Рішення № 28300729, 17.12.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.12.2012р. Справа №18/1948/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта", Бориспільське шосе, 7Б, м. Київ,02099

до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 34337,44 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники

від позивача: Ходаківський В.Б. дов.№ 294/11 від 21.11.2011 року

від відповідача : ОСОБА_3 дов.№ 5-3806 від 29.10.2012 року

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 34337,44 грн., за договором дистрибуції № 12/02-2011Д від 01.09.2010 року, із яких основний борг- 25192,72 грн., пеня- 1070,38 грн., штраф- 4282,74 грн., 3% річних - 214,61 грн., процент за користування чужими коштами - 3576,99 грн., а також судовий збір- 1609,50 грн.

06.11.2012 року за вхідним № 14698д(канцелярії суду) СПД- ОСОБА_1 надав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд надане клопотання прийняв до розгляду та задовольнив, долучив його до матеріалів справи.

06.11.2012 року за вхідним № 14750д(канцелярії суду) представник позивача, Г.В. Гурова на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2012 року надала додаткові документи. Суд надані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

20.11.2012 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.11.2012 року на 10-00 год. Для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

20.11.2012 року за вхідним № 15449д(канцелярії суду) представник позивача надав додаткові документи. Суд надані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

29.11.2012 року за вхідним № 15922д(канцелярії суду) представник позивача, Ходаківська В.Б. подала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд надане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представники сторін в судовому засіданні 29.11.2012 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, для надання можливості їм самостійно врегулювати предмет спору, витребувати та подати додаткові докази по суті предмету спору у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та ч.3 статті 69 ГПК України. Суд подане клопотання прийняв розглянув по суті та задовольнив.

В судовому засіданні 29.11.2012 року було оголошено перерву до 13.12.2012 року на 09-00 год. Для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

17.12.2012 року представник позивач, Ходаківський В.Б. за вхідним № 16786д(канцелярії суду) подав заперечення на відзив а також додаткові документи. Суд надані заперечення та додаткові документи прийняв до розгляду , долучив їх до матеріалів справи.

17.12.2012 року за вхідним №16789д(канцелярії суду) представник позивач, Ходаківський В.Б. подав додаткові документи. Суд надані додаткові документи прийняв до розгляду, долучив їх до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

01 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю«Торговий Дім «Дольче Віта»( далі - ТОВ "ТД "Дольче Віта", Позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, Відповідач) було укладено Договір дистрибуції №12/02-201 ІД (далі - Договір).

Згідно умов Договору, Підприємство (ТОВ "ТД "Дольче Віта") зобов"язується передати , а Дистриб"ютор (ФОП ОСОБА_1) прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строк передбачених даним Договором. Продукція передається у відповідності з погодженими Мторонами обсягами, з обов"язковим підписанням сторонами видаткових накладних. Перехід права власності відбувається в момент приймання-передачі продукції від Підприємства до Дистриб"ютора, що оформляється видатковими накладними, актами приймання-передачі, ТТН тощо. Усі видаткові накладні та/або ТТН, що оформлені між сторонами протягом строку дії Договору вважаються такими, що створені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна на продукцію, що поставляються за даним Договором фіксується на кожну чергову поставку в видатковій накладній або/та ТТН.

Розрахунок за Продукцію Дистриб"ютор зобов"язаний провести не пізніше 14 календарних днів з моменту оримання продукції. Датою отримання Продукції вважається дата зазначена в накладній (п.4.5 Договору).

На підтвердження виконання своїх зобов"язаь за Договором, Позивачем надані суду видаткові накладні №№ ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012р., ТД-0007806 від 25.03.2012р., ТД-0004994 від 22.02.2012р. на суму 34 882,80 . Враховуючи той факт, що Відповідач частково сплатив за Продукцію, позивач просить суд стягнути СПД ОСОБА_1 заборгованість за Договором в розмірі 25 192,72 грн.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що видаткові накладні №№ТД-0007806 від 25.03.2012р., ТД-0004994 від 22.02.2012р. не містять відтиску печатки СПД та в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 7.6.1 Договору, Сторони визначають, наявність відтиску печетки (штампу), якщо такі передбачені в повідомленні Покупця, і підпису Покупця на видатковій накладній та/або ТТН і доручення доказом того, що Продукція прийнята належним чином і належним Покупцем. Пунктом 7.6.2 Договору, сторони визнали, що наявність підпису на видатковій накладній та/або ТТН і доручення є доказом, що Продукція прийнята належним чином та належним Покупцем.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Таким чином, відповідно до вимог вказаних нормативних актів належними та допустимими доказами передачі товарно - матеріальних цінностей є накладна та довіреність.

Отже, видаткові накладні №№ТД-0007806 від 25.03.2012р., ТД-0004994 від 22.02.2012р. не є належними доказами отримання Продукції оскільки не містять печаток Покупця.

На вимогу суду позивачем надані Товарно-транспортні накладні від 10.05.2012р., 12.04.2012 року належним чином оформлені з підписами та відтисками печаток СПД ФО ОСОБА_1, які свідчать про поставку товару згідно накладних №№ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012р. на суму 10697,10 грн. (разом з ПДВ). Товарно-транспортна накладна від 23.03.2012 року не містить відтиску печатки Покупця та підпису уповноваженої особи на отримання товару. Позивач не надав суду ТТН як доказ того, що Продукція була поставлена 22.02.2012 року та прийнята належним Покупцем.

На вимогу суду надати інші докази порядку ст.32-34,36 ГПК України, що підтверджують поставку Продукції 22.02.2012 року та 23.03.2012 року Позивач суду не надав.

Посилання відповідача на надані Акти звірки суд відхиляє оскільки, акт не може бути доказом по справі оскільки, не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення. Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов"язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо. А в даному випадку акт взагалі не відображає жодних зобов'язань, адже в ньому не вказана заборгованість.

Отже, виходячи з вище викладеного наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками. Акт звірки взаєморозрахунків не лише суперечить приписам статей 32, 34, 36 ГПК України щодо визначення письмового доказу, але й не ґрунтується на встановлених судами фактичних обставинах.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку про те що позивач не довів та необгрунтував позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Продукцію згідно видаткових накладних №№ТД-0007806 від 25.03.2012р., ТД-0004994 від 22.02.2012р.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача надав суду докази часткової сплати заборгованості за накладними №№ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012р. на суму 9690,08 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1007,02 грн.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 10.2 Договору передбачена відповідальністю Дистриб"ютора, у випадку прострочення розрахунку за продукцію СПД ОСОБА_1 сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, крім цього, збитки, інфляційні та 3% річних, відповідно дост. 625 ЦК України, а у випадку затримки оплати більш, ніж на 30 календарних днів з моменту закінчення терміну розрахунку за продукцію, Дистриб"ютор сплачує штраф у розмірі 17% від несплачено за Договором суми та збитків.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок по двох накладних №№ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012р суд встановив, що пеня за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за Договором становить 351,10 грн., 3% річних - 70,41 грн., штраф (17%) - 1819,49 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3576,90 грн., виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачува ти проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюєть ся договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У Цивільному Кодексі України передбачено два види процентів. Перший - це проценти, передбачені статтею 536 цього Кодексу, що є платою за користування чужими грошовими коштами або за нада ний комерційний кредит. Другий вид - проценти, що є видом цивільно-правової відповідальності (ст. 625 ЦК, яка передбачає цей вид процентів). На цю особливість таких процентів і на відмінність їх від пені неодноразово вказував і Верховний Суд України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 року).

Розміри процентів та порядок їх нарахування і сплати визначаються відповідним законом або договором. Таким чином, варто мати на увазі, що проценти як плата за користування чужими грошима і проценти за прострочку виконання зобов'язання (пеня) не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності, а проценти, що сплачу ються за використання чужими грошовими коштами, є боргом. Використання чужих грошових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання - не правомірною.

В спірному Договорі пунктом 10.4 передбачено стягнення процентів за користування чужими коштами як відповідальність Підприємства, яким відповідно до вступної частини Договору являється Товаристо з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта", відповідальність Дистриб"ютора передбачена п.п.10.2.1 - 10.2.5, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 144,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і, 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1(АДРЕСА_1; на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта", код ЄДРПОУ 33631780 (Бориспільське шосе, 7Б, м. Київ,02099; р/р 2600403255 в АБ "Кліринговий дім" МФО 300647) заборгованість за договором дистрибуції № 12/02-2011Д від 01.09.2010 року в розмірі 3 248,02 із яких основний борг - 1007,02 грн., пеня - 351,10 грн., штраф - 1819,49 грн., 3% річних - 70,41 грн., а також судовий збір в розмірі 144,67 грн.

3. В частині стягнення 31 089,42 грн. - відмовити

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2012 року

Суддя Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.