Постанова № 28302957, 24.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" грудня 2012 р. Справа № 5019/2042/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Рівненської області від 03.09.2012р.

у справі № 5019/2042/11 (суддя Качур А.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дубенська міська рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_4

від відповідачів: ОСОБА_5

1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_2;

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_3;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.09.2012р. у справі № 5019/2042/11 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Скасувано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.09.2011 р. щодо заборони відчуження Дубенській міській раді орендованої ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0599 га, розташованої у АДРЕСА_1.

При винесенні вищевказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу приміщення від 15.10.1999 року було укладено ОСОБА_1 саме як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності. Разом з тим, державні акти підтверджують право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 10 в м. Дубно як фізичної особи - громадянина.

Місцевий суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.06.1992 року, цільове призначення набутої нею земельної ділянки (для будівництва та обслуговування торгового центру) змінено - 27.03.2008 року, тобто, як зазначає місцевий суд, підприємницька діяльність мала б здійснюватися ОСОБА_1 принаймні понад три роки з використанням належної їй як фізичній особі земельної ділянки, перешкоди у користуванні якою вона просить усунути.

В обгрунтовання своїх висновків, суд першої інстанції посилається на те, що предмет позову стосується саме права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, у зв'язку з чим зазначає, що заявлені позовні вимоги не стосуються підприємницької діяльності позивача. Виходячи з наведеного ОСОБА_1 в даному спорі захищає свої права не як суб'єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа - власник земельної ділянки.

Окрім того, суд першої інстанції наголошує на тому, що необхідною передумовою звернення до господарського суду в розумінні ст. 1 ГПК України є саме порушення прав позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, а не як фізичної особи-власника об'єкту, щодо якого він зазнає перешкод у користуванні. Та обставина, що земельна ділянка надана для комерційного використання не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка використовувалась у комерційній діяльності, тобто у відповідності до цільового призначення, та що відповідачами порушено права позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 03.09.2012 р. у справі № 5019/2042/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

У відповідності до положень ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Скаржник звертає увагу на те, що законодавством України право власності на землю пов'язується з громадянином - фізичною особою, а не безпосередньо із статусом громадянина фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

Втрата громадянином статусу підприємця не позбавляє його права власності на землю.

На захист свого права власності, позивач посилається на те, що 15 жовтня 1999 року ОСОБА_1 придбала згідно Договору купівлі-продажу будинок за адресою: АДРЕСА_2 що був розташований на земельній ділянці площею 488,0 м.кв.

5 квітня 2000 року ОСОБА_1 був отриманий державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку.

27 березня 2008 року відповідно до рішення Дубенської міської ради № 1260 було змінено цільове призначення вищевказаної земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 10, а саме визначено цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру та виданий державний акт серія ЯД № 241696.

Також, скаржник звертає увагу на те, що 6 червня 2006 року ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_2 подала заяву про те, що не заперечує проти проведення будівництва торгового центру «Майдан»громадянкою ОСОБА_2 та на розміщення будівлі цього торгового центру на межі належної їй земельної ділянки та сусідньої земельної ділянки орендованої ОСОБА_2, що знаходиться за адресою м. Дубно вул. Майдан Незалежності, 3.

Однак, як зазначає скаржник, 07.09.2011 року під час обстеження земельної ділянки в натурі та встановлення її меж, було встановлено, що ОСОБА_2 при зведенні будівлі порушила умови домовленостей із ОСОБА_1, а саме здійснила будівництво не на межі згідно плану земельних ділянок, а на десять метрів квадратних заступила на земельну ділянку ОСОБА_1, побудувавши фундамент будівлі торгового центру, тобто самовільно зайняла частину земельної ділянки позивача площею 10 м.кв., що суперечить раніше досягнутим домовленостям та правилам землекористування, встановленим законом.

Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що у липні 2011 року ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є подружжям, зареєстрували право спільної сумісної власності на зведений будинок торгового центру «Майдан»та звернулися до Дубенської міської ради про надання дозволу на викуп земельної ділянки, що перебуває у їхньому користуванні, та на якій розміщений торговий центр, в тому числі частини, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Таким чином, скаржник наголошує на тому, що вказані дії відповідачів порушують право власності ОСОБА_1 як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження своєю власністю.

Враховуючи наведені вище аргументи, викладені на підтвердження своєї правової позиції, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам діючого законодавства, прийняте за неповного з'ясування обставин справи

Від відповідачів по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій просять оскаржуване рішення залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідачі вказують наступне.

Земельна ділянка на Майдані Незалежності, 3 в м. Дубно, викупити яку мають намір відповідачі, в 2005 році надана відповідачам в оренду, вдуге була надана в оренду у 2010 році, перемірювалася на місцевості в 2008, 2009 та в 2011 роках по точках межових знаків земельної ділянки ОСОБА_1 Жодних перешкод для встановлення межових знаків на місцевості, при існуючій уже будівлі, жодного разу не було.

Також, відповідачі звертають увагу на те, що 6 березня 2006 року згідно акту про передачу ОСОБА_1 межових знаків на місцевості, встановлених по межах земельної ділянки, жодних заперечень та зауважень відносно неможливості їх встановлення апелянтом заявлено не було і ОСОБА_1 прийняла їх під охорону.

Згідно проекту зміни цільового призначення земельної ділянки апелянта, а саме генплану, погодженого 11.03.2008 року головним архітектором управління архітектури, будівництва та земельних питань, вказано, що будівля - торговий центр «Майдан», на той час була уже існуюча і побудована за межами земельної ділянки ОСОБА_1, яка і була замовником виготовлення даного генплану.

Окрім того, відповідачі звертають увагу на те, що під час проведення судової будівельно-технічної експертизи було повторно виставлено 4 межові знаки по межі ділянок, при цьому існуюча споруда торгового центру «Майдан»не заважала це зробити в жодному випадку. Проведеною експертизою було встановлено також той факт, що обмостка не передбачалася технічною документацію на новобудову. Це підтверджує той факт, що відповідачі не претендують на цю обмостку.

Поряд з тим, відповідачі зазначають, що ОСОБА_1 самостійно облаштувала дану обмостку на своїй ділянці після проведення археологічних розкопок для будівництва без дотримання встановлених норм, які призвели до зсуву грунту та затікання будівлі.

Таким чином, відповідачі стверджують, що вимоги скаржника є безпідставними, оскільки до поданої апеляційної скарги не долучено доказів перешкоджання у користуванні земельною ділянкою позивачем внаслідок неправомірних дій зі сторони відповідачів. Тому оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим останнє слід залишити без змін.

24 грудня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Рівненської області від 03.09.2012 р. у справі № 5019/2042/11 слід скасувати, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи - Дубенської міської ради в судове засідання 24.12.2012р. не з'явився. Під час попереднього судового засідання 27.11.2012р. представник ОСОБА_6 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 03.09.2012р. у справі №5019/2042/11 є цілком законним та обгрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується той факт, що 15.10.1999 року між громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу одноповерхового цегляного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що був розташований на земельній ділянці площею 488,0 м.кв. (Т.1, а.с. 9).

Згідно розпорядження виконкому Дубенської міської ради від 24.03.1997 року № 60-р "Про внесення змін в нумерацію будинків на АДРЕСА_1" номер будинку 2 на АДРЕСА_1 змінено на № 10 (Т.1, а.с. 10).

05.04.2000 року громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Дубенської міської ради від 10.11.1994 р. № 540 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки серія АВЕ №360194 від 15.10.1995 р. було видано державний акт серія ІV-РВ № 002428 на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1 2 в м. Дубно для обслуговування житлового будинку (Т.1, а.с. 15).

27.03.2008 року відповідно до рішення Дубенської міської ради № 1260 було змінено цільове призначення вищевказаної земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 10, а саме визначено цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру та видано ОСОБА_1 державний акт серія ЯД № 241696 (Т.1, а.с.16).

Відповідно до рішення Комісії з розгляду та вирішення земельних спорів Дубенської міської ради від 10.08.2011 р. № 141 "Про розгляд земельного спору між суміжними землекористувачами" (Т.1, а. с. 13), комісія, розглянувши звернення ПП ОСОБА_2 та П.П. ОСОБА_3, вирішила:

1. Погодити ОСОБА_2, котра проживає на АДРЕСА_3, ОСОБА_3, котрий проживає на ІНФОРМАЦІЯ_2, межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0599 га АДРЕСА_1 із суміжним землекористувачем ОСОБА_1;

2. Громадянці ОСОБА_1 у разі незгоди з рішенням комісії з розгляду та вирішення земельних спорів Дубенської міської ради згідно п. 5 ст. 158 Земельного кодексу України звернутись до суду.

Із наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вбачається, що державну реєстрацію проведено 03.06.1992 р. (Т.1 а.с.8).

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу будинку від 15.10.1999 року вбачається, що покупцем житлового будинку, яке виступає предметом даного договору, є фізична особа - ОСОБА_1.

Слід зазначити, що предметом вказаного договору виступає житлове приміщення. При цьому умовами договору не обумовлено використання зазначеного приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Наведене свідчить про те, що приміщення було придбане у власність позивачем як фізичною особою для задоволення особистих потреб. Тобто докази, які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу було укладено з ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем для здійснення підприємницької діяльності відсутні.

