Ухвала суду № 28304186, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-9199/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Чалого І.С. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-9199/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС № 0000592223 від 07.08.2012 р. про сплату податку на додану вартість основним платежем у сумі 2 322,24 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 221,48 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Амкор ТП Україна" з питань підтвердження господарських відносин (реальності та повноти відображення в обліку) із платниками податків:-ТОВ „AZ- Харків за період лютий, квітень, листопад 2011 року; -ТОВ «Зондполітех» лютий 2011 року; -ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" за період червень, липень, лютий 2011 року.

В результаті вказаної перевірки складно акт № 319/23-204/32796990 від 23.07.12 р. (т.1, а.с.16-34).

За висновками акту перевірки позивачем порушено ст.185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту в сумі 2 322,24 грн. в т.ч. по взаємовідносинах:-з ТОВ "AZ-Харків" за період лютий, квітень, листопад 2011 року у сумі 654,06 грн.;-з ТОВ "Зондполітех" за період лютий 2011 року у сумі 538,20 грн.; -з ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" за період червень, липень 2011 року у сумі 2 129,98 грн.

07.08.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592223, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем 2 322,24 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 221,48 грн.( т.1, а.с.35).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про нереальність господарських операцій у відносинах між позивачем та його контрагентами, як наслідок, неправомірність формування позивачем показників податкової звітності, є необґрунтованими, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у лютому 2011 року між позивачем ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" (покупець) та ТОВ "Зондполітех" (постачальник) укладено правочин шляхом обмінну первинними документами.

На момент укладання згаданого правочину ТОВ „Зондполітех" мало правоздатність і дієздатність юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 317643 від 10.09.2012р. та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААА № 290481.

В межах операції позивачу відвантажено 0,345 тонн дроту в'язального, термічнообробленого (д.3,0мм) на загальну суму 3 229,20 грн., у т.ч. ПДВ - 538,20 грн. відповідно до видаткової накладної (т.1, а.с. 141).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 209 "Інші матеріали". Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: карткою складського обліку матеріалів та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей Товар доставлений автомобілем реєстраційний № АХ 23 96 ВВ, який належить ТОВ "Амкор ТП Україна" (т.1, а.с.144-149,172,216,227,245; т.2, а.с. 32).

Потреба позивача в укладанні згаданого правочину зумовлена необхідністю придбання дроту для використання його у якості пакувального матеріалу для макулатури, що створюється в процесі виробництва та реалізується іншим підприємствам, з огляду на його основний вид діяльності (т.1, а.с.150-152,222,235-240).

Вартість придбаного товару позивачем сплачена в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжного доручення (т.1, а.с.143).

На виконання господарської операції, контрагентом позивача виписано податкову накладну № 74 від 08.02.2011р. на загальну суму 3 229,20 грн., у т.ч. ПДВ - 538,20 грн. (т.1, а.с. 142).

Також судом встановлено, що у травні 2011 року між ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" (покупець), та ТОВ ПТП „Брандмайстер" (постачальник) укладено правочин шляхом обмінну первинними документами, предметом якого є придбання щитів пожежних у кількості 2 штук.

На виконання погодженої сторонами господарської операції контрагентом видано видаткову накладну та пред'явлено рахунок фактуру, згідно якої здійснено відвантаження товару на користь позивача у відповідній вартості (т.1, а.с. 171, 179).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 221 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: карткою складського обліку матеріалів, та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Товар доставлений автомобілем FІАТ Doblо, що належить ТОВ "Амкор ТП Україна", реєстраційний № АХ 23 96 ВВ (т.1, а.с.144-149,172,216,227,245; т.2, а.с. 32).

ТМЦ позивачем оплачено в повному обсязі, розрахунок між сторонами відбувся у безготівковий спосіб згідно платіжного доручення, виписаного і пред'явленого до виконання банку (т.1, а.с. 174).

Придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: розташовано на території фабрики з виробництва табачної упаковки з метою виконання вимог пожежної безпеки.

В межах угоди контрагентом позивача виписано податкову накладну № 10 від 03.06.2011р. на загальну суму 964,01 грн., у т.ч. ПДВ- 160,67 грн., на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит за наслідками господарської операції.

Крім того, судом встановлено, що у травні та червні 2011 року між позивачем, в якості замовника, та ТОВ ПТП „Брандмайстер", в якості виконавця, укладено правочин шляхом обміну первинними документами, предметом якого є послуги з технічного обслуговування вогнегасників.

У зв'язку з проведенням операції контрагентом позивача виписані податкові накладні № 26 від 10.06.2011р. на загальну суму 865,98 грн., у т.ч. ПДВ- 144,33 грн., № 37 від 15.07.2011р. на загальну суму 4949,88 грн., у т.ч. ПДВ- 824,98 грн., рахунок-фактура № БР-0000314 від 23.05.2011р., № БР-0000404 від 22.06.2011р.,

Фактичне надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (т.1, а.с. 181, 186).

Факт оплати за вказані послуги підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 715 від 10.06.2011 року, № 901 від 19.07.2011р. (т.1, а.с.182,187).

Судом встановлено, що 20.04.2010 р. позивач (покупець) та ТОВ „А2-Харків" (постачальник) уклали договору № 20/04 /2010 про поставку товару (зарядні пристрої, акумулятори та батарейки).

У момент укладання згаданого правочину ТОВ "АZ-Харків" мало правоздатність і дієздатність юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 317644 від 10.09.2012р.

На підтвердження реальності проведення операцій по правочину суду надано виписані контрагентом податкові накладні, видаткові накладні (т.1, а.с.214, 215, 225, 226, 243, 244).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 209 "Інші матеріали". Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: карткою складського обліку матеріалів та копією журналу реєстрації довіреностей. Зарядні пристрої, акумулятори та батарейки, придбані у ТОВ „АZ-Харків" в подальшому були повністю використані ТОВ "Амкор ТП Україна" в господарській діяльності підприємства, що підтверджується, актами списання матеріалів у виробництві (т.1, а.с.150-152,222,235-240).

Оплата поставленого товару проведена позивачем у повному обсязі шляхом перерахунку на користь контрагента безготівкових коштів згідно виданих та наданих банку до виконання платіжних доручень (т.1, а.с.217, 228, 246; т.2, а.с. 8).

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі здійсненням господарських операцій контрагентом позивача виписано податкові накладні, які застосовані позивачем при формуванні показників податкового кредиту за відповідний період.

Суми ПДВ, сплачені позивачем в ціні отриманих від контрагентів товарів та послуг, відповідають сумам, віднесеним платником податків до податкового кредиту. В межах податкової перевірки відповідачем не зазначено застережень з приводу правильності складання, виписки первинних документів, що в силу приписів податкового законодавства є підставою для виникнення у господарюючого суб'єкта права на податковий кредит.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно оцінив висновки актів податкових перевірок контрагентів позивача, акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів другого порядку по ланцюгу до постачальників позивача, згідно яких не підтверджено реальності господарських операцій між вказаними господарюючими суб'єктами.

З акту перевірки підприємства позивача вбачається, що посилання на висновки вказаних документів складають єдину підставу, з якою податковий орган пов'язує необхідність застосування наслідків нереальності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Судом першої інстанції надано належну оцінку вказаним обставинам, з якою колегія суддів погоджується з огляду на те, що юридична відповідальність за загальним правилом має індивідуальний характер. На позивача не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства іншими господарюючими суб'єктами по ланцюгу від постачальника.

Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача.

Пояснення осіб, опитаних податківцями на предмет підтвердження або спростування обставин господарської діяльності постачальників контрагента позивача, судовою колегією не беруться до уваги, оскільки будь-які свідчення набувають доказового характеру, якщо їх відібрано у належний процесуальний спосіб із наступним викладенням в офіційному документі. Зазначені особи не були опитані судом, письмові пояснення не надані відповідачем, а тому письмові пояснення не є належними доказами у цій справі.

Акти, на які посилається відповідач, стосується контрагентів позивача, контрагентів контрагента позивача, а не самого позивача, та не є рішеннями владного суб'єкта, що в розумінні КАС України та правової позиції Європейського суду з прав людини може слугувати передумовою позбавлення добросовісного платника права на податковий кредит, належним чином підтверджений податковими накладними та іншими документами первинної фінансової звітності.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагентів позивача до інших контрагентів, неможливість фактичного здійснення контрагентами позивача господарської діяльності, з огляду на відсутність матеріально-технічних умов та трудових ресурсів, не свідчить про нереальність здійснених господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окремо взяті дані актів податкових органів, складних по контрагентам позивача, не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, угод між ним та його контрагентами нереальними.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів у спростування обставин, встановлених судами обох інстанцій, відповідачем не надано.

Спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-9199/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Чалий І.С. Рєзнікова С.С.