує на наступному.

Так, судом встановлено, що в основу прийнятого рішення покладено акт № 1958/22/13328937 від 29.08.2012 року позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВФ "Лі" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Українська будівельна компанія № 2".

За результатами перевірки ТОВ ТВФ "Лі" встановлено формування даним підприємством податкового кредиту від ТОВ "Українська будівельна компанія № 2".

На думку податкового органу, відсутність реальної можливості поставок товарів від ТОВ ТВФ "Лі" до ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" свідчить про безтоварність операцій та порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме, безпідставне віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (р. 06.1) витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) в сумі 354275 грн., а також порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 70855 грн.

Проте, висновки податкового органу суд оцінює критично, оскільки поставка товарно - матеріальних цінностей відбувалась відповідно до договору №19 від 19 січня 2011 року, укладеного між ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та ТОВ ТВФ "Лі".

Відповідно до п.1 зазначеного договору предметом договору являються кваліфікаційні послуги: консультації, ремонт реконструкція, надання технічної документації, поставка гідропневмоапаратуру, конвеєрні ролики, редуктора, високоточні підшипники та підшипники загального призначення для ремонту або комплектації обладнання продукції покупця. Згідно з п. 2 продавець відвантажує покупцеві товар, згідно видаткових накладних. Так, згідно п. 6 право власності на продукцію переходить при передачі товару й супровідної документації.

Придбання та перехід права власності на придбані товарно - матеріальні цінності підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №1106011 від 01.06.2011 року, податковою накладною №1106011 від 01.06.2011 року, видатковою накладною №1106021 від 02.06.2011 року, податковою накладною №1106021 від 02.06.2011 року, видатковою накладною №1106103 від 10.06.2011 року, податковою накладною №1106103 від 10.06.2011 року, видатковою накладною №1106151 від 15.06.2011 року, податковою накладною №1106151 від 15.06.2011 року, видатковою накладною №1106161 від 16.06.2011 року, податковою накладною №1106161 від 16.06.2011 року, видатковою накладною №1106241 від 24.06.2011 року, податковою накладною №1106241 від 24.06.2011 року, податковою накладною №1108012 від 01.08.2011 року, видатковою накладною №1108011 від 01.08.2011 року, податковою накладною №1108011 від 01.08.2011 року, видатковою накладною №1108082 від 08.08.2011 року, податковою накладною №1108082 від 08.08.2011 року, видатковою накладною №1108091 від 09.08.2011 року, податковою накладною №1108091 від 09.08.2011 року, видатковою накладною №1108111 від 11.08.2011 року, податковою накладною №1108111 від 11.08.2011 року, податковою накладною №1108163 від 16.08.2011 року, видатковою накладною №1108171 від 17.08.2011 року, податковою накладною №1108171 від 17.08.2011 року, видатковою накладною №1108231 від 23.08.2011 року, податковою накладною №1108231 від 23.08.2011 року, видатковою накладною №1108302 від 30.08.2011 року, податковою накладною №1108302 від 30.08.2011 року, видатковою накладною №1109021 від 02.09.2011 року, податковою накладною №1109021 від 02.09.2011 року, видатковою накладною №1109073 від 07.09.2011 року, податковою накладною №1109073 від 07.09.2011 року, видатковою накладною №1109081 від 08.09.2011 року, податковою накладною №1109081 від 08.09.2011 року, податковою накладною №1109141 від 14.09.2011 року, видатковою накладною №1109262 від 26.09.2011 року, податковою накладною №1109262 від 26.09.2011 року, податковою накладною №1109161 від 18.09.2011 року, видатковою накладною №1109193 від 19.09.2011 року, податковою накладною №1109193 від 19.09.2011 року, видатковою накладною №1109223 від 22.09.2011 року, податковою накладною №1109223 від 22.09.2011 року, податковою накладною №1109231 від 23.09.2011 року, видатковою накладною №1109291 від 29.09.2011 року, податкова накладна №1109291 від 29.09.2011 року, видатковою накладною №1110051 від 05.10.2011 року, податковою накладною №1110031 від 03.10.2011 року, податковою накладною №1110051 від 05.10.2011 року, видатковою накладною №1110061 від 06.10.2011 року, податковою накладною №1110061 від 06.10.2011 року, видатковою накладною №1110071 від 07.10.2011 року, податковою накладною №1110071 від 07.10.2011 року, видатковою накладною №1110121 від 12.10.2011 року, податковою накладною №1110121 від 12.10.2011 року, податковою накладною №1110131 від 13.10.2011 року, видатковою накладною №1110181 від 18.10.2011 року, податковою накладною №1110181 від 18.10.2011 року, видатковою накладною №1110211 від 21.10.2011 року, податковою накладною №1110211 від 21.10.2011 року.

