Постанова № 28298667, 18.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14261/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮКОН»про надання дозволу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮКОН» з вимогою щодо надання дозвілу про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮКОН» що знаходяться в банку.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 1657,00 грн., яка у встановлені законом строки не сплачена, тому у зв'язку із відсутністю у відповідача майна Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби просить на підставі пп.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача з метою погашення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду письмове клопотання з проханням розглянути справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до суду не з'явився. Судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка надана позивачем в якості доказу по справі, юридична адреса відповідача не змінена. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату судового розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Частина 11 ст. 35 КАС України передбачає, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮКОН» (далі за текстом ТОВ «ТД «ЮКОН») знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, як платник окремих податків, і на даний час є боржником перед бюджетом.

На поточну дату по підприємству ТОВ «ТД «ЮКОН» рахується податковий борг у сумі 1657,00 грн. по податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 31.01.2011р. було проведено камеральну перевірку ТОВ «ТД «ЮКОН» та складено акт щодо неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість №139/152/34590562 та було винесено податкове повідомлення-рішення №0735901502 від 29.09.2011 на суму 1871,00грн.

Тобто, податковий борг виник з наступних донарахування платежу в сумі 1871,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0671301502 від 23.03.2012р.

Враховуючи наявність переплати по податку на додану вартість в сумі 214,00 грн., сума податкового боргу зменшується та складає 1657,00 грн.

Згідно ст. 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу відповідно до Податкову кодексу України на адресу боржника була виставлена податкова вимога № 108 від 20.01.12р. направлено поштою 30.03.2012р.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за №9/20322).

Відповідно до п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків - визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення керівника органу державної податкової служби про застосування арешту майна платника податку.

Проте позивачем не зазначено про наявність рішення податкового органу про застосування арешту майна платника податків.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства України, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Із матеріалів справи вбачається, що такі обставини у відповідача відсутні.

Отже, за даних обставин позивач вважає, що єдиним способом погашення податкового боргу є накладення арешту на грошові кошти платника податків на розрахункових рахунках.

Однак, наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 1657,00 грн., не є підставою застосування арешту коштів платника податків.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що відсутності майна за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Крім того, у позовних вимогах позивачем не зазначено на які саме розрахункові рахунки та в яких банках він просить накласти арешт коштів.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 128, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮКОН» про надання дозволу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков