Постанова № 28300215, 30.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 року 2а-5137/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко С.П.,

від відповідача: не з'явився,

за результатами розгляду адміністративної справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД»доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпровизнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій щодо: проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за листопад 2011 року та за січень-лютий 2012 року; складання акту невиїзної документальної перевірки від 06.07.2012 № 1833/22-3/37122550/111; встановлення в акті перевірки від 06.07.2012 № 1833/22-3/37122550/111 висновків щодо: відсутності у позивача найманих працівників, складських приміщень, вантажних транспортних засобів, відсутності позивача за юридичною адресою, неможливості встановлення місцезнаходження та відібрати пояснення у директора позивача, ненадання первинних документів, наявності у позивача ознак «податкової ями», нікчемності правочинів укладених позивачем із контрагентами за листопад 2011 року та січень-лютий 2012 року, відсутності у позивача права на формування податкового зобов'язання по 61 контрагенту за листопад 2011 року, по 20 контрагентам за січень 2012 року та по 18 контрагентам за лютий 2012 року, а також відсутності права у позивача на формування податкового кредиту по 24 контрагентам за листопад 2011 року, по 15 контрагентам за січень 2012 року та по 11 контрагентам за лютий 2012 року; неприйняття податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 06.07.2012 № 1833/22-3/37122550/11.

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги шляхом їх зменшення та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за листопад 2011 року та за січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2012 № 1833/22-3/37122550/111.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України є незаконним, оскільки направлення та наказ про проведення позапланової перевірки не було вручено підприємству, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а тому дії відповідача, які пов'язані з проведенням зазначеної перевірки, є протиправними. Поряд із цим позивачем зауважено, що відповідачем було надіслано запити про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій позивача з сьома контрагентами, однак у ході перевірки відповідачем здійснено перевірку щодо правовідносин й з іншими контрагентами, коло яких є значно ширшим, та неправомірно встановлено відсутність у позивача права на формування податкового зобов'язання по 61 контрагенту за листопад 2011 року, по 20 контрагентам за січень 2012 року та по 18 контрагентам за лютий 2012 року, а також відсутності права у позивача на формування податкового кредиту по 24 контрагентам за листопад 2011 року, по 15 контрагентам за січень 2012 року та по 11 контрагентам за лютий 2012 року, не зважаючи на те, що будь-яких інших документів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідачем від позивача не витребовувалось. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає оскаржувані дії відповідача протиправними, оскільки при їх вчиненні відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що при проведенні перевірки позивача і оформленні акту перевірки за її результатами посадові особи керувалися та діяли у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача є безпідставними. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані дії вчинені ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач у судове засідання 30.11.2012 не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, керуючись частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи проводити за наявною явкою сторін та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи та акту перевірки позивача, 18.01.2012 відповідачем направлено позивачеві запит № 1147/10/15-3 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій за листопад 2011 року з ТОВ «РРС Комунікацій», ТОВ «Еліт Парфум», ТОВ «2К Корпорейшн», ТОВ «Трепел Онлайн», ТОВ «Скіф 1»та ТОВ «АвтотімТрейд».

27 січня 2012 року ТОВ «Магірус ЛТД»листом надано до податкового органу витребувані документи згідно запиту від 18.01.2012 № 1147/10/15-3. Вказаний факт також відображено в акті перевірки.

3 квітня 2012 року відповідачем направлено позивачеві запит № 1238/10/15-2 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій за січень 2012 року з ТОВ «РРС Комунікацій».

21 травня 2012 року відповідачем направлено позивачеві запит № 2606/10/15-2 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій за лютий 2012 року з ТОВ «Авто Інвест».

5 липня 2012 року начальником Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області прийнято наказ № 823 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»позивача на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (а.с.97 Том VІ) та виписано письмове повідомлення про проведення перевірки № 922 (а.с.98 Том VІ).

У період з 05.07.2012 по 06.07.2012 посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року та січень-лютий 2012 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 183.5 статті 185, пунктів 198.1, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному формуванні позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період.

Також під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.7.2012 № 1833/22-3/37122550/11, який направлено позивачеві засобами поштового зв'язку.

Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось, проте, інформація на підставі висновків акту була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надходить до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Позивач вважає неправомірними такі дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він дійсно не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, яке зокрема не ставилось позивачем у позові, але при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень має право і повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, а також внесення відомостей податковим органом про результати перевірки до інформаційних баз, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки тощо.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тощо. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

У відповідності до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Загальні вимоги до підстав і порядку організації та проведення документальних позапланових перевірок передбачені нормами статті 78 Податкового кодексу України.

Так, документальна позапланова невиїзна перевірка може проводитись, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, у разі виявлення інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, органи державної податкової служби мають право надіслати йому з цього приводу запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень. В разі ненадання пояснень та їх документальних підтверджень протягом встановленого строку, податковий орган має право провести з цих питань документальну позапланову перевірку.

За поясненнями представника відповідача, підставою для направлення запитів позивачеві та у подальшому проведення документальної невиїзної перевірки позивача є наявність інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, що виявлена за наслідками перевірок інших платників податків.

Як то вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідні запити на отримання інформації було направлено позивачеві, як це передбачено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Однак, запити податкового органу, надіслані позивачеві з пропозицією надати підтверджуючі документи по господарським правовідносинам з його контрагентами, охоплюють лише незначну їх частину, а саме: ТОВ «РРС Комунікацій», ТОВ «Еліт Парфум», ТОВ «2К Корпорейшн», ТОВ «Трепел Онлайн», ТОВ «Скіф 1» ТОВ «АвтотімТрейд»та ТОВ «Авто Інвест», у той час, як перевірку позивача фактично було проведено щодо близько 110 його контрагентів, інформація щодо яких податковим органом у запитах не запитувалась.

Судом встановлено, що позивачем не оспорюється наявність підстав для проведення вищевказаної перевірки, проте наголошено саме на недотримані відповідачем процедури її проведення, зокрема, з підстав неналежного повідомлення платника податків про початок такої перевірки, що позбавило його права на надання підтверджуючих документів щодо правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За приписами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм суд дійшов висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови завчасного повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що 05.07.2012 начальником Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області прийнято наказ № 823 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»позивача на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (а.с.97 Том VІ) та виписано письмове повідомлення про проведення перевірки № 922 (а.с.98 Том VІ) в якому, зокрема, зазначено дату початку перевірки - з 05.07.2012 та, у відповідності до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, попереджено платника податку про необхідність, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як то вбачається зі змісту наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки, такі документи направлено на юридичну адресу позивача: Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Садова, 16 засобами поштового зв'язку - 05.07.2012 о 14 годині 52 хвилині, що підтверджується копією фіскального чеку, наявному у матеріалах справи (а.с.99 Том VІ).

За поясненнями представника відповідача, наказ та повідомлення про проведення позапланової документальної перевірки отримані представником позивача -12.07.2012, що підтверджується копією поштового повідомлення про його вручення (а.с.99 Том VІ).

Проте, факт отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки позивач заперечує та зазначає, що 12.07.2012 ним отримано лише запрошення податкового органу на підписання та отримання акту перевірки. Іншої кореспонденції до позивача не надходило.

Відтак позивач наголошує, що про факт проведення перевірки йому стало відомо лише 12.07.2102, тобто вже після складання акту перевірки. Доказів протилежного податковим органом не надано.

Як то вбачається з акту перевірки позивача, перевірка було проведено у період з 05.07.2012 по 06.07.2012, а сам акт перевірки датовано 06.07.2012.

Суд звертає увагу на те, що докази, надані відповідачем на підтвердження факту направлення позивачеві наказу та повідомлення про проведення перевірки не дають змогу встановити, яка саме поштова кореспонденція направлялася на адресу позивача.

Проте, за відомостями повідомлення про вручення поштового відправлення, судом встановлено, що про проведення податковим органом позапланової невиїзної перевірки, позивачеві стало відомо вже після її проведення та складання акту перевірки - 12.07.2012.

Відтак, суд дійшов висновку про порушення податковим органом вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, а саме: не вручено до початку проведення зазначеної перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, у зв'язку з чим було порушено право позивача на надання первинних документів на запит відповідача та усунення порушень, якщо такі мали місце.

Водночас, суд зазначає, що в повідомленні від 05.07.2012, яким позивача мало бути повідомлено про те, що буде проведена невиїзна перевірка зазначено про необхідність надання платником податків документів, що підтверджують дані податкових декларацій по податку на додану вартість за перевіряє мий період.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, після початку перевірки податковий орган має право вимагати, а платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у випадку, якщо платник податків до закінчення перевірки не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином обов'язок платника податків надати документи, пов'язані з предметом перевірки, у випадку ненадання яких вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності, виникає у нього тільки після початку проведення податковим органом відповідної перевірки.

Отже, позивач не був належним чином повідомлений про проведення перевірки, тому обов'язку щодо надання документів що належать або пов'язані з предметом зазначеної перевірки в нього не виникло.

Відтак, доводи відповідача про те, що оскільки позивачем не було надано станом на дату закінчення перевірки необхідних документів, які підтверджують показники, відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, - є необґрунтованими.

Поряд із цим, суд звертає увагу на таке.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі -Порядок № 984).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 984, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд зазначає, що розділом І Порядку № 984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З описової частини акта перевірки позивача вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих позивачем за період, що перевірявся, інформації з наявних у податковій інспекції баз (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) та документів, наданих позивачем листом від 27.01.2012 щодо взаємовідносин із сьома контрагентами, без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від інших контролюючих органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки.

Втім, як встановлено судом, запит щодо надання документів на підтвердження усіх господарських операцій за перевіряємий період податковим органом позивачеві не надсилався, документи не витребовувались, що, в свою чергу, зумовило неможливість надання позивачем необхідних документів.

Крім того, за правилами, встановленими пунктом 5.2. Поряду № 984, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги положення пунктів 2, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно яких порушення податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, висновки перевірки щодо порушення позивачем положень пункту 183.5 статті 185, пунктів 198.1, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, з підстав нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, зроблені перевіряючими лише на підставі наявних у відповідача даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки, а акт перевірки не містить посилань на первинні документи.

Так, дії податкового органу призвели до передчасних й безпідставних висновків щодо відсутності у позивача трудових та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, та, як наслідок встановлених порушень податкового законодавства.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання, а викладені відповідачем висновки в акті позивача зроблені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Крім того, з огляду на положення статті 86 Податкового кодексу України, випливає висновок, що у разі вручення платнику податків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення.

Як то встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось.

Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв а ні рішення, а ні довідку.

На думку суду, поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним, зокрема, в апеляційному порядку за процедурою для оскарження податкових повідомлень-рішень, передбаченою статтею 56 Податкового кодексу України, яка надає платнику податків, зокрема, право надавати додаткові документи, розрахунки та докази, які платник податків вважає за потрібне надати на підтвердження правомірності своїх дій.

З огляду на вказане та враховуючи, що наказ та направлення на перевірку не були належним чином вручені позивачеві, як то передбачено пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що дії відповідача, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки та на підставі якої складено акт від 06.7.2012 № 1833/22-3/37122550/11, є протиправними.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини справи суд вважає, що відповідач у ході проведення перевірки позивача діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти недотримання відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за листопад 2011 року та за січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2012 № 1833/22-3/37122550/111.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 грудня 2012 р.