Постанова № 28301260, 23.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2012 р. 13 год.50 хв.Справа № 2-а-3273/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Ткаченка О.С.,

відповідача - Квакуши А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Махаон - 9" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Махаон - 9" (далі - позивач, ПП "Махаон - 9") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.07.2012 року №0006072301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 125000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо не підтвердження реального здійснення операцій по придбанню ПП "Махаон-9" у ПП "А-Ліра" дизельного пального ґрунтується виключно на акті перевірки ПП "А-Ліра", який не є первинним документом податкового та бухгалтерського обліку. При цьому, вказує, що до перевірки позивачем були надані всі первинні документи, у т.ч. податкові накладні, на підставі яких платник податку отримує право на формування податкового кредиту, та підтверджують факт поставки товару та його використання у діяльності підприємства. Посилання податкового органу на відсутність у ПП "А-Ліра" актів приймання-передачі товару, інших первинних документів та інші недоліки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не може впливати на встановлення порушень з боку ПП "Махаон-9" в силу відсутності вини та індивідуальної відповідальності платників податків. Враховуючи викладене, позивач просить податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що перевіркою ПП "Махаон-9" було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок не встановлення реальності господарських операцій з ПП "А-Ліра", що призвело до порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за березень, квітень 2012 року на 100000,00 грн. враховуючи викладене прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення до адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Приватне підприємство "Махаон-9" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 25.10.2006 року №15051020000001052, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №468690, перебуває на обліку в ДПІ у м. Нова Каховка з 27.10.2006 р. за №373 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100002050 від 27.11.2006 року.

Основними видами діяльності ПП "Махаон-9" згідно Довідки з ЄДРПОУ №0158 від 26.10.2006 року та коду КВЕД є - 74.12.0 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур, 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.07.2012 року по 12.07.2012 року фахівцем ДПІ, згідно пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Махаон-9" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "А-Ліра" за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 рр., за результатами якої було складено акт від 17.07.2012 року №433/220-34675499 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлені порушення :

1) ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах здійснених ПП "Махаон-9" з постачальником ПП "А-Ліра" у березні, квітні 2012 року;

2) п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ на 100000,00 грн., у т. ч.: у березні 2012 року на суму 41666,67 грн.; у квітні 2012 року на суму 58333,33 грн.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення від 27.07.2012 року №0006072301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 125000,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25000,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається з акту перевірки на встановлення порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням вплинув висновок ДПІ за актом перевірки від 25.05.2012 року № 60/15/34323178 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "А-Ліра" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентами за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, яким встановлено неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій у березні та квітні 2012 року по ланцюгу до "вигодонабувача", оскільки встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази для здійснення господарської діяльності, а також неможливість ПП "А-Ліра" здійснювати фактичну поставку дизельного палива у березні, квітні 2012 року через не надання на перевірку первинних та інших документів щодо підтвердження взаємовідносин з постачальниками та покупцями за перевіряємий період, що стало підставою для визнання угод ПП "А-Ліра" нікчемними, у т.ч. по покупцю товару - ПП "Махаон-9".

На підставі вказаних обставин податковий орган дійшов висновку, що правочини позивача з постачальником ПП "А-Ліра" не мали на меті настання правових наслідків і відповідно до норм Цивільного кодексу України є нікчемними, внаслідок чого ПП "Махаон-9" неправомірно задекларувало протягом березня, квітня 2012 року податковий кредит на загальну суму ПДВ 100 000,00 грн. по угоді з вказаним контрагентом.

Суд не погоджується з вказаним висновком ДПІ виходячи із наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2012 року між ПП "Махаон-9" (за договором - покупець ) та ПП "А-Ліра" (за договором - продавець) був укладений договір поставки № 86, згідно якого продавець зобов'язується постачати, а покупець оплатити та прийняти товар - дизельне паливо, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту поставки товару, перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною, пунктом постачання товару є адреса: м. Таврійськ, Херсонської області, вул. Залізнична 5А, термін дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання вказаного договору ПП "А-Ліра" на адресу ПП "Махаон-9" поставив у березні, квітні 2012 року дизельне паливо на загальну суму 600 000,00 грн. у тому числі ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, доданими до матеріалів справи, та перелік яких наведений на стор. 3 акту перевірки.