Відповідно до п. 5.1 договору № 19 від 19.01.2011 року поставка й доставка товару здійснюється продавцем, на умовах SPT (доставка товару до міста, в якому знаходиться покупець).

Так, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що відповідно до умов договору поставка товару здійснювалась продавцем та на підтвердження руху товару від покупця до продавця долучено до матеріалів адміністративної справи товарно - транспортні накладні №1106241 від 24.06.2011 року, №1106161 від 16.06.2011 року, №1106151 від 15.06.2011 року, №1106103 від 10.06.2011 року, №1106021 від 02.06.2011 року, №1106011 від 01.06.2011 року, №1108302 від 30.08.2011 року, №1108231 від 23.08.2011 року, №1108171 від 17.08.2011 року, №1108163 від 16.08.2011 року, 1108111 від 11.08.2011 року, №1108091 від 09.08.2011 року, 1108082 від 08.08.2011 року, 1108011 від 01.08.2011 року, №1109291 від 29.09.2011 року, №1109262 від 26.09.2011 року, №1109231 від 23.09.2011 року, №1109223 від 22.09.2011 року, №1109193 від 19.09.2011 року, №1109161 від 16.09.2011 року, №1109141 від 44.09.2011 року, №1109081 від 08.09.2011 року, №1109073 від 07.09.2011 року, №1109021 від 02.09.2011 року, №1110271 від 27.10.2011 року, №1110211 від 21.10.2011 року, №1110181 від 18.10.2011 року, №1110121 від 12.10.2011 року, №1110071 від 07.10.2011 року, №1110061 від 06.10.2011 року, №1110051 від 05.10.2011 року, №1110031 від 03.10.2011 року. (а.с.163-223в).

Також, в судовому засіданні представником позивача надано докази, а саме: угоду про залік №41 зустрічних однорідних зобов'язань від 30.09.2011 року, угоду про залік №45 зустрічних однорідних зобов'язань від 31.10.2011 року, угоду про залік №23 зустрічних однорідних зобов'язань від 30.06.2011 року, угоду про залік №37 зустрічних однорідних зобов'язань від 31.08.2011 року, які підтверджують розрахунок ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" за придбані ТМЦ у ТОВ ТВФ "Лі".

Більш того, до матеріалів справи долучено докази реалізації товару, отриманого позивачем від ТОВ ТВФ "Лі", та використання його у господарській діяльності, які підтверджуються вимогою №6390 від 06.09.2011 року, вимогою №7544 від 12.10.2011 року, вимогою №7461 від 07.10.2011 року, вимогою №7678 від 12.10.2011 року, вимогою №7721 від 17.10.2011 року, вимогою №7341 від 05.10.2011 року, вимогою №7263 від 03.10.2011 року, вимогою №7803 від 19.10.2011 року, вимогою №7445 від 07.10.2011 року, вимогою №7252 від 03.10.2011 року, вимогою №7690 від 14.10.2011 року, вимогою №6515 від 25.10.2011 року, вимогою №7944 від 25.10.2011 року, вимогою №7800 від 19.10.2011 року, вимогою №7340 від 05.10.2011 року.

На думку суду, досліджені первинні документи та документи бухгалтерського обліку відповідно до вимог чинного законодавства є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ ТВФ "Лі".

Водночас слід зазначити, що відповідач при проведенні перевірки та складанні акту перевірки не врахував жодних фактичних обставин, а також не дослідив жодних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які б підтверджували факти вчинення порушень позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого дійшов необґрунтованих висновків, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Разом із тим, враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт правомірності віднесення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів послуги оренди (рухомого та нерухомого майна) в сумі 1124599 грн.; визначення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів в зв'язку з включенням до даної собівартості вартості гірничої маси, в частині вартості не реалізованих товарів в сумі 211505 грн. та віднесення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ ТВФ "Лі" на суму 354275 грн., тому правомірним, на думку суду, є формування податкового кредиту за рахунок сум сплаченого податку на додану вартість з придбання товарів у ТОВ ТВФ "Лі" у відповідних звітних періодах, оскільки процес формування податкового кредиту є похідним та на пряму залежить від правомірного формування валових витрат.

Таким чином, не приймаються судом до уваги як обґрунтовані висновки акту перевірки щодо порушення позивачем положень п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" так і п.п.138.10.3 п. 138.10, п.п.139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено твердження про неправомірність формування валових витрат та безтоварність здійснюваних з ТОВ ТВФ "Лі" господарських операцій, натомість позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000102201 від 09.10.2012 року та № 0000112201 від 09.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" (вул. Леніна, 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, ідентифікаційний код 35558713) судові витрати в сумі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна