Ухвала суду № 28298831, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12872/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012 року №0000552280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»є юридичною особою, та зареєстрована 26.03.2002 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ріелті Сіті»з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Перевірка проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.01.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.03.2012 року № 270/23-12/31928017, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 року №0000552280, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 123 101,00 грн. (в тому числі за основним платежем 4098767,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 1024334,00 грн.).

Зазначений висновок відповідача обґрунтовано порушенням СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи від 10.01.2012 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ПП «Фірма «Володар», з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України; порушення СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи від 19.01.2012 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ «Будівельна компанія «Геліос», з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

З урахуванням зазначених обставин, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між ПП «Фірма «Володар»та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос»з ТОВ «Ріелті Сіті»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Будівельна компанія «Геліос», ПП «Фірма «Володар».

Матеріали справи містять підтвердження реальності здійснення господарських операцій між зазначеними вище контрагентами.

Позивачу на підставі договорів підряду від 30.07.2010 № 30/07, від 01.10.2010 № 01/10/10, договору від 04.04.2011 з ПП «Фірма «Володар», договорів підряду від 01.05.2009 № 01/05/09-Р, від 19.06.2009 № 19/06/09-Р з ТОВ «Будівельна компанія «Геліос»надано відповідні послуги (ремонтні роботи, розроблення проектної документації) на загальну суму 24592600 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 4098767 грн.), що підтверджується належним чином оформленими довідками про вартість виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, локальними кошторисами, актом здачі-прийняття виконаних робіт, договірними цінами та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач отримані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 4098767 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: договорами купівлі-продажу, реєстраційними посвідченнями БТІ, свідоцтвами про право власності, рішеннями судів про визнання права власності, договором оренди, актами приймання-передачі, які підтверджують наявність у позивача об'єктів нерухомого майна, на яких були здійснені ремонтні роботи ПП «Фірма «Володар»та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос»за вищевказаними Договорами; ліцензією ПП «Фірма «Володар»серії АВ № 117048, виданою Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, на будівельну діяльність (згідно з переліком), зокрема, на проектні роботи, проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд, проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд, зведення несучих та огороджуючи конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, яка підтверджує відповідність ПП «Фірма «Володар»вимогам передбачених чинним законодавством щодо наявності основних засобів та персоналу для здійснення такої діяльності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є надуманими та необґрунтованими.

Щодо встановлених податковим органом порушень вимог пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 року №0000552280 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.12.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.