Ухвала суду № 28305905, 19.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р.Справа № 2-а/1570/103/11

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарях Руденко І.Ю. та Сівєлькіній С.Є.,

за участю представника позивача Єгорова О.О.,а також представників відповідача Беліогло А.В. та Бойко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»(раніше товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський припортовий завод») до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби (раніше Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області) за участю прокуратури м. Южне про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року ВАТ «Одеський припортовий завод»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0000163500/0.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 31 серпня по 13 грудня 2010 року посадовими особами ДПІ у м. Южному Одеської області проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2010 року за № 809/41/23-1008/00206539, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. 1.8, п. 1.3 ст. 1, п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0000163500/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4588402 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 63685 грн. 24 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року позовні вимоги ТОВ «Одеський припортовий завод»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області від 29 грудня 2010 року № 0000163500/0.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Южному Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо виникнення права на відшкодування ПДВ лише при фактичній надмірній сплаті платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 31 серпня по 13 грудня 2010 року посадовими особами ДПІ у м. Южному Одеської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Одеський припортовий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2010 року за № 809/41/23-1008/00206539, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. 1.8, п. 1.3 ст. 1, п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 4588402 грн., у тому числі за травень 2009 року - на суму 1548369 грн., за червень 2009 року - на 1841326 грн., за липень 2009 року - на 60355 грн., за серпень 2009 року - на 288320 грн., за вересень 2009 року - на 47537 грн., за жовтень 2009 року - на 166348 грн., за листопад 2009 року - на 153032 грн., за грудень 2009 року - на 159876 грн., за січень 2010 року - на 122455 грн., за лютий 2010 року - на 39873 грн., за березень 2010 року - на 40732 грн., за квітень 2010 року - на 11983 грн., за травень 2010 року - на 38780 грн., за червень 2010 року - на 69416 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0000163500/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4588402 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 63685 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит протягом перевіреного податковим органом періоду позивач, серед іншого, формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами -ТОВ «Юг-Газ», ТОВ «Дунай», ТОВ фірма «ТСТ ЛТД», ТОВ «Ровер 2008», ПП «Торговий дім «Югснаб», ТОВ «ПластТрейдінг», ПП «Техсоюз», ПП «Флоратекс», ТОВ «Компанія «Будівництво та Реконструкція».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платник податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платників податку на додану вартість.

При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ТОВ «Одеський припортовий завод». У контролюючого органу існують претензії до постачальників позивача ПП ТД «Юг Снаб», ТОВ «Дунай», Фірма «ТСТ ЛТД», ТОВ «Ровер 2008», ТОВ «Пласттрейдінг», ПП «Техсоюз», ПП «Флора Текс», ТОВ «Компанія «Будівництво та Реконструкція»та до постачальників другого ланцюгу по постачальнику ТОВ «Юг-Газ»- ТОВ «Компанія Інвест Пром»та ТОВ «Оберон Трейд».

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив відсутність у податкового органу будь-яких сумнівів стосовно реальності спірних господарських операцій та використання їх результатів у господарській діяльності позивача.

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ПП ТД «Юг Снаб», ТОВ «Дунай», Фірма «ТСТ ЛТД», ТОВ «Ровер 2008», ТОВ «Пласттрейдінг», ПП «Техсоюз», ПП «Флора Текс», ТОВ «Компанія «Будівництво та Реконструкція», ТОВ «Юг-Газ», ТОВ «Компанія Інвест Пром»та ТОВ «Оберон Трейд»у податкового органу також відсутні.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції положень п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте податковим органом виключно на підставі п. 1 висновків акта перевірки від 20 грудня 2010 року за № 809/41/23-1008/00206539 (т. 1 а. с. 79, зворот), що вбачається з зазначення в податковому повідомленні-рішенні на порушення позивачем виключно норм ст. ст. 1 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також суми зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вказана обставина підтверджена в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2012 року.

Головуючий:

Судді: