Рішення № 28306496, 21.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.12 Справа№ 5015/4232/12

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Львів

до відповідача: Військової частини А 3817, м. Самбір Львівської області

про: стягнення 5663,19грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

Від позивача: Довбуш-Вербіцька Н.Ю. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Від відповідача: Солтис Р.Р. -представник, довіреність в матеріалах справи.

Представникам позивача та відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Позов заявлено публічним акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ, в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Львів до військової частини А 3817 про стягнення 5663,19грн.

Ухвалою суду від 11.10.2012 року за даним позовом порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.10.2012р. Вимоги до сторін висвітлено в ухвалі суду. Розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалах суду. Ухвалою суду від 05.12.2012 року продовжено строк розгляду спору з 09.12.2012 року на 15 днів. В судових засіданнях 15.11.2012 року та 13.12.2012 року оголошувалась перерва.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем та відповідачем , відповідно, 17.10.2012 року та 18.10.2012 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями №№79000 3348040 3 та 81400 0195888 2 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 21.12.2012 року забезпечив. 22.10.2012 року представником позивача через канцелярію суду подано лист (вх.№23612/12 від 22.10.2012 року) на вимогу ухвали суду, яким надано документи по справі, перелічені у листі.

12.11.2012 року від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№25519/12 від 12.11.2012 року), в якій просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу за оренду приміщення в сумі 4935,71грн. та частково пені 64,29грн. та стягнути з військової частини А3817 на користь позивача 42,61 грн. пні, 10,71грн. інфляційних витрат, 60,81грн. 3% річних, 519,53грн. за технічне обслуговування обладнання, 12,21грн. -пені, 1,61грн. інфляції, 7,53грн. -3% річних, всього: 655,01 грн., а також сплачені 1609,50грн. судового збору.

05.12.2012 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання (вх.№27660/12 від 05.12.2012 року), в якому повідомляє, що відповідачем здійснена оплата за технічне обслуговування обладнання, відтак просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу за технічне обслуговування обладнання, стягнути з ВЧ А 3817 на користь позивача 1744,98грн., в тому числі: - 42,61грн. пені, 10,71грн. інфляції, 60,81грн. 3% річних; - 12,21грн. -пені, 1,61грн. -інфляції, 7,53грн. 3% річних та 1609,50грн. судового збору.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 21.12.2012р. забезпечив. 29.10.2012 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24243/12 від 29.10.2012 року), у якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та стягненні 5663,19 грн. , а також - 1609,50 грн. судового збору , з огляду на те, що військова частина є державною установою , що отримує фінансування з державного бюджету України. Стверджує, що військова частина , як суб»єкт господарювання за своїми зобов»язаннями відповідає коштами , що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов»язаннями несе Міністерство оборони України. Відповідач у відзиві, а його представник в судовому засіданні повідомили, що основний борг військовою частиною погашено.

В судовому засіданні 21.12.2012 року представником позивача подано платіжні доручення про перерахування відповідачем коштів за послуги з техобслуговування за договором.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України. із врахуванням поданої позивачем заяви №1636-8108-21 від 06.11.2012 р про уточнення позовних вимог ( вх..№25519/12 від 12.11.12р).

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

28 вересня 2011 року між ПАТ "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" та військовою частиною А-3817 було укладено договір оренди нерухомого майна товариства за №468107-494.153.

Відповідно до п.п.1.1 даного договору Орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування технологічне приміщення загальною площею 1,0 м. квадратних., розташоване за адресою: в будинку №1 по проспекту Конюшкевича у м. Самбір, для розміщення обладнання орендаря. Згідно акту приймання-передачі майна від 28.09.2011 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору частину площі нежитлового приміщення загальною площею 1,0 квадратних метрів за вказаною адресою, проте оплата орендної плати відповідачем не здійснювалась в повному обсязі.

Згідно п.п. 6.1.3. Договору Орендар зобов"язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені даним договором.

Свої зобов"язання щодо оплати орендної плати відповідач не виконував в повному обсязі та у строки, встановлені у договорі, у результаті чого виникла заборгованість в сумі 4943,89 грн. за період з листопада 2011 р по серпень 2012 р., що відображено в розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви.

Відповідно до п.8.2. вказаного договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який нараховується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим. Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 106,90 грн. Пеня нарахована згідно п.8.2 договору, із врахуванням норм ст.ст.230-231 ГК України, ст.ст.549 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань"., вимог ч.4 ст.231 ГК України

Крім того, за порушення строків сплати орендної плати позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 60,81 грн. 3 % річних та 10,71 грн. інфляційних нарахувань.

Між позивачем і відповідачем укладено договір №460500-327 від 01.04.2008 року на технічне обслуговування обладнання зв»язку. Відповідно до п.1.1 договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на технічне обслуговування обладнання замовника, згідно акту приймання-передачі (Додаток №1), яке встановлене на орендовані площі в приміщенні ЛАЦ ЦЕЗ №5 по адресу м.Самбір, пр.-т.Конюшкевича,1. Відповідно до п.4.14 договору замовник повинен здійснювати оплату за технічне обслуговування до 20 числа місяця наступного за звітним , на підставі виставлених рахунків виконавця. Відповідно до п.5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати замовнику нараховується пеня за кожний день затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожну добу затримки. В разі зазначеної затримки оплати понад один місяць виконавець має право через місяць після отримання замовником письмового попередження відмовити в подальшому обслуговуванні обладнання та розірвати даний договір. Припинення надання послуги та розрив договору не звільняє замовника від оплати заборгованості . Виконавець має право стягувати суму боргу у судовому порядку.

За договором про технічне обслуговування , за період з жовтня 2011 р по серпень 2012 року позивач нарахував відповідачу 519,53 грн. основного боргу, розрахунок якого наведено у «Розрахунку»долученому до позовної заяви. Окрім того, позивач нарахував відповідачу за період з листопада 2011 р по квітень 2012 року пеню в сумі 12,21 грн. (розрахунок пені з формулою нарахування пені долучено до матеріалів справи). Відповідно до ч.2 ст.625 ГПК України нараховано 7,53 грн. -три проценти річних та 1,61 інфляційних нарахувань.

Таким чином, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача по обох договорах 5663,19 грн. заборгованості (4943,89 +106,90+60,81+10,71+519,53+12,21+7,53+1,61).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ГПК, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як : подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об»єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову ( Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».).

Суд, виходячи із змісту Заяви позивача №1636-8108-21 про уточнення позовних вимог (вх..№25519/12 від 12.11.12р) та змісту раніше поданої позовної заяви розцінює Заяву про уточнення позовних вимог як заяву , якою зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі заяви ( позовна заява, заява про збільшення чи зменшення позовних вимог).

Господарський суд розглядає спір в межах заявлених, зменшених чи збільшених вимог позивача. ГПК України не передбачено оформлення волевиявлення позивача щодо заявлених вимог у формі клопотань. Із врахуванням наведеного вище, положень ГПК України, позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої позивачем заяви №1636-8108-21 від 06.11.2012 р про уточнення позовних вимог ( вх..№25519/12 від 12.11.12р), яка розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №468107-494.153 від 28 вересня 2011 року оренди нерухомого майна товариства, на виконання умов якого позивачем у спірному ( вказаному у розрахунку періоді ) було надано відповідачу в оренду приміщення, відповідач приміщення по акту приймання-передачі отримав; та на підстав договору від 01.04.2008 року про технічне обслуговування обладнання зв»язку, відповідно до якого позивач прийняв на технічне обслуговування обладнання відповідача згідно акту приймання-передачі, яке встановлене в орендованому приміщенні.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГТК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаю ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що зобов'язань щодо оплати оренди та наданих послуг по обслуговуванню обладнання відповідач належно ( у строки, обумовлені в договорах) не виконував.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. ( ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання ( ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У вище перелічених договорах сторони погодили такий вид відповідальності за порушення грошового зобов»язання як пеня , встановили за спільною згодою розмір пені.

Однак за договором оренди майна (п.8.2) нарахування пені передбачено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості, а у п.5.2 договору на технічне обслуговування обладнання зв»язку сторони погодили, що нараховується пеня за кожний день затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ( не подвійної) ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

Як вбачається із розрахунку пені до договору на технічне обслуговування обладнання зв»язку пеня нарахована позивачем не у розмірі, що погоджений сторонами у п.5.2 договору (у розмірі облікової ставки), а у розмірі подвійної облікової ставки. Із врахуванням зазначеного, проведеного судом перерахунку, за договором про технічне обслуговування обладнання пеня підлягає стягненню в сумі 6 грн.10 коп. В решті нарахованої суми пені, в цій частині вимоги слід відмовити позивачу. По договору про оренду пеня підлягає стягненню у сумі 42,61 грн за Заявою про уточнення позовних вимог (вх..№25519/12 від 12.11.12р).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних та інфляційні, нарахування яких передбачено у ч.2 ст.625 ЦК України, не є за своєю правовою природою неустойкою ( пенею чи штрафом). Відповідно до чинного законодавства господарський суд не наділений повноваженнями зменшувати суми нарахованих позивачем 3% річних чи інфляційних з власної ініціативи чи за клопотанням відповідача. Відповідач не виявив зауважень щодо розрахунку трьох процентів річних та інфляційних , суд перевірив правильність їх нарахування, і відповідно, стягненню з відповідача на користь позивача за договором обслуговування обладнання підлягає 7,53 грн. -3-х процентів річних та 1,61 грн. інфляційних нарахувань; за договором оренди - 60,81 грн. трьох процентів річних та 10,71 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки позивач не подав в порядку ст.22 ГПК України заяви, а відповідач повністю погасив основний борг, зменшені Заявою №1636-8108-21 від 06.11.2012 року позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме : за договором обслуговування обладнання з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 7,53 -3% річних, 1,61 грн. інфляційних нарахувань, 6,10 грн. пені. За договором оренди обладнання -60,81 грн. -3% річних, 10,71 грн. інфляційних нарахувань, 42,61 грн. пені.

Оскільки основний борг відповідач повністю погасив, однак щодо вимоги про стягнення 519,53 грн. основного боргу за договором про технічне обслуговування обладнання, позивач в порядку ст.22 ГПК України не висловив свого волевиявлення і така вимога залишається на розгляді суду згідно Заяви , що поступила 12.11.12 р ( вх..№25519/12), проте наявність такого боргу за момент прийняття рішення не підтверджується, то щодо стягнення з відповідача на користь позивача 519,53 грн. основного боргу позивачу слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612,625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34,43 ,49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст..ст. 82, 84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги, зменшені Заявою №1636-8108-21 від 06.11.2012 р ( вх..№25519/12 від 12.11.12 р ) задоволити частково..

2. Стягнути з Військової частини А 3817 (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. С.Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 22994231) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"(01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18. Код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком (79000, м.Львів, вул..Дорошенка,43, код ЄДРПОУ 01186030) 12,32 грн. збитків від інфляції, 68,34грн. -3% річних, 48,71грн. - пені; та 1460,11грн. судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 4935,71 грн. за договором оренди майна,- провадження у справі припинити.

4. Відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 519,53 грн. основного боргу за договором на технічне обслуговування обладнання зв»язку.

5. Відмовити в стягненні 6,11 грн. пені за договором на технічне обслуговування обладнання.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В засіданні 21.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повне рішення виготовлено та підписано 26.12.12 р.

Суддя Кітаєва С.Б.