Ухвала суду № 28306922, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/39515/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників

позивача Зозулі Ю.М., Списа О.І.

відповідача Реви І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі №2а-221/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Баришевської ОДПІ Київської області від 28.12.2011 №0000632332 та від 28.12.2011 №0000642332.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі здійснено заміну відповідача Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області правонаступником Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; розбирання та знесення будівель; земляні роботи; організація перевезення вантажів; оренда автомобілів; транспортне оброблення вантажів; технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

З метою здійснення статутної діяльності ТОВ «Будтрансгруп МЗ»має у розпорядженні чотири вантажні автомобілі самоскиди.

У травні 2011 року між ТОВ «Будтрансгруп МЗ»та ТОВ «Епіцентр К було укладено договір від 18.05.2011 № 1/05 (про надання послуг будівельних машин та механізмів. За вказаним договором виконавець - ТОВ «Будтрансгруп МЗ», зобов'язаний надати замовнику - ТОВ «Епіцентр К»послуги з перевезення відсіву та сипучих будівельних матеріалів автомобілями самоскидами на будівельний майданчик замовника за адресою - м. Кам'янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, 11.

Оскільки за вказаним договором обсяг перевезень був значним, а кількість автомобілів, що знаходяться у розпорядженні ТОВ «Будтрансгруп МЗ»недостатньою для виконання договірних зобов'язань, позивач залучив до виконання перевезень ТОВ «ТБК Оріон», у зв'язку з чим 18.05.2011 між позивачем та ТОВ «ТБК Оріон»укладено договір про надання послуг будівельних машин та механізмів № 0305.

У подальшому, у зв'язку з укладенням позивачем договору від 01.07.2011 №01/07 про надання послуг будівельних машин та механізмів з ТОВ «Спецбудбетон»та договору від 22.07.2011 № 22/07/11 про надання послуг будівельних машин та механізмів з ВАТ «Будівельне управління № 813», між ТОВ «Будтрансгруп МЗ»та ТОВ «ТБК Оріон»укладено договори про надання послуг будівельних машин від 01.07.2011 № 0407 та від 01.07.2011 № 0507.

На виконання укладених між ТОВ «Будтрансгруп МЗ»та ТОВ «ТБК Оріон»договорів, позивачем з вказаним контрагентом підписано акти виконаних робіт від 08.06.2011 № 11 на суму 308229,9 грн., в тому числі ПДВ 51371,65 грн., від 27.06.2011 № 12 на суму 692094,0 грн., в тому числі ПДВ 115349,0 грн., від 30.06.2011 № 19 на суму 284734,0 грн., в тому числі ПДВ 47455,67 грн., від 31.07.2011 № 24 на суму 348384,0 грн., в тому числі ПДВ 58064,0 грн., від 31.07.2011 № 64 на суму 216795,1 грн., в тому числі ПДВ 36132,52 грн., від 31.07.2011 № 65 на суму 246581,2 грн., в тому числі ПДВ 41096,87 грн., а також від 31.07.2011 № 66 на суму 348384,0 грн., в тому числі ПДВ 58064,0 грн.

Згідно вказаних актів виконаних робіт, ТОВ «ТБК Оріон»надано послуг на загальну суму 2445202,22грн, в тому числі ПДВ 407533,71 грн.

Крім того, ТОВ «ТБК Оріон»виписано податкові накладні від 08.06.2011 № 25, від 27.06.2011 № 26, від 30.06.2011 № 30, від 31.07.2011 № 46, від 31.07.2011 № 39, від 31.07.2011 № 40, від 31.07.2011 № 77, від 31.07.2011 № 109 та від 31.07.2011 № 110.

Факт перерахування коштів підтверджується даними платіжних доручень, а саме - від 15.06.2011 № 93, від 06.07.2011 № 119, від 08.07.2011 № 122, від 28.07.2011 № НО, від 03.08.2011 № 145, від 16.08.2011 № 157, від 18.08.2011 № 162, від 23.08.2011 № 164, від 05.09.2011 № 169, від 08.09.2011 № 175.

Частково розрахунок ТОВ «Будтрансгруп МЗ»з ТОВ «ТБК Оріон»за надані транспортні послуги здійснювався у формі взаємозаліку шляхом зарахування зустрічних вимог за надане позивачем ТОВ «ТБК Оріон»дизельне пальне: накладна від 30.06.2011 № РН-0000016, дизпаливо на суму 258554,46 грн.; накладна від 31.07.2011 № РН-0000017, дизпаливо на суму 70125,0 грн.; накладна від 31.07.2011 № РН-0000018, дизпаливо на суму 44880,0 грн., а всього на суму 373559,46 грн.

У грудні 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будтрансгруп МЗ»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТБК Оріон»за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт від 12.12.2011 № 1341/23-2/35694659.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за червень-липень 2011 року суму податку на додану вартість сплаченого у складі ціни придбаних у ТОВ «ТБК-Оріон»послуг у су розмірі 407533,71 грн.

Крім того, ТОВ «Будтрансгруп МЗ»до складу валових витрат за третій квартал 2011 року включено витрати у зв'язку з виконанням послуг будівельних машин та механізмів наданих ТОВ «ТБК Оріон»за червень - липень 2011 року у сумі 2037668,51 грн.

Однак, згідно листа від 25.11.2011 № 48046/7/23-Р ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведення зустрічної звірки з ТОВ «ТБК Оріон»є неможливим, про що надано акт від 20.10.2011 № 58/2307/34289808 та висновок спеціаліста від 14.10.2011 №403.

Згідно зазначеного акта остання декларація з податку на прибуток за 2010 рік, та податку на додану вартість за серпень 2011 року ТОВ «ТБК Оріон»свідчать про відсутність господарської діяльності підприємства.

Відповідно до даних податкової звітності у ТОВ «ТБК Оріон»відсутні основні засоби, а згідно довідки 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2011 році становить 1 особа (директор підприємства).

Згідно висновку експерта НДКЦ при УМВС України від 14.10.2011 № 403 наданого ГВПМ Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «ТБК Оріон»ОСОБА_6 у протоколі загальних зборів від 06.05.2011 № 5, копії довіреності від 27.11.2010 ймовірно виконані однією особою.

Підписи від імені директора ТОВ «ТБК Оріон»ОСОБА_6 на копії договору оренди від 23.08.2011 - ймовірно виконані другою особою, а підписи від імені директора ТОВ «ТБК Оріон»ОСОБА_6 на оригіналі листа від 06.09.2011 ймовірно виконаний третьою особою.

На момент проведення перевірки не встановлено документального підтвердження причетності автомобілів, які здійснювали перевезення від імені ТОВ «ТБК Оріон»до фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Враховуючи викладені обставини, відповідачем зроблено висновок, що договори укладені між ТОВ «Будтрансгруп МЗ»та ТОВ «ТБК Оріон»без мети настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій та є нікчемними, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на

прибуток підприємств за II та III квартали 2011 року у сумі 468663,76 грн.;

пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункту

188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового

кодексу України, в результаті чого позивачем знижено податок на додану вартість за

червень та липень 2011 року у сумі 402940,71 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 0000632332, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 454813,27 грн., у т.ч. 402940,68 грн. за основним платежем та 51872,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 0000642332, згідно з яким позивачу визначено податкову зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі - 524255,01 грн., у т.ч. 468663,76 грн. основного платежу та 55591,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем всупереч приписам частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірність висновків щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту у складі придбаних у ТОВ «ТБК Оріон»послуг вантажних автомобілів.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Здійснення позивачем витрат на придбання послуг вантажних автомобілів і механізмів та їх подальшого використання в господарській діяльності підтверджено належними первинними документами, зокрема, видатковими та товарно-транспортними накладними, договорами оренди автомобілів та платіжними дорученнями. Крім того, позивачем доведено, що угоди між ТОВ «Будтрансгруп МЗ»та ТОВ «ТБК Оріон»укладались під реальні обсяги робіт.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 00006422332, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, є правильними.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «ТБК Оріон», відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, доказів того, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) суду не надано.

Правильно відхилено судом першої інстанції і доводи податкового органу про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ «ТБК Оріон»у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

На час укладення та виконання оспорюваних правочинів контрагент позивача - ТОВ «ТБК Оріон»був зареєстрованим в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеним цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платники податків, у тому числі був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням є правильними.

Висновки суду апеляційної інстанції, що спірні операції не мали реального товарного характеру та були спрямовані на надання позивачу податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук