Постанова № 28298466, 21.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/4546/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Семціві О.В.

за участю сторін:

представника позивача Сєдих В.І.

представника відповідача Назаренко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2012 №0000052220 ,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2012 №0000052220.

Ухвалою від 13 червня 2012 року по справі було відкрито провадження.

04 липня 2012 року за клопотанням представника позивача була призначена судово-економічна експертиза, у зв'язку із чим провадження по справі було зупинено до отримання висновків експерта.

Відповідачем ухвала про призначення експертизи була оскаржена. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року ухвалу суду першої інстанції від 04 липня 2012 року було залишено без змін, у зв'язку із чим справу було направлено для проведення судово-економічної експертизи.

28 вересня 2012 року провадження у справі було поновлено у зв'язку із проведенням призначеної експертизи та у той самий день зупинено у зв'язку із надходженням касаційної скарги відповідача на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року.

Ухвалою від 06 грудня 2012 року провадження у справі поновлено.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08 травня 2012 року Ленінською МДПІ було складено акт №103/22-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корвіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Синергія-А», ПП «Перфект Сапорт», ПП «Старкад Пром», ТОВ «Оріал», ТОВ «Зернова компанія «Агромир» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011».

У висновках акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.44.1, п.44.6, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) у сумі 3 188 408,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 188 408,00 грн.

Також перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт/послуг) на адресу позивача від його контрагентів ТОВ «Синергія-А», ПП «Перфект Сапорт», ПП «Старкад Пром», ТОВ «Оріал», ТОВ «Зернова компанія «Агромир» та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 щодо придбання позивачем поставок товарів (робіт/послуг) у вищезазначених підприємств не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Також в акті зазначено, що згідно п.1, п.5, ст.203, ч.1 ст.207, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях, з придбання товарів (робіт, послуг).

На підставі вищенаведеного акту перевірки 23.05.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052220, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 3 188 408,00 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки суперечать діючому законодавству та первинним документам, та вважає, що рішення, яке прийнято на підставі такого акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Висновки акту перевірки базуються на тому, що в ході перевірки встановлено відсутність у контрагентів та позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей, що свідчить про відсутність адімінстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, висновки про не доведення первинними документами зв'язку з реальністю придбання товарів та не доведення цими ж документами мети використання, є безпідставним, суперечать фактичним обставинам, які викладено в акті перевірки, та зроблені з перевищенням наданих повноважень. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо нікчемності укладених договорів, оскільки фактичне виконання угод позивача з контрагентами підтверджується договорами постачання, видатковими накладними, податковими накладними, реєстр рами отриманих та виданих податкових накладних за травень-липень 2011 року.

У зв'язку із чим позивач просив визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо складання акту перевірки від 22.03.2012 №316/23-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 31.07.2011»; визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо складання акту перевірки від 08.05.2012 №103/22-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 31.07.2011»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 23.05.2012 №0000052220, прийняте Ленінською міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на суму 3 386 606.00 грн.. у тому числі штрафні санкції - 198 198,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Корвіс" зареєстровано як юридична особа 18.07.2007, номер запису 1382 107 0004 013622, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.11).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом, виданим 15.07.2010 Ленінською МДПІ (т.1 а.с.19).

08 травня 2012 року Ленінською МДПІ було складено акт №103/22-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корвіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Синергія-А», ПП «Перфект Сапорт», ПП «Старкад Пром», ТОВ «Оріал», ТОВ «Зернова компанія «Агромир» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011» (т.1 а.с.25-60).

У висновках акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.44.1, п.44.6, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) у сумі 3 188 408,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 188 408,00 грн.

Також перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт/послуг) на адресу позивача від його контрагентів ТОВ «Синергія-А», ПП «Перфект Сапорт», ПП «Старкад Пром», ТОВ «Оріал», ТОВ «Зернова компанія «Агромир» та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 щодо придбання позивачем поставок товарів (робіт/послуг) у вищезазначених підприємств не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В акті зазначено, що згідно п.1, п.5, ст.203, ч.1 ст.207, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях, з придбання товарів (робіт, послуг).

На підставі вищенаведеного акту перевірки 23.05.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052220, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 3 188 408,00 грн.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Корвіс» та ТОВ «Синергія-А», ПП «Перфект Сапорт», ПП «Старкад Пром», ТОВ «Оріал», ТОВ «Зернова компанія «Агромир», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Корвіс» (Покупець) та ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (Продавець) був укладений договір поставки від 02.07.2011 №206/3 (т.1 а.с.63).

Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити на умовах дійсного договору продукцію (товар).

У п.3.1 договору датою поставки товару вважається дата його отримання на складі покупця.

Між ТОВ «Корвіс» (Покупець) та ПП «Перфект Сапорт» (Продавець) був укладений договір поставки від 03.05.2011 №0305/1 (т.1 а.с.80).

Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, кількість, вартість та загальна сума наданих за договором яких буде зазначена у пред'явлених рахунках.

У п.3.1 договору датою поставки товару вважається дата його отримання на складі покупця.

Між ТОВ «Корвіс» (Покупець) та ПП «»Старкад-Пром (Продавець) був укладений договір поставки від 07.04.2011 №70411 (т.1 а.с.93).

Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, кількість, вартість та загальна сума наданих за договором яких буде зазначена у пред'явлених рахунках.

У п.3.1 договору датою поставки товару вважається дата його отримання на складі покупця.

Між ТОВ «Корвіс» (Продавець) та ПАТ «Луганська вугільна компанія» були укладені договори купівлі-продажу від 01.07.2010 №01/07, від 02.06.2011 №630/06, від 01.07.2011 №0107, копії яких були надані представником позивача в судовому засіданні.

Згідно п.1.1 договорів Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію.

Виконання договорів підтверджується накладними, податковими накладними та видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, які знаходяться у матеріалах справи (т.1 а.с.64-79,81-83,86-92,94-114,123124,129-131,140-142). Тому суд вважає, що висновки податкової інспекції щодо ненастання реальності здійснення операцій не відповідають дійсності та спростовується наданими позивачем письмовими доказами.

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеними контрагентами.

Щодо посилання відповідача на те, що угода, укладена між позивачем та контрагентом є нікчемним та не має на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач в судовому засіданні не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем, як на підставу відсутності факту відвантаження та отримання товару суд оцінює критично, оскільки перевіряючим розглянуто лише можливість перевезення товару вантажним автомобілем, проте не розглянуто можливість перевезення іншими видами транспорту, враховуючи невеликий обсяг та малогабаритність товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у вказаних постачальників: запчастини до розмножувальної офісної оргтехніки, про що вказано у акті перевірки.

Крім того, перевіряючим не вжито необхідних заходів для встановлення порядку транспортування товарів, а саме не відбирались пояснення у посадових осіб ПП «Ексіс комп'ютер» щодо транспортування товару, про що відсутні відомості у акті перевірки.

Слід зазначити, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів що відображають реальність здійснення господарської операції

Аналогічна позиція викладена судовою колегією Вищого адміністративного суду в ухвалі від 02.02.2012 року по справі №2а/0270/1684/11, у якій зазначено, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі №2а-11181/11/1270 адміністративний позов ТОВ «Оріал» задоволено повністю, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 №1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, та зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірок ТОВ «Оріал» (т.1 а.с.149-158).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 залишено без змін (т.1 а.с.159-164).

Ухвалою від 04 липня 2012 року судом за клопотанням представника позивача була призначена судово-економічна експертиза.

26 вересня 2012 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи (т.2 а.с.53-61). У висновках експерта зазначено, що:

- висновки, проведені спеціалістами Ленінської МДПІ у м. Луганську в акті перевірки від 22.03.2012№316/23-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 31.07.2011» документально не підтверджуються;

- висновки, проведені спеціалістами Ленінської МДПІ у м. Луганську в акті перевірки від 08.05.2012 №103/22-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 31.07.2011» документально не підтверджуються;

- порушень норм нормативно-правових актів України, що регламентують ведення податкового обліку товариством з обмеженою відповідальністю "Корвіс" не встановлено, актами від 22.03.2012№316/23-35240365 та08.05.2012 №103/22-35240365 висновки про заниження об'єктів оподаткування документально не підтверджуються, а здійснені донарахування з податку на додану вартість проведені неправомірно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи документально підтверджено реальність проведених господарських операцій позивача із своїми контрагентами, а також правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Корвіс".

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2012 №0000052220 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо складання акту перевірки від 22.03.2012 №316/23-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 31.07.2011».

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо складання акту перевірки від 08.05.2012 №103/22-35240365 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 31.07.2011».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 23.05.2012 №0000052220, прийняте Ленінською міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на суму 3 386 606.00 грн.. у тому числі штрафні санкції - 198 198,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвіс" судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник