Постанова № 28302890, 24.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 грудня 2012 р. справа № 2-а- 11267/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача -Межова К.П.,

представника відповідача -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпос" (далі - ТОВ "Карпос") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень №00026522-3 від 12.06.2012 року та №0004582203 від 30.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 30.03.2012 року по 16.05.2012 року співробітниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС була проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Карпос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт №2866/22-03/34629821 від 23.05.2012 року. Позивач зазначив, що ТОВ "Карпос" належним чином підтвердив зв'язок з господарською діяльністю підприємства понесених витрат, а тому висновки податкового органу щодо завищення підприємством валових витрат у зв'язку з включенням до їх складу сум витрат по яких не підтверджено зв'язок з господарською діяльністю підприємства (витрати на придбання юридичних та рекламних послуг) є помилковими. У адміністративному позові зазначено, що ТОВ "Карпос" формувало податковий кредит у повній відповідності до приписів законодавства України, задекларовані підприємством суми ПДВ у податкових деклараціях документально обґрунтовані і підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а тому висновки податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту у зв'язку з включенням до його складу сум ПДВ на придбання рекламних та юридичних послуг, по яких не підтверджено зв'язок з господарською діяльністю підприємства є безпідставними. З огляду на наведене, позивач не погоджується з висновками вказаного акту перевірки та вважає, що податкові повідомлення -рішення, прийняті на його підставі, підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, враховуючи повторну неявку представника відповідача в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача. 26.11.2012 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву ТОВ "Карпос" від 23.11.2012 року, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб -підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України головного управління статистики у Харківській області, ТОВ "Карпос" зареєстровано в якості юридичної особи 26.12.2006 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карпос" перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС. Відповідно до свідоцтва №200043720, ТОВ "Карпос" зареєстровано платником податку на додану вартість з 06.03.2007 року.

На підставі направлень від 30.03.2012 року №113/22-3, №114/22-3, №115/22-3, №116/22-5, №117/17-5, №118/22-6 від 28.04.2012 року №292/22-3, виданих ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС, згідно із п.п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС з 30.03.2012 року по 16.05.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Карпос" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №2866/22-03/34629821 від 23.05.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "Карпос":

п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст.5, п.5.1 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.48.3, п.48.4 ст.48, п.49.2, п.49.18 ст.49, п.137.1 ст.137, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25230478,00 грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 49132,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки начальником ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС 12.06.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №00026522-3 відповідно якого збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 49132,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4441,00 грн., №00026622-3 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 25230478,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6251857,00 грн. Вказані податкові повідомлення -рішення були отримані підприємством 18.06.2012 року за вх.№ 156.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карпос", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржувало вказані податкові повідомлення - рішення. За наслідками оскарження, ДПС м. Києва 20.08.2012 року було прийнято Рішення №5151/10/12-114, відповідно до якого податкове повідомлення -рішення №00026522-3 від 12.06.2012 року - залишено без змін, а податкове повідомлення -рішення №00026622-3 від 12.06.2012 року скасовано в частині основного платежу у розмірі 120110,00 грн., в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ "Карпос" - частково задоволена. На підставі вказаного рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004582203 від 30.08.2012 року щодо суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 25110368,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6251857,00 грн.

В подальшому вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ "Карпос" були оскаржені до ДПС України (повторна скарга від 04.09.2012 року вих. №329/АС). Рішенням ДПС України від 15.09.2012 року №2495/0/61-12/10-2115 повторну скаргу підприємства було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00026522-3 від 12.06.2012 року та №0004582203 від 30.08.2012 року - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, ТОВ "Карпос" (комісіонером) були укладені договори комісії на реалізацію товарно-матеріальних цінностей з наступними контрагентами:

ПФ «Апія» договір комісії №457/07/09 на реалізацію товару від 04.04.2009 року м.Харків. Відповідно до умов якого, ПФ «Апія», далі Комітент, в особі директора Мороза І.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, і ТОВ «Карпос», далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ПФ Апія. Промислові товари (побутова хімія) на загальну суму 25783234,00 грн., в т.ч. ПДВ 4297205,67 грн.

ПФ «Орнатус»договір комісії №462/07/09 на реалізацію товару від 01.04.2009 року м.Харків. Відповідно до умов якого, ТОВ «Карпос», далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, та ПФ «Орнатус», далі Комітент, в особі директора Зеленкової О.В., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ПФ Орнатус. Продовольчі товари в асортименті на загальну суму 51210846,00 грн., в т.ч. ПДВ 8535141,00 грн.

ТОВ «Пранк»договір комісії №463/07/09 на реалізацію товару від 01.04.2009 року м.Харків. Відповідно до умов якого, ТОВ «Карпос», далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, та ТОВ «Пранк», далі Комітент, в особі директора Іванської Н.П., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне:згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ТОВ фірма Пранк. Продовольчі товари (шоколад ТМ », «Snickers»та ін., мінеральна вода, жувальні гумки, кава, сік) в асортименті на загальну суму 12955762,00 грн., в т.ч. ПДВ 2159293,67 грн.

ПФ «Кібела»договір комісії №686/07/09 на реалізацію товару від 01.04.2009 року м.Харків. Відповідно до умов якого, ТОВ «Карпос», далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, та ПФ «Кібела», далі Комітент, в особі директора Підліскової В.М., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ПФ Кібела. Продовольчі товари (чай ТМ », «ТЕТ», », «Аскольд» та ін., кава ТМ Festa», », та ін.) в асортименті на загальну суму 30050158,00 грн., в т.ч. ПДВ 5008359,61 грн.

Згідно пояснень представника позивача та наявних матеріалів справи встановлено, що отримані на умовах комісійних договорів товарно-матеріальні цінності були викуплені ТОВ "Карпос" та перейшли у його власність. Розрахунки за придбаний товар здійснено векселями.

З наявних в матеріалах справи Звітів комісіонера щодо викупленого товару, ТОВ "Карпос" отримало право власності на товари від ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела" на загальну вартість 120 млн.грн (з ПДВ) у грудні 2010 року. Однак, з пояснень представник позивача, ТОВ "Карпос" помилково не врахував їх в цьому періоді ані в податковому обліку (не збільшив суму валових витрат), ані на рах. 28 «Товари»бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що в бухгалтерському обліку оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Карпос" проведено в 2011 році: Оприбутковано товари -100000,0 тис. грн., відображено податковий кредит -20000,0 тис. грн., видано векселі в рахунок оплати за придбані ТМЦ - 120000,0 тис. грн..

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 -„Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

В порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 ТОВ „Карпос" не оприбутковано придбані товарно-матеріальні цінності.

Отже, придбані у ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела" товарно-матеріальні цінності станом на 31.12.2010 року перебували у залишках нереалізованих ТМЦ та повинні були збільшити балансову вартість товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися на рахунку 28 „Товари" на вартість придбаних ТМЦ у розмірі 100000000,0 грн.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Суд звертає увагу на те, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що не оприбуткування ТОВ "Карпос" придбаних товарно-матеріальних цінностей, призвело до заниження фактичних залишків по бухгалтерському рахунку 28 „Товари" та відповідно до заниження показників, задекларованих в додатку "К1/1" до декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Карпос" порушено вимоги п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження задекларованих показників у р.01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" в деклараціях з податку на прибуток підприємства на загальну суму 100000000,0 грн. за 2010 рік.

Окремо суд зауважує, що згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.2004 року №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.06.1999р. №996-XIV із змінами та доповненнями «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

З матеріалів справи вбачається, що товарно-матеріальні цінності були викуплені ТОВ „Карпос" та перейшли у його власність на умовах комісійних договорів, якими не передбачене перехід права власності до ТОВ „Карпос". Тобто, відсутній факт укладання Договорів купівлі-продажу.

Для документального підтвердження факту отримання товару позивачем надано Звіти по викупленому товару по договорам комісії перед комітентами ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела", однак з акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не було надано видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових накладних, документів, що підтверджуються факт оприбуткування товарів на склад, не було надано документів, що підтверджували б факт переміщення товарів, довіреностей на право їх отримання тощо.

Суд зазначає, що позивачу відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 12.10.2012 року та під час судових засідань було запропоновано надати до суду всі наявні докази в обґрунтування позовних вимог. Станом на 24.12.2012 року, у строк, достатній для підготовки та надання додаткових доказів, представник позивача не надав до суду докази отримання товару, його транспортування, переміщення, оприбуткування, не надав жодних документів підтверджуючих факт придбання товару у ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела".

Також судом встановлено, що ТОВ «Карпос»здійснювало витрати на придбання послуг реклами (нелімітовані витрати). Зазначені витрати здійснювались в межах Договору про співробітництво №187/12/09 від 28.02.2009 року з ІП «Аврора».

Згідно вказаного договору ТОВ «Карпос», далі «Сторона 1», в особі директора Гаврилець Л.А., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та ІП «Аврора», далі «Сторона 2», в особі директора Пісня С.М., діючого на підставі Статуту, з другої сторони, разом «Сторони»уклали даний Договір про наступне. Сторони даного договору зобов'язуються співпрацювати і разом діяти відносно: надання один-одному різного виду послуг (виконання робіт), націлених на проведення рекламних заходів по адресах, за якими Сторони здійснюють свою господарську діяльність, проведення культурно-масових та інших заходів по вище вказаних адресах.

На виконання умов зазначеного вище договору ІП «Аврора»було надано послуги та виписано наступні акти здачі-приймання послуг: акт №Ав-РНу00000000000143 здачі-приймання послуг від 31.03.2011 року. Послуги по розміщенню інформації за договором №187/12/09 від 28.02.2009 року на суму 41550,00 грн., в т.ч. ПДВ 6925,00 грн. було включено до складу витрат у 1 кварталі 2011 року.

Суд зазначає, що перевіркою та з пояснень представника позивача було встановлено, що ТОВ „Карпос" не має у власності чи у користуванні товарів певної торгової марки, перелік продуктів харчування та товарів особистого вжитку, що реалізуються, є вкрай широким та таким, що відповідає асортименту супермаркету, і тому виділити якусь певну групу товарів для просування чи проведення рекламно/маркетингової компанії не є можливим.

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, ТОВ „Карпос" не було надано документів, що підтверджують правомірність включення витрат на проведення рекламних заходів, а саме: підприємством не надано документів про те, які рекламні послуги надавалися, де надавалися, які товарно-матеріальні цінності рекламувались тощо. До суду також не було надано жодного підтверджуючого документу щодо фактичного проведення рекламних заходів.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що ТОВ „Карпос" віднесло до вкладу валових витрат, витрати на проведення рекламних заходів, зв'язок яких з господарською діяльністю безпосередньо ТОВ „Карпос" не пов'язаний.

Окрім цього судом встановлено, що ТОВ «Карпос»мало взаємовідносини з ІП «Юридична фірма «Аріадна», між вказаними сторонами було укладено договір б/н про надання юридичних послуг від 01.11.2009 року. Згідно даного договору ІП «Юридична фірма «Аріадна», далі «Виконавець», в особі директора Ельдигіної А.А., діючої на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ «Карпос», далі «Замовник», в особі директора Шаповаловї О.М., діючої на підставі Статуту, з другої сторони, разом -Сторони, уклали даний договір про наступне: Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надавати Замовнику юридичні послуги в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язується оплатити дані послуги. Даний договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року. На виконання умов зазначеного вище договору ІП «Юридична фірма «Аріадна»було виписано наступні акти здачі-приймання послуг: Акт №Пи-РНу00000000000008 здачі прийняття послуг від 31.03.2011 року, юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009 року на суму 46365,00 грн. без ПДВ було включено до складу витрат у 1 кварталі 2011 року; Акт №Пи-РНу00000000000164 здачі прийняття послуг від 31.12.2010 року, юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009 року на суму 35640,00 грн. в т.ч. ПДВ 5940,00 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2010 року., Акт №Пи-РНу00000000000144 здачі прийняття послуг від 31.12.2011р. Юридичні послуги за 4 кв. по договору №б/н від 01.11.2009р. на суму 20924,00 грн., в т.ч. ПДВ 3416, грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №Пи-РНу00000000000092 здачі прийняття послуг від 30.09.2011р. Юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009р. на суму 32588,40 грн., в т.ч. ПДВ 5431,40 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року); Акт №Пи-РНу00000000000070 здачі прийняття послуг від 30.06.2011р. Юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009р. на суму 73993,48 грн. без ПДВ було включено до складу витрат у 2 кварталі 2011 року.

