Постанова № 28300415, 24.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-3886/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Юрчук Л.М. та представників:

Представника позивача: Бойко Р.І.

Представника відповідача: Леконт Р.В.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 09.07.2012 року №0000410224 та №0000420224, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач»звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 09.07.2012 року №0000410224 та №0000420224, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 499 331,00 грн., в тому числі 1 666 220,00 грн. за основним платежем та 833 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235 968,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій ТОВ «Кіровоградпостач»з ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль»та ТОВ «НВП «Технокомплект»в період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, в зв'язку з чим прийнято рішення про збільшення зобов'язання з ПДВ на 2 499 331,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 235 968,00 грн.

Позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акту перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2 499 331,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з контрагентами мали реальний характер.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, надавши суду заперечення на позов (Т.2 а.с.34-37).

Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошових зобов'язань ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту, є неправомірним оскільки господарські операцій за результатами яких сформовано податковий кредит, проведені на підставі нікчемних правочинів. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В судовому засіданні 24.12.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 29.12.2012р.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволені враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р.

Результати перевірки оформлені актом № 99/22-4/37168244 від 22.06.2012 року (Т.1 а.с.9-21).

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп..198.3, пп..198.2, пп..198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 666 220,00 грн., у т.ч.

- за серпень 2011 року на суму 306 753,00 грн.;

- за вересень 2011 року на суму 1 298 036,00 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 61 431,00 грн.;

- встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на суму 235 968,00 грн.

09 липня 2012 року на підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000410224, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 499 331,00 грн., в тому числі 1 666 220,00 грн. за основним платежем та 833 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1 а.с.22).

- №0000420224, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235 968,00 грн. (Т.1 а.с.23).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ отриманих від контрагентів, а також порушено порядок формування податкового кредиту по контрагентам: ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль»та ТОВ «НВП «Технокомплект».

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання стосовно взаємовідносин з вказаними контрагентами відповідач взяв за основу висновки: - акту про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Санрайз-Стиль»від 01.02.2012 року № 70/23-3/37096243 (Т.2 а.с.99-104); - акту проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Санрайз-Стиль»від 12.04.2012 року №116/22-5/37096243 (Т.2 а.с.105-112); - акту про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Дніпрокомплект»від 07.03.2012 року №1118/23-206/25018797 (Т.2 а.с.113-121); акту про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «НВП «Технокомплект»від 10.04.2012 року №399/22-407/25455948 (Т.2 а.с.122-129); - акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Дніпрокомплект»від 01.08.2011 року №3449/238/23-206/25018797 (Т.2 а.с.130-152).

При цьому під час перевірки позивача первинні документи та документи податкового обліку стосовно взаємовідносин з вказаними контрагентами відповідачем фактично не досліджувалися, юридична оцінки їм не надавалась.

Згідно висновків вищевказаних актів правочини між ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект»та контрагентами є нікчемними, зважаючи на відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому підприємствами покупцями, в т.ч. і позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних виписаних ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Обґрунтовуючи реальність здійснення господарських з ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект», а отже правомірність формування податкового кредиту, позивач посилається на відповідні первинні та податкові документи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект», що підтверджується відповідними документами.

Єдиною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, як визначає Податковий кодекс України (ст. 198), є наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач мав реальні фінансово -господарські правовідносини, що підтверджуються відповідними документами:

- з контрагентом ПП «Дніпрокомплект»договір поставки продукції №040125 від 04.01.2011 року (Т.1 а.с.53-54), на підставі якого було сформовано рахунки на оплату товару №100801 від 10.08.2011 року (Т.1 а.с.74), №300802 від 30.08.2011 року (Т.1 а.с.76), №081102 від 08.11.2011 року (Т.1 а.с.78). Відвантаження товару було здійснено на підставі видаткових накладних (Т.1а.с.57, 59, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 76, 78, 80, 82, 84), перевезення вантажу від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними (Т.1 а.с.58, 61, 63. 65, 67, 69, 71. 73, 75. 77, 79, 81, 83, 85), факт оплати за поставлений товар підтверджується випискою з банківського рахунку (Т.2 а.с.43-62). В результаті чого ПП «Дніпрокомплект»було належним чином оформлено та видану позивачу належним чином оформлені податкові накладі (Т.1 а.с.86-98);

- з контрагентом ТОВ «НВП «Технокомплект»договір поставки продукції №41 від 11.05.2011 року (Т.1 а.с. 99-100), товар було оплачено, що вбачається з банківської виписки (Т.2 а.с.63-64), товар було передано продавцем покупцю, що оформлено актом приймання-передачі №000014 від 12.07.2011 року. В результаті ТОВ «НВП «Технокомплект»було належним чином оформлено та видану позивачу належним чином оформлені податкові накладі (Т.1 а.с.103, 104);

- з контрагентом ТОВ «Санрайз-Стиль»договір поставки продукції №01/08/11 від 01.08.2011 року (Т.1 а.с.106-107), ТМЦ було оплачено, що підтверджується банківською випискою (Т.2 а.с. 65-94), товар було видано на підставі видаткових накладних (Т.1 а.с.112-115, 119-122, 126-129, 133-136, 140-143, 146-149, 153-155, 159-161, 163-165, 168-170, 174-176, 180-182), доставка вбачається з товарно-транспортних накладних (Т.1 а.с.116, 123, 130, 137, 141, 150, 156, 162, 166, 171, 177, 183). В результаті чого ТОВ «Санрайз-Стиль»було належним чином оформлено та видану позивачу належним чином оформлені податкові накладі (Т.1 а.с.185-223).

В даному випадку позивач має в наявності належно оформлені та видані податкові накладні.

Щодо доводів відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право (на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зважаючи на наявність у позивача належним чином складених податкових накладних (Т.2 а.с. 86-98, 103-104, 185-223) останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ одержаних від ПП «Дніпрокомплект», ТОВ «Санрайз-Стиль», ТОВ «НВП «Технокомплект».

Отже, податкові повідомлення - рішення №0000410224 та №0000420224 від 09.07.2012р. підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 499 331,00 грн., в т.ч. 1 666 220,00 грн. за основним платежем та 833 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 235 968,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000410224 від 09.07.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 499 331,00 грн., в т.ч. 1 666 220,00 грн. за основним платежем та 833 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000420224 від 09.07.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235 968,00 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 28.12.2012 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П.