Оплата товару здійснена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи, та перелік яких наведений на стор. 3 акту перевірки.

Згідно наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, транспортування товару проводилось ПП "А-Ліра", згідно яким пункт навантаження м. Херсон, вул. Нафтовиків, пункт відвантаження - м. Таврійськ, вул. Залізнична, 5А, що відповідає пункту 2.2. договору. Місце зберігання приданих нафтопродуктів підтверджується договором оренди цілісного майнового комплексу № 25 від 01.06.2011 року, за яким ПП "Махаон-9" (за договором - орендар) приймає у користування об'єкт, розташований за відповідною адресою для використання його у господарській діяльності.

Доказом використання дизельного палива в господарській діяльності ПП "Махаон-9" є надані позивачем до матеріалів справи договори оренди транспортних засобів, а також штатний розклад підприємства, з якого вбачається наявність на підприємстві 7 водіїв, оскільки основним видом діяльності позивача є перевезення вантажів транспортом, що використовується підприємством на умовах оренди, що не заперечувалось представником відповідача та підтверджується на стор. 3 акту перевірки. Таким чином, саме з використанням транспорту в господарській діяльності позивач обґрунтовує придбання палива.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, та підтвердженням розрахунків між позивачем та контрагентом, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ПП "А-Ліра" безтоварними не вбачається.

Також, суд вказує, що все вищенаведене свідчить про те, що позивачем і контрагентом ПП "А-Ліра" дійсно фактично велась реальна господарська діяльність, при цьому належних доказів зворотного не надано. Отже формування податкового кредиту за рахунок суми ПДВ, 100 000,00 грн., яка утворювалась внаслідок господарської операції позивача з названим контрагентом є законним та виправданим, а виключення цих сум відповідачем з податкової звітності позивача є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Крім того, відповідач не надав суду доказів щодо анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. А навпаки, відповідно до акту перевірки ПП "А-Ліра" від 25.05.2012 року за № 60/15/34323178 вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований Скадовською районною державною адміністрацією 28.04.2006 року згідно свідоцтва від 28.04.2006 року за №149610200000000435, взятий на податковий облік в ДПІ у Скадовському районі 28.04.2006 року, зареєстрований платником ПДВ з 12.05.2006 року № свідоцтва 30954843. Таким чином, на момент укладення договору та документальне оформлення його виконання, ПП "А-Ліра" мало право на оформлення податкових накладних. Крім цього, в акті перевірки зазначено, що ПП "А-Ліра" здійснює діяльність з посередництва в торгівлі товарами широкого асортименту, оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, що відповідає здійсненню господарських операцій щодо продажу дизельного палива.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо доводів про те, що ПП "А-Ліра" та його посадові особи відсутні за юридичною адресою, встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, що господарські угоди укладені зокрема з позивачем є фіктивними, так як на момент укладання угоди вони не знаходились за місцем юридичної адреси, суд зазначає, що при цьому не враховано нічим не обмежену можливість цього підприємства (ПП "А-Ліра") укладати угоди найму, оренди та залучати до господарської діяльності активи трудові ресурси інших суб'єктів господарювання; не враховано відсутність норми закону, яка б давала підстави для відповідальності позивача, як платника податків, за можливо вчинені контрагентами правопорушення, з чим також погоджується суд касаційної інстанції. Факт відсутності ПП "А-Ліра" за юридичною адресою не є підставою вважати, що ПП "А-Ліра" не веде господарської діяльності, а угоди укладені з контрагентами є безтоварними.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки щодо нікчемності поставки товару ПП "А-Ліра" на адресу позивача з посиланням на ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, суд зауважує про таке.

Взаємовідносини позивача з ПП "А-Ліра" мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "А-Ліра" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Жодних судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП "А-Ліра".

Крім того, висновок про нікчемність укладених спірних правочинів податковим органом вмотивований посиланнями на акт перевірки ПП "А-Ліра", а саме: акт від 25.05.2012 року за № 60/15/34323178 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "А-Ліра" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентами за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р. Що вказаного доводу податкового органу, то суд зазначає, що в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн., а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0006072301, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Махаон - 9" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.07.2012 року №0006072301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 125000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25000,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1