Рішення № 28306186, 03.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року справа № 5020-828/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мусон"

(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29)

до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко,2)

про стягнення неустойки у розмірі 702 000,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Папоротна Н.Ф., довіреність № 316 від 10.08.2011;

відповідача -Дорожко О.Л., довіреність № 01-юр від 03.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Мусон" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення неустойки у розмірі 624 000,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 785 Цивільного кодексу України, обґрунтовані несвоєчасним поверненням об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна №147-А від 28.08.2002.

Ухвалою від 20.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

26.09.2012 позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради неустойку за користування об'єктом оренди за період з серпня 2010 року по 01.10.2012 у сумі 702 000,00 грн (арк.с.59).

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог задовольнити.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №230 від 01.10.2012 призначений автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа №5020-828/2012 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 01.10.2012 справа прийнята до провадження суддею Єфременко О.О. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва з 31.10.2012 до 19.11.2012.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягав на збільшених позовних вимогах, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 15.10.2012, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем на його адресу не направлялася вимога щодо повернення об'єкту оренди (арк.с.71-72).

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2002 між Публічним акціонерним товариством "Мусон" (Орендодавець) та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Орендар) укладено договір № 147-А на оренду майна (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, Орендар приймає в тимчасове платне користування будівлі, споруди та обладнання майнового комплексу котельної (далі - майно) відповідно до переліку (Додаток №1), які знаходяться за адресою: м.Севастоопль, вул. Вакуленчука, 29.

Майно необхідно для організації використання, технічного обслуговування та поточного ремонту мереж з метою теплозабезпечення (опалення, гаряче водозабезпечення та технологічні потреби) житлових, громадських та виробничих будівель, підключених до існуючих теплових мереж котельної) (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата, з урахуванням Додаткової угоди від 28.08.2002 до Договору, складає 13 000,00 грн в місяць, у тому числі ПДВ 20% (арк.с. 10).

Зазначений договір діє з 01.07.2002 по 01.07.2004 (пункт 10.1 Договору), в подальшому строк його дії продовжувався.

Факт передачі в оренду нерухомого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.09.2002 (арк. с. 11-13, 14).

30.06.2010 сторонами підписана Угода № 2 до Договору оренди майна № 147-А, відповідно до якої дія Договору продовжена до 01.08.2010 (арк.с.16).

Згідно з пунктами 10.3, 10.4 Договору, якщо за спливом строку дії Договору, жодна з сторін не буде вимагати його припинення, договір вважається продовженим на новий строк, встановлений цім договором. Продовження Договору оформлюється письмовою угодою або шляхом обміну листами.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, повернення майна Орендарем Орендодавцю після закінчення строку дії договору оренди здійснюється шляхом проведення інвентаризації по акту прийому -передавання майна в оренду. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Пунктом 8.10 Договору також передбачений обов'язок Орендатора письмово повідомляти Орендодавця не пізніше ніж за місяць про майбутнє звільнення приміщення та передавання його за актом у стані, не гірше, чим був прийнятий до оренди, з урахуванням фізичного зносу.

З листа Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради за вих.№ 1853 від 17.05.2010 вбачається, що відповідачу було відомо про сплив строку дії Договору № 147-А від 28.08.2002 (арк.с.78).

Листом за вих.№11074/201 від 01.09.2010 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору № 147-А від 28.08.2002 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. Крім того, оскільки 19.07.2010 на адресу відповідача направлений новий Договір оренди № 973-А від 01.08.2010 та Договір оренди обладнання № 974-А від 01.08.2010, з 01.09.2010 усі розрахунки за орендою приміщення та його обладнання будуть здійснюватися на підставі нових договорів (арк.с.15).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.11.2011 у справі №5020-1427/2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Мусон" до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором на оренду котельної № 973-А від 01.08.2010 та договору на оренду обладнання № 974-А від 01.08.2010 задоволені частково, з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на користь Публічного акціонерного товариства "Мусон" стягнуто заборгованість за договором № 973-А від 01.08.2010 у розмірі 437260,00 грн, пеня в сумі 13313,66 грн, інфляційні втрати в сумі 14434,20 грн та заборгованість за договором № 974-А від 01.08.2010 у розмірі 11000,00 грн, пеня в сумі 304,47 грн, інфляційні втрати в сумі 380,83 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 апеляційна скарга Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради задоволена, рішення господарського суду міста Севастополя від 09.11.2011 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволені позову відмовлено (арк.с.62-65).

Зазначеною постановою встановлено, що договори № 973-А від 01.08.2010 та № 974-А від 01.08.2010 є неукладеними, оскільки не підписані Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, тому не породжують ніяких прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, оскільки з матеріалів справи вбачається, що строк дії договору оренди нерухомого майна №147-А від 28.04.2002 припинив свою дію 31.07.2010, відповідач продовжує фактичне користування нерухомим майном - будівля, споруда та обладнання майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Вакуленчука, 29 у період з 01.08.2010 по 01.10.2012, що і стало підставою для нарахування йому неустойки у розмірі 702 000,00 грн.

Ухвалами від 01.10.2012, 15.10.2012 суд зобов'язав відповідача надати суду належні докази повернення позивачу об'єкту оренди за договором оренди майна №147-А від 28.08.2002.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених норм, на день розгляду справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним пункту 2.3 Договору щодо проведення інвентаризації орендованого майна та повернення позивачу нерухомого майна - будівлі, споруди та обладнання майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул. Вакуленчука, 29 за актом прийому-передачи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом приймання-передачі в разі припинення договору оренди передбачений і пунктами 2.3 та 8.10 Договору.

При цьому згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі № 40/117.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період прострочення з моменту закінчення строку дії договору оренди № 147-А від 28.08.2002 до моменту розгляду цієї справи в суді.

При цьому, суд зазначає, що, звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач зазначив, що періодом, за який стягується неустойка є з 01.08.2010 по 01.10.2012, що дорівнює, на думку позивача, 27 місяців.

Судом був здійснений перерахунок суми нарахованої неустойки за період з 01.08.2010 по 01.10.2012 (26 місяців), відповідно до якого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі (13000,00 грн х 26 місяців х 2) 676 000,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що після припинення дії договору оренди нерухомого майна №147-А від 28.08.2002, відповідач орендоване майно у передбачений положеннями договору спосіб орендодавцю за актом приймання-передачі не повернув та продовжує користуватися об'єктом оренди, вимоги позивача про стягнення неустойки за фактичне користування майном за період з 01.08.2010 по 01.10.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, у розмірі 676 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, р/р 26004301352162 в ТОБО № 10011/0267 КРУ АО «Ощалбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 033358357) на користь Публічного акціонерного товариства "Мусон" (вул. Вакаленчука, 29, м.Севастополь, 99053, код ЄДРПОУ 14314707, р/р 26006055050201 в СВ ВАТ «Сведбанк», МФО 3000164) неустойку за користування об'єктом оренди за період з 01.08.2010 по 01.10.2012 у розмірі 676 000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 520,00 грн.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.12.2012.

Суддя О.О. Єфременко