Рішення № 28306184, 28.11.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року справа № 5020-1025/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99011)

про стягнення заборгованості в розмірі 96 094,59 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Сарахман С.О., довіреність б/н від 27.12.2012;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 96 094,59 грн, з яких: 64 917,13 грн -основна заборгованість, 4 764,92 грн -пеня, 1162,54 грн -3% річних, 25 250,00 грн -штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 610, 625, 651, 653 Цивільного кодексу України та положення статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №410-05 від 18.11.2005.

Ухвалою від 17.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 17.09.2012, 11.10.2012, 31.10.2012 та 14.11.2012 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, 99011.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, 99011 (арк. с. 21).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) (далі -орендодавець) та Фізичною особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -орендар) укладено договір №410-05 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі, загальною площею 18,70 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі Ремонтно -експлуатаційного підприємства №3 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно Акту оцінки вартості (експертному висновку) від 31.09.2005 -30 515,00 грн. Приміщення, що орендується, буде використовуватися для розміщення магазину для дітей.

Актом прийому-передачи від 18.11.2005, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди (арк.с.13).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Амортизаційні розрахунки та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 5 050,00 грн за перший місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню орендарем при внесенні поточного платежу відповідно до індексу інфляції, визначеним Мінстатом України.

Згідно з пунктом 3.4 Договору сторони зобов'язані переглянути розмір орендної плати на вимогу однієї зі сторін у разі зміни цін та тарифів, а також в інших випадках, які передбачені законодавчими актами України.

Пункт 4.4 Договору визначає обов'язок орендатора своєчасно зараховувати орендодавцю орендну плату, а також інші платежі, пов'язані із використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату послуг, наданих підприємствами комунальної сфери.

Відповідно до 7.1 договору цей договір діє з моменту його підписання і до 03.11.2008.

Протоколом від 29.10.2008 узгодження змін до договору оренди № 410-05 від 18.11.2005, відповідно якого цей договір дії до 29.10.2013.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.11.2011 у справі №5020-1034/2011 позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 221 605,46 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна №406-05 від 18.11.2005 та повернення приміщення, задоволені у повному обсязі, з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість за договором оренди №410-05 від 18.11.2005 за період з листопада 2009 року по травень 2011 року у розмірі 221605,46 грн, з яких: 185025,44 грн основний борг, 6978,60 грн пеня, 4351,42 грн 3% річних, 25250,00 грн штраф, вирішено питання щодо розподілу судових витрат; договір оренди нерухомого майна від 18.11.2005 № 410-05 розірваний; Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване за договором оренди № 410-05 від 18.11.2005 нерухоме майно, шляхом його звільнення.

Зазначене рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили 06.12.2011.

Актом державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Севастополя від 29.02.2012 при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Севастополя у справі №5020-1034/2011 від 06.12.2011 встановлено, що приміщення боржником звільнено, стягувач має доступ до приміщення (арк.с. 36).

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати за період з 01.06.2011 по 05.12.2011 і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 96 094,59 грн, з яких: 64 917,13 грн -основна заборгованість, 4 764,92 грн -пеня, 1162,54 грн -3% річних, 25 250,00 грн -штраф.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення статті 653 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, суд дійшов висновку, що обов'язок орендаря щодо внесення орендної плати по Договору припинився 06.12.2011.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за період з 01.06.2011 по 05.12.2011 в розмірі 64 917,13 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4764,92 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному об'ємі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 764,92 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1162,54 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був проведений перерахунок 3% річних за період з 01.06.2011 по 05.12.2011 за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 1003,10 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 25 250,00 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на зазначене, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до розміру орендної плати за місяць, якій складає 5050,00 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75 735,15 грн, з яких: 64 917,13 грн -основна заборгованість, 1003,10 грн -3% річних, 4764,92 грн -пеня, 5050,00 грн - штраф.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, при визначені розміру судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача, судом також враховано положення абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18, яким визначено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомостей про розрахункові рахунки немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул.Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) 75 735,15 грн, з яких: 64917,13 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2011 по 05.12.2011, 1003,10 грн -3% річних, 4764,92 грн -пеня, 5050,00 грн -штраф.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомостей про розрахункові рахунки немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у сумі 1918,70 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Суддя О.О. Єфременко