Постанова № 28298576, 24.12.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

24 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4490/2012

12 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Бабич А.М.,

при секретарі -Гришанові Д.Є.,

за участю сторін:

представника позивача -не прибув,

представника відповідача -ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України (далі-відповідач), в якому просить: 1) визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату та доставку пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в розмірі 92352 грн.05 коп. неправомірними; 2) стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 92352 грн. 05 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не приймає до заліку та не відшкодовує понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень-жовтень 2012 року в сумі 92352 грн.05 коп.

24.12.2012 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи та просив: визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування та стягнути суми коштів на виплату державної адресної допомоги за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в розмірі 87373 грн. 82 коп.; визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування та стягнути суми коштів на виплату пенсії з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав, сплаченої управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області ОСОБА_2 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2394 грн. 54 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2583 грн. 69 коп.

Представник відповідача заперечував проти позову та тій підставі, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі -Порядок № 5-4/4), який визначає механізм відшкодування витрат на централізованому рівні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що відповідачем не приймаються до заліку та не відшкодовуються позивачу пенсії осіб, яким виплачено з серпня 2012 року до жовтня 2012 року пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до списку осіб, яким не прийнято до заліку пенсії з інвалідності виставлені позивачем (а.с.6).

Позивачем виплачена пенсія з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання особам, зазначеним у списку осіб, яким не прийнято до заліку пенсії з інвалідності виставлені позивачем (а.с.6). Загальна сума із вказаних витрат за період серпень-жовтень 2012 року складає 92352 грн. 05 коп.

Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат в особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі -Закон № 1105-XIV).

Відповідно до ст.2 Закону № 1105-XIV його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення зі страхування від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

За правилами ст.3 Закону № 1105-XIV держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Основним принципом страхування від нещасного випадку є, зокрема, цільове використання коштів страхування від нещасного випадку (ч.1 ст.5 Закону № 1105-XIV).

Згідно ч.4 ст.6 Закону № 1105-XIV страховиком є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Страхування відвід нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням (ч.1 ст.15 Закону № 1105-XIV).

За визначенням ст.13 Закону № 1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (ст.14 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

До вказаного переліку не включено виплату щомісячної адресної державної допомоги та витрати на її виплату і доставку.

Відповідно до спільної постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 №5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -Порядок), яким визначено механізм даного відшкодування, а саме відшкодування відбувається на централізованому рівні.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суми адресної допомоги та витрати на її виплату й доставку не включені до переліку витрат, що підлягають відшкодуванню та не відшкодовуються на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, суд погоджується із відповідачем про те, що ці виплати не підлягають прийняттю до заліку відповідачем.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про відшкодування відповідачем на користь позивача державної адресної допомоги, як доплата до встановленого прожиткового мінімуму у всіх пенсійних справах, призначених з інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за період серпень-жовтень 2012 року в сумі 87373 грн. 82 коп. не підлягає задоволенню.

Згідно із ст.116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено функції щодо вжиття заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі - Постанова) у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та законів України не наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

На думку суду, державна адресна допомога та підвищення до пенсії не пов'язані із страховими випадками, а тому не повинні відшкодовуватись відповідачем. Отже відмова відповідача прийняти до заліку витрати, понесені позивачем на виплату щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її доставку, є правомірною з огляду на відсутність правових підстав щодо вчинення таких дій.

Згідно зі ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених одержаним.

Відповідно до ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно ст. 12 Основ спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За правилами п.п.1, 4 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсійне страхування - пенсії за віком, з інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 ст.26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.

Згідно з п.2 ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001 № 2272-ІІІ (далі -Закон № 2272-ІІІ) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 2 Закону № 1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи (ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно з абз. 2 та 3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності Законом № 1105-XIV підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної іі моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом.

З матеріалів справи суд встановив, що на обліку позивача перебуває: ОСОБА_2, який отримує пенсію з інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом. ОСОБА_2 працював в СУ-58 «Мегионнефтепромстрой», п. Радужний, Нижнєвартовського району Тюменської області РРФСР слюсарем монтажником 4 розряду. 23.11.1984 ОСОБА_2 перебуваючи на близькій відстані від бульдозера отримав травму лівого ока арматурою. Причиною нещасного випадку було визнано незадовільний стан дорожнього покриття. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом форми Н-1 від 23.11.1984 №2.

Також на обліку позивача перебуває ОСОБА_3, яка отримує пенсію з інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом. ОСОБА_4 працювала на Владивостоцькому фарфоровому заводі у м. Владивосток РРФСР маркувальником 2 розряду. 21.03.1974 ОСОБА_3 перебуваючи на території заводу була збита автобусом та отримала черепно-мозкову травму. Причиною нещасного випадку було визнано неуважність потерпілої та перевищення швидкості пересування автобусу на території заводу. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом форми Н-1 від 23.11.1974 №1).

За період серпень-жовтень 2012 року позивачем було виплачено пенсію з інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом ОСОБА_2 в розмірі 2394 грн. 54 коп., ОСОБА_3 в розмірі 2583 грн. 69 коп. Правомірність призначення такого виду пенсії відповідачем не оскаржувалась.

Таким чином суд вважає, що у цьому випадку обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Відповідно до абзацу 7 п.3 Прикінцевих положень Закону Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію з інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.

Тому, виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача кошти на виплату пенсій з інвалідності ОСОБА_2 за період серпень-жовтень 2012 року в сумі 2394 грн. 54 коп. та ОСОБА_3 за період серпень-жовтень 2012 року в сумі 2583 грн. 69 коп. є правомірною та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про: визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування та стягнення суми коштів на виплату державної адресної допомоги за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в розмірі 87373 грн. 82 коп.; визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування та стягнення суми коштів на виплату пенсії з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав, сплаченої управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області ОСОБА_2 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2394 грн. 54 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2583 грн. 69 коп. -задовольнити частково.

2. Визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав, сплаченої управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області ОСОБА_2 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2394 грн. 54 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2583 грн. 69 коп. -неправомірними.

3. Стягнути із Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Енгельса, 131; код ЄДРПОУ 25874421) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. С. Терещенко, 28; код ЄДРПОУ 21366484) кошти на виплату пенсії з інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав, сплаченої управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області ОСОБА_2 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 54 коп. та ОСОБА_3 за період з 01.08.2012 до 31.10.2012 в сумі 2583 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 69 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич