Ухвала суду № 28304126, 05.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/4083/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2012р. по справі № 2а-1870/4083/12

за позовом ПАТ "Сумихімпром"

до ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012року адміністративний позов ПАТ "Сумихімпром" до ДПІ у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Сумах від 16.03.2012року №0000362306/10556 та №0000432306/10559. Стягнуто судові витрати в розмірі 870,0 грн. з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" .

ДПІ у м. Сумах , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем ДПІ в м. Суми проведена невиїзну документальну перевірку ПАТ "Сумихімпром"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з листопада 2008 року по жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2011р. №9632/23-620/05766356.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Сумихімпром"вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість"та вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012р. №000062606/2625 про зменшення ПАТ "Сумихімпром"суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 100151,36грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25037,88 грн., та №00072306/2623 про зменшення ПАТ "Сумихімпром" від'ємного значення з податку на додану вартість на 100151,36 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПА в Сумській області в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 13.01.12р. №000062606/2625 скасовано в частині зменшення ПАТ "Сумихімпром"суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 30619,09 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7657,81 грн., податкове повідомлення-рішення від 13.01.12 №00072306/2623 скасовано в частині зменшення ПАТ "Сумихімпром"від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 30619,09 грн. (т.1 а.с.103-112).

Враховуючи вказане рішення, а також те, що повторна скарга позивача була залишена без задоволення, ДПІ в м.Суми 16.03.2012р. винесла оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000362306/10556 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69532,27 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 17387,07 грн. та №0000432306/10559 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69532,27 грн. (т.1 а.с.101-102).

Підставою для зазначеного висновку слугувало те , що відповідно до комп'ютерної версії "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"ПАТ "Сумихімпром" у періоді, що перевірявся, включало до складу податкового кредиту суми, які контрагентами ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ"не вносились до складу податкових зобов"язань. Тому, на думку відповідача, надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством-покупцем або отримувачем послуг. Крім того, факт неможливості здійснення вказаними контрагентами поставки товарів позивачу підтверджується відсутністю транспортних засобів, власних та орендованих складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності, трудових ресурсів, а тому є підстави вважати, що операції між ПАТ "Сумихімпром" з контрагентами носять безтоварний характер. Тому ДПІ в м.Суми дійшла висновку про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, у зв"язку з чим укладені угоди є нікчемними та спрямованими на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

Перевіркою встановлено , що ПАТ "Сумихімпром" в декларації за листопад 2008р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 76969,66 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку № 5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Гасшин» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 71128,40 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром".

ПАТ "Сумихімпром" в декларації за листопад 2008р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 5064,00 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Тайм 2002» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 0,00 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром".

ПАТ "Сумихімпром" в декларації за листопад 2008р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 5124,30 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ЗАТ «Іса Інтерпапір» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 3353.77 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром".

В декларації за лютий 2009р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 128906,66 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Альянс» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 80247,50 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром".

В декларації за лютий 2009р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 4027,20 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Тайм 2002» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 0.00 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром". за березень 2009р. на суму 198,5 грн.:

В декларації за березень 2009р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 800,36 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Сумикомунтранс» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 601,86 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром". за червень 2009р. на суму 20,00 грн.:

За результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності за червень 2009 року з податку на додану вартість по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України платника віднесено до II категорії. Загальна сума завищення податкового кредиту складає - 20,00 грн.

Підприємство ПАТ "Сумихімпром" в декларації за червень 2009р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 20,00 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Еквіла» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 0,00 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром".

В декларації за серпень 2009р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 3646,49 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ТОВ «Укрпромгруп» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 0,00 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром". 2010р. на суму ПК 305,23 грн.: за січень 2010р. на суму 175,33 грн.:

В декларації за січень 2010р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 175,33 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ДП «Газовик» ВАТ «Сумигаз» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 0,00 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром". за лютий 2010р. на суму 129,90 грн.

В декларації за лютий 2010р. включило до складу податкового кредиту: суму ПДВ 129,90 грн. (рядок 2 розділу II «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в той час як контрагентом ПТЗВП «Максим» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ - 0,00 грн. по контрагенту ПАТ "Сумихімпром".

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість"та вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, отже висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період позивач здійснював господарські правовідносини з ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ".

В підтвердження виконання зазначених господарських правовідносин до матеріалів справи надані первинні документи: договора, акти звірок, прибуткові ордери, податкові та видаткові накладні, довідки про вартість та виконання підрядних робіт, підсумкові відомості, інформація по книгах покупок, ТТН, баланси аналітики, рахунки - фактури, акти здачі приймання, розрахунки тощо.

Також, з матеріалів справи вбачається , що державною податковою інспекцією в м. Суми вже було підтверджено правомірність заявленої ПАТ "Сумихімпром"суми бюджетного відшкодування ПДВ із бюджету у періоді, що перевірявся, а саме: за грудень 2008 року (довідка від 25.02.09 №1371/23-6/05766353-21 (ст. 6 акту), за січень 2009 року (довідка від 24.03.09 №2217/23-6/05766356-32 (ст. 22 акту), за березень 2009 року (довідка від 27.05.09 №3886/23-6/05766356-77 (ст. 37 акту), квітень 2009 року (довідка від 30.06.09 №4649/23-6/05766356-99 (ст. 46 акту), за червень 2009 року (довідка від 21.08.09 №5898/23-6/05766356-133 (ст. 63 акту), за липень 2009 року (довідка від 06.10.09 №6927/23-6/05766356 (ст. 70 акту), за серпень 2009 року (довідка від 11.11.09 №7758/23-6/05766356-8 (ст. 78 акту), за вересень 2009 року (довідка від 15.12.09 №8767/23-6/05766356 (ст. 85 акту), за жовтень 2009 року (довідка від 21.12.09 №8960/15-314/05766356 (ст. 91 акту), за листопад 2009 року (довідка від 24.12.09 №9084/15-314/05766356 (ст. 96 акту), за грудень 2009 року (довідка від 29.01.10 №545/15-319/05766356 (ст. 103 акту), за січень 2010 року (акт перевірки від 27.07.10 №5790/15-314/05766356 (ст. 108 акту), за лютий 2010 року (акт перевірки від 31.05.10 №1297/15-314/05766356 (ст. 115 акту), за березень 2010 року (акт перевірки від 31.05.10 №1297/15-314/05766356 (ст. 122 акту), за липень 2010 року (довідка від 21.10.10 №8597/23-6/05766356-243 (ст. 133 акту), за серпень 2010 року (довідка від 21.10.10 №8597/23-6/05766356-243 (ст.140 акту), за листопад 2010 року (акт перевірки від 17.02.11р. №648/23-620/05766356 (ст.150 акту), за січень 2011 року (акт перевірки від 12.04.11р. №2443/23-620/05766356 (ст.155 акту), за лютий 2011 року (акт перевірки від 13.05.11р. №3090/23-620/05766356 (ст.158 акту), за травень 2011 року (акт перевірки від15.08.11р. №6187/23-620/05766356 (ст.167 акту) та за червень 2011 року (акт перевірки від 05.09.11р. №6541/23-620/05766356 (ст.171 акту).

Податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того, з актів перевірок вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару (робіт, послуг) у ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ" до податкового кредиту .

Колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Гасшин", ТОВ "Тайм-2002", ЗАТ "Іса Інтерпапір", ТОВ "Альянс", ТОВ "Сумикомунтранс", ТОВ "Еквіла", ТОВ "Укрпромгруп", ДП "Газовик"ВАТ "Сумигаз", ПТЗВТ "МАКСИМ" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності , роботи , послуги та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку в розмірі 100151,36 грн. з придбання товару (робіт , послуг) позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту відповідного періоду.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту в розмірі 100151,36 грн., застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 255037,88 грн. є неправомірним.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до від'ємного значення та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від №0000362306/10556 від 16.03.2012р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2012р. по справі № 2а-1870/4083/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.12 р.