Постанова № 28297095, 18.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7549/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Бровченка О.О.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2012 року Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 року № 0013202301/1796, № 0013212301/1797.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Авто Трейд Компані" підтверджується документально, у зв'язку із чим позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту, а вартість товарів до валових витрат, на підставі чого вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях посилався на нікчемний характер, укладеного між позивачем та ТОВ "Авто Трейд Компані", договору поставки товарів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ здійснено позапланову невиїзну перевірку ПП "ВТК "Лукас" по питанню взаємовідносин із ТОВ "Авто Трейд Компані" за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2012 року № 4539/22-209/23808087.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3182,90 грн. та підпункту 14.1.201 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники у рядках 10.1 та 17 Декларації на суму 2767,74 грн. за червень 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012 року № 0013202301/1796 про донарахування податку на прибуток на суму 3183 грн. та № 0013212301/1797 про донарахування податку на додану вартість на суму 2769 грн.

Позивач не погодився із прийнятими рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також заниження податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Авто Трейд Компані", які не мали реального характеру.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що у червні 2011 року ПП "ВТК "Лукас" здійснювало господарську діяльність із ТОВ "Авто Трейд Компані" щодо поставки позивачу запчастин.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду договір поставки товару із протоколом розбіжностей, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі на рахунки ТОВ "Авто Трейд Компані", про що свідчать банківські виписки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що транспортування товару здійснювалось ПП "ВТК "Лукас" власними транспортними засобами.

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат 2 кв. 2011 року. Суми ПДВ включено до податкового кредиту за червень 2011 року.

Судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач використав запчастини, придбані у ТОВ "Авто Трейд Компані", у власній господарській діяльності, а саме: для реалізації іншим підприємствам, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними, та для ремонту транспортних засобів, що підтверджується актами списання, договорами оренди транспортних засобів, купівлі-продажу транспортних засобів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Авто Трейд Компані" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для подальшої реалізації та ремонту власних транспортних засобів.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Авто Трейд Компані", судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "Авто Трейд Компані" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного у ТОВ "Авто Трейд Компані" товару та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, а отже донарахування податку на прибуток в сумі 3183 грн. та податку на додану вартість в сумі 2769 грн. є необґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного вище, Кременчуцькою ОДПІ не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.11.2012 року № 0013202301/1796, № 0013212301/1797.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.11.2012 року № 0013202301/1796, № 0013212301/1797.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (ідентифікаційний код 23808087) витрати зі сплати судового збору в розмірі 107,30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко