Ухвала суду № 28306060, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К-12149/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника відповідача -Катюк У.Т.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року по справі №2-а-5882/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство фірма «Конист»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство фірма «Конист»(далі-ТОВ «Підприємство фірма «Конист», позивач) до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-Тернопільська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2008: №0004562305/035722, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 44690,20грн., з яких 31217,00грн. основного платежу та 13473,20грн. штрафних санкцій; №0004572305/035723, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4857,00грн., з яких 3250,00грн. основного платежу та 1625,00грн. штрафних санкцій; №0002291703/035724 яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 524,67грн., з яких 1174,89грн. основного платежу та 349,78грн. штрафних санкцій. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0004562305/035722 від 31.05.2008. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт понесених витрат по оренді транспортних засобів підтверджується відповідними первинними документами, а амортизація основних фондів та нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, є ідентичною до амортизації власних основних фондів, а тому суми амортизаційних відрахувань за зазначеними основними фондами та нематеріальними активами повинні визначатися та нараховуватися у відповідності до вимог п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 02.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема: п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 799, ст.216, ч.1 ст.220, ст. 236 Цивільного Кодексу України,

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято податковим органом на підставі акту №6517/23-222/14050409 від 22.05.2008, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, згідно з висновками якого, позивачем порушено п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.9.1.5 п.9.1 ст.9, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При цьому, визначаючи податкові зобов'язання по податку на прибуток податковий орган виходив з того, що позивач завищив валові витрати по оренді транспортних засобів, з огляду на те, що договори оренди транспортних засобів не засвідчені нотаріально, що вказує на їх нікчемність, а також що передача об'єкта основних фондів не призводить до податкової амортизації об'єкта оперативного лізингу (оренди) у орендаря.

За приписами п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивач орендує транспортні засоби у ОСОБА_2 (угоди по найму транспортного засобу від 01.03.2006 та від 07.02.2007) та ОСОБА_3 (договір оренди легкового автомобіля від 01.08.2006). Зі змісту договору оренди легкового автомобіля від 01.08.2006 вбачається, що він укладений між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, статус якого підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 21.10.1998 серії НОМЕР_1.

Згідно ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб -підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Норми параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання. Отже, до укладення договору оренди автотранспортного засобу між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 не можуть застосовуватися вимоги, передбачені ч.2 ст. 799 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, а також, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.07.2008 визнано дійсними угоди по найму транспортного засобу від 01.03.2006 та від 07.02.2007, укладені між позивачем та ОСОБА_2, а факт понесення витрат по оренді транспортних засобів підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та касовими ордерами, суд касаційної інстанції погоджується з висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності тверджень податкового органу, що відображення позивачем у податковому обліку витрат, пов'язаних із сплатою орендних платежів за вказаними договорами, суперечить абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень позивачем п.п.8.7.1 п.8.7 та п.п.8.1.2 п.8.2 ст.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з відображенням у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих платником податку згідно нормами ст.8 вказаного Закону на орендоване відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна»майно цілісних майнових комплексів державних підприємств, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач орендує у регіональному відділенні фонду Державного майна України в Тернопільській області на підставі договору оренди №1-ЦМК від 25.01.2000 цілісний майновий комплекс державного підприємства «Чортківський ливарно-механічний завод».

Задовольняючи позовні вимоги, суди вказали, що амортизація основних фондів та нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, є ідентичною до амортизації власних основних фондів, а тому суми амортизаційних відрахувань за зазначеними основними фондами та нематеріальними активами повинні визначатися та нараховуватися у відповідності до вимог п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств».

При цьому, суд виходив з того, що пунктом 2 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, у тому числі у незавершеному виробництві та доход (прибуток) отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування та майно, що є власністю орендаря, а також набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. Пунктом 3 ст.23 вказаного Закону встановлено, що амортизаційні відрахування на основні фонди та нематеріальні активи у складі орендованих цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів нараховує та залишає в своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються орендарем на відновлення орендованих основних засобів.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, витрати на проведення платником усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Водночас, згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 цього Закону платники податків мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість об'єктів основних фондів.

Відповідно до п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди). При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

З огляду на вищезазначене, для правильного вирішення данного спору слід встановити: чи перебувало орендоване майно на балансі платника позивача; що у данному випадку амортизовувалось - орендоване майно, чи поліпшення об'єкту оренди, та чи створювалась группа основних фондів у платника податку для збільшення її балансової вартості у разі перевищення витрат на поліпшення основних фондів, та надати юридичну оцінку обставинам справи з огляду на вищезазначені норми.

Таким чином, надаючи оцінку правомірності рішення податкового органу щодо визначення бази оподаткування податком на прибуток обставини, які підлягали юридичній оцінці відповідно до положень вищезазначених норм, судами попередніх інстанцій не встановлені.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв