Постанова № 28298663, 26.12.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4609/2012

11 год. 03 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Ільченку С.М.,

за участю: представника позивача Темченка В.А. - за довіреністю, представника відповідача Зубка О.О. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком»(далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0000122301 та № 0000132301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення суперечать вимогам законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Приватне акціонерне товариство «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком»зареєстроване Чорнобаївською районною державною адміністрацією Черкаської області 11.11.1993 року, ідентифікаційний код 00908805, свідоцтво платника податку на додану вартість № 32469729.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу, виданого Золотоніською ОДПІ Черкаської області від 02.11.2012 року № 387, згідно п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком» з питань здійснення господарських відносин із ТОВ «Блоксоюз»за серпень 2011 року в частині повноти декларування та сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 06.11.2012 року № 571/2201/00908805 та встановлені наступні порушення:

1) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.10.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 8068 грн. 00 коп. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2011 року на суму 28765 грн. 00коп.

На підставі встановлених порушень Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0000122301 № 0000132301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, без реального здійснення господарських операцій.

Суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Блоксоюз»укладено договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 05.08.2011 року № 05/08/11.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем з ТОВ «Блоксоюз»надані первинні документи, а саме: акт приймання-передачі від 05.08.2011 року, відповідно до якого позивачу відповідно до договору купівлі-продажу від 05.08.2011 року №05/08/11 передано товарно-матеріальні цінності, видаткова накладна № РН-0000050 від 05.08.2011 року на суму 221000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 36833 грн. 33 коп., податкова накладна № 57 від 05.08.2011 року на суму 221000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 36833 грн. 33 коп. На виконання вказаного договору, 26.10.2011 року покупець перерахував позивачу грошові кошти в сумі 23205 грн. 00 коп., що підтверджується звітом за період з 26.10.2011 року по 26.10.2011 року.

Крім того, як вбачається з додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу № 05/08/11 від 05.08.2011 року, ТОВ «Блоксоюз»та ПрАТ «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком»домовились про те, що подальші розрахунки по договору купівлі-продажу № 05/08/11 від 05.08.2011 року будуть проводитись в безготівковій формі, а саме за допомогою простого векселя. Згідно акта прийому-передачі векселя від 27.04.2012 року ПрАТ «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком»передав, а позивач прийняв в якості оплати за поставлені товари по договору купівлі-продажу № 05/08/11 від 05.08.2011 року простий вексель серії АА № 2050138 на суму 197795 грн. 00 коп.

Таким чином, суд критично ставиться до твердження відповідача щодо відсутності реального здійснення даної господарської операції, оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, як підтвердження вчинення між позивачем та ТОВ «Блоксоюз»господарських операцій.

Суд наголошує, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Блоксоюз»договору - виконані, про що свідчать первинні документи, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару та надання послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку-позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій, і мав право на формування податкового кредиту згідно з податковими деклараціями.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про податок на додану вартість»- втратив чинність.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Блоксоюз», то суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також необхідно взяти до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договір укладений між позивачем і його контрагентом, нікчемним, вийшов за межі своїх повноважень.

Крім того, суд наголошує, що Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документи розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом України в постанові від 29.10.2010 року у справі № 21-14а10.

Суд наголошує, що акти податкових органів не є основою для визнання правочинів нікчемними.

Взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Блоксоюз»- мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Суд, дослідивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що зазначений документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України - як ознак нікчемності спірних правочинів.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач та його контрагент - ТОВ «Блоксоюз»є належним суб'єктом господарювання України, який набув правоздатності та на момент здійснення господарських операцій був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Отже, враховуючи положення п. 184.1 ст. 184 ПК України, судом встановлено, що під час укладання договору та в момент його виконання сторони за спірним договором були зареєстровані в установленому законом порядку платниками податку на додану вартість і це не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що відповідач в супереч вимогам законодавства виніс оскаржувані рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби № 0000122301 та № 0000132301 від 20.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Торгівельно-промисловий консорціум «Юніком»441 (чотириста сорок одну) грн. 00 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко