Постанова № 28300274, 04.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 р. № 2а-7375/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого -судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І., Олексяк І.Р.

представника позивача Володіної А.О.

представників відповідача 1 Ющенко Т.В., Лейбенко Д.О.

представника відповідача 2 Стегнія А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна»до Львівської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» (далі - ТзОВ «Джей Ей Еф Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці в якому позивач просить суд: скасувати картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від №209140000/2/00756 від 09.04.2012 року; визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2 від 09.04.2012 року; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти у розмірі 41 385, 99 грн. податку на додану вартість на користь ТзОВ «Джей Ей Еф Україна».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при митному оформленні товару (балки для опалубки) згідно контракту поставки №10/10-SК від 21.10.2010 року укладеного з «Rettenmeier Polomka Timber s.r.o.», який ввозився на територію України, позивач самостійно визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Не погоджуючись з рішенням про визначення митної вартості ТзОВ «Джей Ей Еф Україна»на підставі аб. 3 ст. 264 Митного кодексу України 09.04.2012 року письмово звернулось до Львівської митниці з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Згідно з листом Львівської митниці від 10.04.2012 року № 8/43-5118 ТОВ «Джей Ей Еф Україна»було надано дозвіл про випуск товарів у вільний обіг на підставі положення ст. 264 МК України відповідно до п. 2 наказу Державної митної служби від 17.03.2008 року № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України». ТзОВ «Джей Ей Еф Україна»на запит відповідача до закінчення строку дії гарантійних зобов'язань було надано додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезених товарів. Однак Львівською митницею було прийняте остаточне рішення від 12.06.2012 року №8/40-8279, яке було отримане позивачем 14.06.2012 року за вх. №56, щодо визначення митної вартості товару, згідно якого рішення про визначення митної вартості від 09.04.2012 року № 2090000003/2012/201072/2 залишено без змін. Крім того, рішенням № 15/1-15.2-2/1449 від 07.08.2012 року (отримане позивачем 13.08.2012 року за вх. №65) Державна митна служба України залишила оскаржуване рішення Львівської митниці від 09.04.2012 року без змін, а повторну скаргу - без задоволення. Отримавши відмову митного органу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, позивач оскаржив рішення митного органу про коригування митної вартості до суду та просив його визнати протиправним та скасувати, а сплачену ним різницю митної вартості стягнути з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 17.10.2012 року, представником позивача подано уточнення до позовних вимог, згідно якого позивач просить суд: скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від №209140Р00/2/00756 від 09.04.2012 року; визнати недійсним рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2 від 09.04 2012 року та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти у розмірі 41 385, 99 грн. податку на додану вартість на користь ТзОВ «Джей Ей Еф Україна».

За клопотанням представника відповідача -Львівської митниці (а.с.85-88), у судовому засіданні 17.10.2012 року, протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з урахуванням поданих уточнень, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача -Львівської митниці в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав викладених у поданих суду письмових запереченнях, згідно яких зазначили, що під час митного оформлення задекларованих товарів («балка для опалубки») спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби (код 121 -перевірка правильності визначення митної вартості товарів), яка показала, що аналогічний товар розмитнювався за іншою митною вартістю, більшою, ніж заявлена позивачем, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. З метою перевірки достовірності декларування вартості товару декларантові було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, а саме комерційні пропозиції виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; пакувальний аркуш; інформацію зовнішньо-торгівельних організацій; відповідну бухгалтерську документацію щодо закупівлі сировини виробником. Однак зазначених документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, декларантом представлено не було. 09.04.2012 року у зв'язку із ненаданням декларантом повного пакету додаткових підтверджуючих документів, наявності сумнівів щодо достовірності поданих документів та відсутністю даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, відповідно до ст. 265 Митного кодексу України посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товару після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2. На думку відповідача, оскільки надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що на даний час підстави для виплати позивачу надмірно сплачених коштів відсутні, оскільки від митного органу в управління не надходило висновку із зазначенням сум, що підлягають поверненню на користь позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області серії АА №569242, ТзОВ «Джей Ей Еф Україна»зареєстроване як юридична особа 28.11.2006 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 34760531. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 16.21 виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону; 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.56-57).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2012 року позивач пред'явив до митного оформлення на Львівську митницю товар (теслярські будівельні вироби з деревини хвойних порід, що використовуються для опалубки перекриття у будівництві, пофарбовані у жовтий колір -Балка дерев'яна P20UZ-9.1-647), придбаний у компанії «Rettenmeier Polomka Timber s.r.o.»(Словаччина) згідно укладеного між сторонами контракту № 10/10-SK від 21.10.2010 року.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Львівської митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 06.04.2012 року № 209140000/2012/009890, в якій задекларував товар (код товару згідно з УКТЗЕД 4418600000), заявив вартість товару на загальну суму 20 364, 54 EUR, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс EUR: 10, 438065) становить 212 566, 43 грн. (а.с.151).

Крім того для митного оформлення товару 06.04.2012 року позивач додав до вантажної митної декларації № 209140000/2012/009890 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: 1602 - облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №20900/02/11/000873 від 30.05.2011 року; 1802 - повідомлення про намір увезення №209000000/2012/905534 від 04.04.2012 року; 2730 - накладна СМR б/н від 04.04.2012 року; 3105 - Рахунок-Фактура (Інвойс) №4003405769 від 04.04.2012 року; 4103 - Специфікація (додаток) № 9 від 23.03.2012 року; 4104 - Зовнішньоекономічний контракт №10/10-SК від 21.10.2010 року; 5090 - довідка про відсутність валютних цінностей ДПІ у Сихівському районі №112 від 31.01.2012 року; 5501- відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (відтиск штампа СЕС, що ввезення, реалізацію дозволено) №2730 від 04.04.2012 року; 5503 - відбиток штампа Державних інспекторів з карантину рослин «ввезення в Україну дозволено»№2730 від 04.04.2012 року; 5504 - відбиток штампа Державної екологічної інспекції України «радіологічний контроль ввіз дозволено»№2730 від 04.04.2012 року; 7000 - сертифікат походження №D00685400330 від 02.04.2012 року, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації в якій перелічено подані позивачем документи (а.с.10).

06.04.2012 року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів скерував запит до відділу митних платежів від 06.04.2012 року за № 1708 стосовно вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості заявленого товару (а.с.89) та у зв'язку з цим витребував від декларанта додаткові документи, а саме: комерційні пропозиції виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; пакувальний аркуш; інформацію зовнішньо-торгівельних організацій; відповідну бухгалтерську документацію щодо закупівлі сировини виробником. Відповідний запис-вимога вчинений на декларації митної вартості (зворотній бік а.с.153). Декларант підприємства ознайомився з вимогою, що засвідчено його підписом та написом: «З вимогою ознайомлена».

Згідно поданих пояснень представника відповідача -Львівської митниці, зазначені додаткові документи витребовувалися у позивача по причині спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (код 121 - перевірка правильності визначення митної вартості товарів), згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншими покупцями розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем. На підтвердження даних обставин митний орган представив суду дані про декларування подібних товарів (код товарів згідно з УКТЗЕД 4418600000 аналогічний до задекларованого 06.04.2012 року товару позивачем), згідно яких вартість товарів є більшою, ніж задекларував позивач (а.с.147-149).

09.04.2012 року у зв'язку із ненаданням декларантом додаткових підтверджуючих документів та проханням здійснити митну оцінку, про що міститься запис на зворотньому боці декларації митної вартості товарів (а.с.153), посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товару після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом виходячи з ціни 1, 9283 EUR за одиницю, загальна сума визначена митним органом становила 40 124, 06 EUR (курс EUR: 10, 438065) (а.с.9).

Згідно зазначеного рішення, митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та відмовою від подання декларантом додаткових підтверджуючих документів. За результатами проведеної процедури консультації з декларантом згідно з ст.266 МКУ досягнуто згоди щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2 (ст.268 МКУ) та методу 3 (ст.269 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 4 (ст.271 МКУ) та методу 5 (ст.272 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У відповідь на письмове звернення позивача від 09.04.2012 року про митне оформлення товару в режимі «під гарантійне зобов'язання», Львівська митниця листом від 10.04.2012 року №8/43-5118 надала дозвіл про випуск товарів у вільний обіг на підставі положення ст.264 Митного кодексу України відповідно до п.2 наказу ДМСУ від 17.03.2008 року №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України»за умови надання гарантійного зобов'язання.

11.04.2012 року позивач подав декларацію митної вартості № 209140000/2012/010424, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, що підтверджується відповідними відмітками на ДМВ (а.с.38-39) та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні. Крім того згідно з відмітками на вантажній митній декларації, з коригованою митною вартість товарів на суму 420 160, 32 грн. (графа 12 ВМД), товар пропущено на митну територію України та поставлено відмітку «під митним котролем»(а.с.30).

Як вбачається з копії відповіді Львівської митниці від 12.06.2012 року (а.с.13) та згідно поданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, ТзОВ «Джей Ей Еф Україна»на запит відповідача до закінчення строку дії гарантійних зобов'язань у додатках до заяви від 29.05.2012 року №167 було надано Львівській митниці копію прайс-листа постачальника товару від 15.03.2012 року, копію пакувального листа та копію (ВМД) декларації країни-відправника від 04.04.2012 року. Крім того, позивачем були надані пояснення, що відповідну бухгалтерську документацію щодо закупівлі сировини виробником надати неможливо, оскільки така інформація є таємницею, а інформація внутрішньо-торгівельних організацій у підприємства відсутні.

Львівською митницею було прийняте остаточне рішення від 12.06.2012 року № 8/40-8279 щодо визначення митної вартості товару, згідно якого рішення про визначення митної вартості від 09.04.2012 року №2090000003/2012/201072/2 залишено без змін (а.с.13-15).