Окрім того, наявним в матеріалах справи державним актом на право приватної власності на землю від 05.04.2000 р. стверджується той факт, що на підставі рішення виконкому Дубенської міської ради № 540 від 10.11.1994 р. та Договору купівлі-продажу земельної ділянки серія АВЕ № 360194 від 15.10.1999 р. ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку, яка розташована на території АДРЕСА_2. Згідно зазначеного акту спірну земельну ділянку передано для обслуговування житлового будинку (Т.1 а. с. 15).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка використовувалася позивачем за період з 15.10.1999 року по 27.03.2008 року не для здійснення підприємницької діяльності, а для обслуговування житлового будинку.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що діями відповідачів порушуються його права як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження своєю власністю, а також вилучення у позивача, як власника, без його згоди частини належної йому земельної ділянки у розмірі 10 м.кв.

Слід зазначити, що предметом даного спору є вимоги позивача як фізичної особи стосовно усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме її частини у розмірі 10 м.кв.

Вказане свідчить про те, що позовні вимоги не стосуються здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 1 Господарського кодексу України предметом регулювання у сфері господарювання є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Крім того, судова колегія зважає на ті обставини справи, які вказують на те, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, починаючи з 03.06.1992 року, цільове призначення набутої нею земельної ділянки (для будівництва та обслуговування торгового центру) змінено 27.03.2008 року.

Тобто, починаючи з 27.03.2008 року позивачем повинна була здійснюватися підприємницька діяльність з використанням спірної земельної ділянки.

Натомість, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 використовувала спірну земельну ділянку для здійснення господарської діяльності чи мала намір її використовувати для здійснення господарської діяльності, як підприємець, а саме: звернення до органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування торгового центру, звернення до органів місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво, розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту забудови, погодженння даного проекту з відповідними органами, тощо .

На підставі доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, судова колегія встановила, що договір купівлі-продажу житлового приміщення укладався саме фізичною особою (громадянкою), а не суб'єктом підприємницької діяльності.

Враховуючи вказане вище, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що заявлені вимоги не стосуються підприємницької діяльності позивача, оскільки позивачем не надано доказів підприємницької діяльності саме з моменту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

У відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

З аналізу наведеної вище норми процесуального права вбачається, що передумовою звернення до господарського суду в порядку ст. 1 ГПК України є саме порушення або оспорення прав позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, а не як фізичної особи - власника об'єкту, щодо якого він зазнає перешкод у користуванні.

Отже в даному випадку відсутні правові підстави для захисту прав позивача, саме, як фізичної особи-підприємця.

Водночас, слід зазначити, що відмова в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця не позбавляє права на звернення з позовом за захистом порушених прав фізичної особи (громадянина).

При цьому судова колегія зважає на правову позицію, якої дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 13/5005/10998/2011 від 25.01.2012 р. за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Центральний ринок» про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном, зобов'язання демонтувати бокси та заборону вчиняти певні дії.

Отже, суд першої інстанції, з врахуванням правового статусу власника спірної земельної ділянки та характеру позовних вимог, цілком правомірно дійшов до висновку про відсутність правових підстав, за яких позовні вимоги підлягали б до задоволення.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, твердження скаржника з приводу того, що судом першої інстанції не було вирішено спір по суті, у зв'язку з чим не було усунено порушення прав ОСОБА_1 як власника спірної земельної ділянки щодо вільного розпорядження своєю власністю та використання її з метою здійснення підприємницької діяльності є безпідставними.

При цьому судова колегія зважає на те, що скаржником не було надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження того факту, що позивач здійснює підприємницьку діяльність із використанням спірної земельної ділянки. Крім того, статус позивача як власника спірного об'єкту не може розцінюватися судом апеляційної інстанції як статус суб'єкта підприємницької діяльності лише з огляду на доводи скаржника, які не підтверджені жодними доказами у визначеному законом порядку. Предмет позовних вимог не стосується захисту права суб'єкта господарювання, що виключає підстави для вирішення даного спору у порядку господарського судочинства

Крім того, з позовної заяви вбачається, що предметом даного позову визначено вимогу позивача як фізичної особи про звільнення земельної ділянки площею 10 кв.м., розташованої у АДРЕСА_4.

Вказаний спосіб захисту хоча в загальному і підпадає під способи захисту визначені ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, проте не визначає яким саме способом (шляхом знесення, перенесення тощо) та від чого (будівлі чи обмостки )має бути звільнена частина земельної ділянки.

Враховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, а позивачем позовна вимога не була уточнена (конкретизована), суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позовна вимога у тому вигляді, як вона визначена позивачем не може бути задоволена.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, заявлені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Клопотання представника позивача про призначення додаткової судової експертизи, подане перед останнім судовим засіданням, відхилено судом як необгрунтоване і таке, що не впливає на вирішення спору з врахуванням обставин справи.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 03.09.2012 р. у справі № 5019/2042/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 03.09.2012 р. у справі № 5019/2042/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу № 5019/2042/11 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.