Рішення № 28303189, 26.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2012 р. Справа № 5004/1608/12

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Родючість», смт. Ратне

про стягнення 834 434,32 грн. шляхом звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Олексюк Т.І., начальник відділу проблемних активів, довіреність від 30.08.2012р.

від відповідача: не з'явилися

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні 26.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Родючість»834 434,32 грн. шляхом звернення стягнення на іпотечне майно (предмет іпотеки), шляхом продажу предмету на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", а також шляхом звернення стягнення на заставне рухоме майно.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просив суд задовольнити останній в повному об'ємі.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ВАТ «Родючість»не направило, хоч вчасно та належним чином було повідомлене про час та місце судового розгляду (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2012 р., а.с. 56).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (п.19 Листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Згідно п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії відповідача розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника ВАТ «Родючість»не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (назву змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що стверджується п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" протокол №8 від 25.04.2010р., погодженого НБУ України 21.05.2010р., зареєстрованого 08.06.2010р. під №10741050088013048) (кредитор) та підприємцем Шевчик Інною Іванівною (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №56, згідно з яким банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі, що не перевищує 500 000,00 грн. за процентною ставкою 20% річних з кінцевим терміном повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - не пізніше 20.07.2010р.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №56 від 21.07.2008р., між позивачем (заставодержатель) та відкритим акціонерним товариством «Родючість»(заставодавець) укладено договір застави рухомого майна №1520 від 21.07.2008р. із змінами від 07.04.2009 р., згідно з яким заставодавець передає в заставу заставодержателю транспортні засоби: трактор марки МТЗ-80, реєстраційний номер 2186 ВШ та трактор марки МТЗ-80, реєстраційний номер 2185 ВШ, що належить заставодавцю на праві власності згідно із свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.18-22)

Сторони у п.1.4 договору застави обумовили вартість предмету застави у розмірі 48 000,00грн.

Крім того, між вищезазначеними сторонами було укладено договір застави рухомого майна №45 від 21.07.2008 р., відповідно до умов якого заставодавець передає у заставу заставодержателю товарно-матеріальні цінності відповідно до додатку №1, останні належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується накладною від 15.07.2008 р. №458, вартість майна 140 000,00 грн. (а.с. 23-26).

У відповідності до п.3.1.4. договорів застави, за умови настання будь-якого або всіх наступних випадків, зокрема, невиконання заставодавцем або позичальником зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель має право звернути стягнення на майно та реалізувати його або вимагати від заставодавця або позичальника дострокового виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

06.05.2010р. господарським судом Волинської області винесено рішення по справі №02/200/38-50 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до приватного підприємця Шевчик Інни Іванівни, яким постановлено стягнути з останньої на користь банку 401 587,08 грн., з них 294 000 грн. заборгованості по кредиту, 81 739,73 грн. заборгованості по відсотках, 14 648,82 грн. -пені на заборгованості по кредиту, 6 578,53 грн. пені на заборгованість по відсотках, 4 620 грн. плати за управління кредитом, а також 4 015, 87 грн. витрат по оплаті держаного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ.

На час провадження у справі №5004/1608/12 рішення господарського суду Волинської області від 06.05.2010р. по справі №02/200/38-50 не виконано, про що засвідчено представником банку у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 572, 574, 576, 583, 585 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, -з моменту його нотаріального посвідчення.

У відповідності до статей 589-591 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Законом України "Про заставу" (статті 19, 20 Закону) визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з пунктом 1.3. договору застави рухомого майна №45 від 21.07.2008 р. предмет застави належить ВАТ «Родючість»на підставі накладної №458 від 15.07.2008р.

Згідно з пунктом 1.3. договору застави рухомого майна №1520 від 21.07.2008 р. предмет застави належить ВАТ «Родючість»на підставі свідоцтв про реєстрацію машин.

У п. 3.1.4. договорів застави сторони обумовили, що, зокрема, у випадку невиконання заставодавцем або позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодержатель набуває право звернути стягнення на майно та реалізувати його або вимагати від заставодавця або позичальника дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Зважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56 від 21.07.2008р. підприємцем Шевчик І.І. не сплачена, що стверджується рішенням господарського суду Волинської області по справі №02/200/38-50 від 06.05.2010р., підтвердженням заборгованості представником банку, відповідно до приписів ст.ст. 572, 574, 576, 583, 585, 589-591 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19-20 Закону України "Про заставу", п.п. 1.3, 3.1.4 договорів застави рухомого майна №1520 та №45 від 21.07.2008р., позивач набув право звернення стягнення на предмети застави, які належать відповідачеві на праві власності, а саме: трактор марки МТЗ-80, 1994 року випуску, реєстраційний номер 2186 ВШ, трактор марки МТЗ-80, 1994 року випуску, реєстраційний номер 2185 ВШ, амофос в кількості 20 тон, що знаходиться за адресою: Волинська область, смт. Ратне, вул. Нова,14.

Разом з тим, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №56 від 21.07.2008р., між позивачем (заставодержатель) та відкритим акціонерним товариством «Родючість»(заставодавець) укладено іпотечний договір №1546 від 23.07.2008р., згідно з яким заставодавець передає в заставу заставодержателю нерухомість: автогараж зальною площею 180,4 м2, що належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується наказами Фонду держмайна (регіонального відділення) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №19565989 від 17.07.2008 р. (а.с. 14-17).

Сторони у п.1.4 іпотечного договору обумовили вартість предмету іпотеки у розмірі 160 000,00грн.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Iпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу положень ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 3.1.5 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, оскільки ні позичальником, ні поручителем після звернень банку погасити суму заборгованості, дані вимоги не були виконані.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.2 ст.43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до ст.591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно п. 1.4 іпотечного договору №1546 від 23.07.2008 року загальна заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 160 000 грн. 00 коп.

На час провадження у справі вартість предмета іпотеки не оспорена. Протилежне суду не доведено.

Зважаючи на викладене, судом визначено спосіб реалізації згідно ст.591 ЦК України - прилюдні торги та початкова ціна предмету іпотеки відповідно до п. 1.4 іпотечного договору №1546 від 23.07.2008 року.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок відкритого акціонерного товариства «Родючість».

Господарський суд, керуючись ст.ст. 572, 574, 576, 583, 585, 589-591 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 19-20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 3, 33, 39, 43 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. У рахунок погашення заборгованості приватного підприємця Шевчик Інни Іванівни (с.Якушів Ратнівського району Волинської області, ідентифікаційний код 2431318248) перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56 від 21.07.2008 р. в загальній сумі 834 434,32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №1546 від 23.07.2008 р., що належить на праві власності відкритому акціонерному товариству «Родючість»(вул.. Нова, 14, смт. Ратне, Ратнівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 05487797) згідно наказів фонду держмайна (регіональне відділення) та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №19565989 від 17.07.2008 р. шляхом продажу на прилюдних торгах наступного майна - автогараж загальною площею 108,4 м2, що розташований в смт. Ратне по вул.. Нова, 14 з початковою ціною предмета застави для подальшої реалізації 160 000,00 грн.;

- звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави рухомого майна №1520 від 21.07.2008 р. із змінами від 07.04.2009 р., що належить на праві власності відкритому акціонерному товариству «Родючість»(вул.. Нова, 14, смт. Ратне, Ратнівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 05487797) згідно свідоцтв про реєстрацію машин, відповідно, АБ 266968, виданого 20.01.2006 р. Ратнівською ІДТН та АБ 266969, виданого 20.01.2006 р. Ратнівською ІДТН на рухоме майно, а саме: трактор марки МТЗ-80, випуску 1994 року, реєстраційний номер 2186 ВШ; трактор марки МТЗ-80, випуску 1994 року, реєстраційний номер 2185 ВШ;

- звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави рухомого майна №45 від 21.07.2008 р., що належить на праві власності відкритому акціонерному товариству «Родючість»(вул.. Нова, 14, смт. Ратне, Ратнівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 05487797) згідно накладної №458 від 15.07.2008 р. на рухоме майно, а саме: амофос в кількості 20 тонн, що знаходиться за адресою: смт. Ратне, вул.. Нова, 14.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Родючість»(вул.. Нова, 14, смт.Ратне, Ратнівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 05487797)

на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" , м.Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002

16 688,69 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 27.12.2012р.

Суддя В.О. Кравчук