Рішення № 28301436, 18.12.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2012 р. Справа №18/2142/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА", (юридична адреса: вул.Бачейна,9, кім.3, м.Київ, 01001), фактична адреса: вул. Північно-Сирецька, 1-3, а/с 24,м.Київ, 04136

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс", вул.Воїнів Інтернаціоналістів,11 кв.24, м.Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 27360,00грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Наріжний І.Б. дор.№ 7 від 14.12.12 р.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №60/11 від 08.06.2011р. у розмірі 27360,00грн., у т.ч. 7988грн. - сума основного боргу, 157,92грн. - 3% річних, 19214,08грн. - пеня.

Від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вхід. №16893д від 18.12.2012р.), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 24883,72грн., у т.ч. суму боргу у розмірі 7988грн., 3% річних - 157,92грн., пеню - 16737,80грн.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач у відзиві на позов від 16.11.2012р. за №12/юр. визнає частково, а саме: суму основного боргу у розмірі - 7988,00грн., проти пені у розмірі 19214,08грн. та 3% річних у сумі - 157,92грн. заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представника відповідача, суд, встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АТА»(Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКС»(Покупець) 08 червня 2011 року було укладено Договір поставки № 60/11 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно з Договором та замовленням у кількості та за ціною, вказаною у накладних, які підтверджують прийом-передачу Товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за Товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором та передав у власність Відповідача Товар згідно видаткової накладної № АТ-0000667 від 13.02.2012р. на загальну суму 11 988 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

За поставлений Товар Відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 4000грн. Так у Відповідача існує борг за поставлений Товар в розмірі 7 988,00 грн., що і не заперечується Відповідачем.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певнугрошову суму.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, Відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 157,92грн.

Таким чином, позов в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7988,00грн. та 3% річних у розмірі 157,92грн.. підлягає задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення з відповідача пені за у розмірі 16737,80грн. нарахованої за період з 15.03.2012р. по 15.09.2012р., суд виходить з наступного:

Стаття 230 ГКУ передбачає штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині 6 статті 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 10.2. Договору встановленою, що у разі несвоєчасної оплати товарної партії, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та після здійсненого судом перерахунку підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені у розмірі 606,52грн., а у інший частині у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позову частково.

Відповідно до ст..49 ГПК України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС»(код ЄДРПОУ 30205022, Полтавська обл., Автозаводський р-н, м. Кременчук, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 11, кв. 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА»(код ЄДРПОУ 25589927, 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, кімната 3) суму боргу - 7988,00грн., суму трьох відсотків річних - 157,92грн., пеню - 606,52грн. та суму судового збору в розмірі 1082,44грн.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Віншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено: 19.12.2012р.

Суддя Кльопов І.Г.