У подальшому позивач звертався до Державної митної служби України з листами від 18.06.2012 року №165/1, від 02.07.2012 року №172 та від 26.07.2012 року №181 щодо оскарження рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів «балка дерев'яна»від 09.04.2012 року №209000003/2012/201072/2.

Рішенням Державної митної служби України №15/1-15.2-2/1449 від 07.08.2012 року (а.с.16-18) оскаржуване рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів було залишено без змін, а повторна скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач оскаржив до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МКУ).

Згідно ч.5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Всупереч зазначеному, митний орган не довів суду, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

В даній справі декларант визначив митну вартість за ціною договору (контракту) №10/10-SR від 21.10.2010 року, згідно долучених до якого (окрім інших зазначених вище документів) рахунку-фактури (інвойсу) № 4003405769 від 04.04.2012 року (а.с.27) та платіжного доручення №353 від 30.03.2012 року (а.с.29) сума товару становить 19 840, 50 EUR.

Крім того, як було встановлено у судовому засіданні під час розгляду справи, для підтвердження митної вартості товару позивачем також було надано відповідачу: копію Довідки 1424/04/12 від 06.04.2012 року (а.с.159); копію рахунка для здійснення попередньої оплати (проформа-рахунок) №1847 від 23.03.2012 року (а.с.164); платіжне доручення в іноземній валюті №353 від 30.03.2012 року (а.с.163); копію додатку до договору №9 від 23.03.2012 року (а.с.170), що були отримані відповідачем, що підтверджується відбитком печатки Львівської митниці та не були взяті ним до уваги.

Відповідачем не доведено що у поданих для митного оформлення позивачем документах суб'єктом владних повноважень було виявлено певні неточності або розбіжності, що підтверджують митну вартість товару, ознаки їх підробки тощо. Натомість у додаткових запереченнях відповідачем лише зазначено, що ціна товару у прайс-листі співпадає з ціною інвойсу №4003405769 від 04.04.2012 року, що викликає сумніви у достовірності наданої інформації, оскільки відповідно до інвойсу поставляються залишки товару, на який встановлені спеціальні ціни та які не можуть співпадати з цінами прайс-листа (а.с.143).

Зазначене не береться судом до уваги, оскільки під час судового розгляду справи судом встановлено, що дійсною причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншим декларантом розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Крім того згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів, відповідачем не доведено ту обставину, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено було виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялася, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.

Натомість позивачем долучено копію листа Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»від 20.07.2012 року вих.№10/380 (а.с.43), згідно приймаючи до уваги загальну кон'юнктуру на будівельному ринку Європи та України; негативну динаміку цін, яка, за даними EUWID, спостерігається на європейському ринку деревини; поточний рівень цін за пропозиціями на постачання (В2В); те, що товар продається безпосередньо виробником продукції; динаміку курсу дол. США та євро; виходячи з інформаційного листа Rettenmeier Polomka Timber s.r.o. від 19.07.2012 року щодо цінової політики компанії на брус для опалубки при поставках в Україну; тарифи на рийку перевезень; виходячи з контрактних умов; вважаємо, що контрактна ціна на умовах поставки EXW м. Polomka (ІНКОТЕРМС 2000) на балку для опалубки Р20 (UZ-9.1-647) 80x200 мм, 2.45-3.3 м в (асортименті згідно Додатку №9 від 23.03.2012 року до Договору №10/10-SК від 21.10.2010 року, є прийнятною і відповідає ціновій політиці виробника.

Крім того, відповідно до статті 266 Митного кодексу України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Львівською митницею не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п'яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається, в чому саме полягали сумніви відповідача-1 у достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в т.ч. другого та третього методів, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

В той же час, з матеріалів поданих Львівською митницею (а.с.147-149) про поставки ідентичних товарів вбачається, що зазначені товари не є аналогічними задекларованому товару, який ввозився позивачем (балка дерев'яна для опалубки виробництва «Eurobeam Logo»). Крім того, із зазначеного витягу не вбачається фактурна вартість товару та метод визначення митної вартості, у зв'язку з чим не можливо встановити чи відбувалось за ВМД, зазначеними в витязі корегування митної вартості митим органом на підставі відповідних рішень, чи це є контрактна ціна товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення»Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

У відповідності до п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; - оригінал виконавчого документа; - судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списания коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Оскільки судом визнане протиправним рішення про визначення митної вартості, суд вважає, що позивачу підлягають поверненню надмірно сплачені кошти у розмірі 41 385, 99 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач -Львівська митниця, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним картки відмови в прийнятті митної декларації від №209140Р00/2/00756 від 09.04.2012 року та рішення про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2 від 09.04 2012 року

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на підтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209140000/2/00756 від 09.04.2012р.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № 209000003/2012/201072/2 від 09.04.2012р.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна»41 385 (сорок одну тисячу триста вісімдесят п'ять) грн. 99 коп. надмірно сплачених коштів.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна»2 146 (дві тисячі сто сорок шість ) грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.