Постанова № 28302942, 24.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 5019/1704/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Діденко Д.М.

відповідача: представник Сорока Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.11.12р. у справі № 5019/1704/12 (суддя Заголдна Я.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Діденко Дмитра Миколайовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд"

про стягнення в розмірі 7 300,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1704/12 від 20.11.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не доведено факт псування продукції у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків позивачем. В якості доказу псування продукції відповідачем надано суду посвідчення на аналіз проб Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області №107 від 06 серпня 2012 року, проте з даного доказу суд не вбачає, що саме продукція, перевезення якої здійснював позивач, була зіпсована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.11.12р. у справі 5019/1704/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, той факт, що відповідно до п.4.3. договору оплата за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку протягом п'яти банківських днів з моменту отримання оригіналів податкової, товаротранспортної накладних, підписання замовником акта приймання-передачі послуг. Апелянтом вказується на те, що перевізником не було надано жодних доказів того, що такі документи передавалися замовнику та акт приймання передачі наданих послуг сторонами взагалі не підписувався.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.11.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 20 липня 2012 року між фізичною особою-підприємцем (далі по тексту судової постанови також - ФОП) Діденко Д.М. (Перевізник) та ТОВ "Мантрейд" (Замовник) було укладено договір №25 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір), відповідно до предмету якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, та організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника в міжнародних і внутрішніх сполученнях. (а.с. 27)

Відповідно до п. 1.2. договору перевізник: здійснює перевезення власним автотранспортом; надає транспортно-експедиційні послуги; залучає третіх осіб для виконання доручень замовника; за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

Як зазначено в п. 2.1. договору перевезення вантажу, виконується перевізником на підставі погодженої перевізником заявки замовника. В заявці, яка подається замовником, зазначається найменування вантажу, його кількість, вага, габарити (розміри), умови та термін перевезення, маршрут перевезення, вартість послуг по перевезенню, місце та час завантаження та розвантаження (адреси) та інші необхідні умови.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість транспортних послуг визначається за домовленістю сторін по кожному конкретному випадку та зазначається в заявці.

Згідно п. 4.3. договору оплата за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку протягом 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів податкової, товаротранспортної накладних, підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг (інформація зазначена в акті приймання-передачі наданих послуг має відповідати інформації зазначеній в довідці про витрати перевізника, також у випадку надання експедиційних послуг в акті приймання-передачі наданих послуг має зазначатись інформація про податковий статус перевізника, який виконав дане перевезення).

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов вказаного договору між ТОВ "Мантрейд" (Замовник) та ФОП Діденко Д.М. (Перевізник) було укладено договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування, умовами якого передбачено наступне: дата завантаження-20.07.12р.; адреса завантаження - Запоріжська обл., Михайлівський р-н., с.Плодородне; адреса розвантаження -м.Рівне; вартість перевазення -7300 грн.; строки та умови оплати - по перерахунку після отримання оригіналів документів.

Відповідно до товарно-транспортної накладної серії ААБ №010124 (а.с. 12) позивач надав відповідачу передбачені умовами договору №25 від 20 липня 2012 року та умовами договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування послуги.

21.08.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу, згідно якої просив відповідача в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість в сумі 7300 грн. Відповідач отримав дану вимогу 23 серпня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18), проте розрахунок за надані послуги не провів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем боргу в сумі 7300 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, згідно зі ст.627 ЦК України сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідач в апеляційній скарзі та його представник в судовому засіданні вказують, що вантаж був наданий для перевезення та завантажений 21 липня 2012 року, а доставлений позивачем до пункту призначення лише 01 серпня 2012 року, в той час, як враховуючи відстань між пунктами відправки та призначення, вантаж мав бути доставлений ще 23 липня 2012 року, що є розумним строком. В зв'язку з простроченням строку доставки вантажу, відповідачем відповідно до умов договору, нараховано позивачу штраф в сумі 1600 грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, з наведеними доводами відповідача суд не погоджується, оскільки за умовами договору №25 та договору-заявки не передбачено строк виконання зобов'язання. Крім того, щодо посилання відповідача на виконання передбаченого договором зобов'язання в розумний строк (який на думку відповідача становить з 21 липня 2012р. по 23 липня 2012р.), відповідачем необґрунтовано тривалості "розумного строку" та не надано доказів в підтвердження своїх доводів.

Також відповідач вказує на те, що у зв'язку з неналежним забезпеченням збереженості вантажу при перевезенні до пункту призначення продукція на суму 6300грн. виявилась неякісною.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт псування продукції у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків позивачем. З наданого суду посвідчення на аналіз проб Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області №107 від 06 серпня 2012 року, не вбачається, що саме та продукція, перевезення якої здійснював позивач, була зіпсована, також не має можливості встановити час псування продукції.

Щодо наданого відповідачем акту про встановлення недоліків від 01 серпня 2012 року, підписаного директором ТОВ "Мантрейд", менеджером та комірником, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 15.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. За змістом п. 15.3. вказаних правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Однак, наданий відповідачем акт не відповідає вказаним вимогам, оскільки підписаний в односторонньому порядку.

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 7 300 грн.

З врахуванням наведеного вище, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 300 грн. боргу.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 20.11.12 р. у справі №5019/1704/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" - без задоволення.

Справу №5019/1704/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.