Також, ТОВ «Карпос»здійснювало витрати на придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_10. ТОВ «Карпос»по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_10 було укладено договір про надання юридичних послуг, а саме: договір №88/11 від 01.01.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору ФОП ОСОБА_10, далі «Виконавець», діюча на підставі Свідоцтва, з однієї сторони, і ТОВ «Карпос», далі «Замовник», в особі директора Шаповалової О.М., що діє на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний договір про наступне: згідно даного договору Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надавати Замовнику юридичні послуги в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги. Вартість юридичних послуг складає 10000 грн. в місяць. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. На виконання умов зазначеного вище договору ФОП ОСОБА_10 було надано послуги та виписано наступні акти здачі-приймання послуг: Акт №6 здачі-прийняття послуг від 30.12.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011 року на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №5 здачі-прийняття послуг від 30.11.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №4 здачі-прийняття послуг від 28.10.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №3 здачі-прийняття послуг від 09.09.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року; Акт №2 здачі-прийняття послуг від 12.08.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року; Акт №1 здачі-прийняття послуг від 12.07.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не було надано документів, що давали б змогу перевірити які саме юридичні послуги надавалися, та чи пов'язані зазначені послуги з господарською діяльністю підприємства, також підприємством не було надано підтверджуючих документів, що давали б ідентифікувати конкретний зміст наданих юридичних послуг. До суду представником позивача також не було надано жодних доказів, таких як ухвали, рішення або постанови судів, юридичні консультації, тощо, які б свідчили про реальність отримання та надання юридичних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року №270/96-ВР «реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару»та «зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг».

Відображення у податковому обліку витрат на рекламні заходи передбачено пунктом 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року, згідно якого «…Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Як визначено у п.1.32 ст.1 Закону «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.»

Витрати, пов'язані з рекламними заходами, відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку. Такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі (нелімітовані витрати) та до витрат з відповідним обмеженням (лімітовані витрати). Нелімітовані витрати -це витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат.

На підставі п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням в сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання -з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Виходячи з вищевикладених норм права та враховуючи те, що в актах здачі-прийняття робіт не зазначено які юридичні послуги було надано, придбані наведені вище послуги безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та не призвели до отримання прибутку підприємством. Відношення до господарської діяльності наведених послуг не доведено.

Окрім цього, в зазначених вище актах відсутні дані щодо виду, часу та місця надання вказаних послуг, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Карпос»неправомірно внесло до складу валових витрат вартість послуг, які не пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю ТОВ «Карпос»по взаємовідносинам з ІП «Аврора», ІП «Юридична фірма «Аріадна», ФОП ОСОБА_10.

Щодо формування податкового кредиту ТОВ «Карпос»по взаємовідносинам з ІП «Аврора», ІП «Юридична фірма «Аріадна», ФОП ОСОБА_10, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що якщо платник податку придбає послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на встановлені актом перевірки та під час розгляду справи факти, відносно того, що відсутні документи, що підтверджують правомірність включення витрат на проведення рекламних заходів, а саме: підприємством не надано документів про те, які рекламні послуги надавалися, де надавалися, які товарно-матеріальні цінності рекламувались тощо, відсутність жодного підтверджуючого документу щодо фактичного проведення рекламних заходів, в актах здачі-прийняття робіт не зазначено які юридичні послуги було надано, придбані юридичні послуги безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та не призвели до отримання прибутку підприємством. Відношення до господарської діяльності наведених послуг не доведено, відсутність даних щодо виду, часу та місця надання вказаних послуг, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ТОВ «Карпос»сформовано податковий кредит в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1, 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, у суду відсутні будь-які відомості, які спростовують висновки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, викладені у акті перевірки №2866/22-03/34629821 від 23.05.2012 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення, оскаржувані позивачем, складені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 28.12.2012 року.

Суддя Біленський О.О.