Ухвала суду № 28294679, 19.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3816/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі Трауті А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-гео»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-гео»звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу відповідача від 03.07.2012 року №555 було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Майстер-гео»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СП ЕТО»за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 12.07.2012 № 437/22-2/31988359, на підставі якого Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 26.07.2012 року №0000292202, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 98690,00 грн., та форми «Р»від 26.07.2012 року за № 0000302202, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78952,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати вказані повідомлення-рішення неправомірними та скасувати їх.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, та не доведено недобросовісності позивача, а тому суд дійшов висновку про неправомірність дій податкового органу при винесенні оскаржуваних рішень, що послугувало їх подальшому скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Майстер-гео»зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.06.2002 року, та перебуває на обліку в Броварській ОДПІ.

У період з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ЕТО" за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 12.07.2012 року№ 437/22-2/31988359, який містить висновки про порушення позивачем ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочинів з ТОВ "СП ЕТО", які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; порушення вимог підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1, 2.4, 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 82023,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року у розмірі 62662,00 грн., за І квартал 2011 року у розмірі 20361,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 66418,00 грн., в тому числі у грудні 2010 року на суму 50130,00 грн., у січні 2011 року у розмірі 16288,00 грн.

З висновку вказаного акту вбачається, що податковий орган ґрунтує свої доводи на протоколі допиту свідка директора ТОВ «СП ЕТО»ОСОБА_2, відповідно до якого вона не причетна до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписувала. Разом з тим, в вказаному акті зазначено, що на підприємстві відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, основні засоби, тощо.

На підставі викладеного вище, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Майстер-гео»та його контрагентом є фіктивними правочинами, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, відповідно, первинні документи, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Зазначені обставини стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення, в якому були зазначені порушення позивачем норм податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який спростував висновки податкового органу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «СП ЕТО»були укладені договори № 2010-01/12 від 22.11.2010, № 2010-02/12 від 02.12.2010, № 2010-03/12 від 14.12.2010, № 2010-04/12 від 17.12.2010, № 2010-05/12 від 20.12.2010, № 2010-06/12 від 21.12.2010, № 20111-01 від 14.01.2011, № 2011-02 від 17.01.2011 на виконання допоміжних робіт при виконанні проектно-вишукувальних робіт на об'єктах. Відповідно до п. 2 зазначених договорів позивач зобов'язується оплатити ТОВ «СП ЕТО»вартість виконаних робіт згідно з протоколом погодження про договірну ціну.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки, так і у судовому засіданні письмовими доказами, які додані до матеріалів справи, а саме: актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), виконаних допоміжних будівельних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт на загальну суму 398508,70 грн., у тому числі ПДВ - 66418,11 грн.; звітами про виконані роботи та доданими до них документами (пояснювальними записками про виконання допоміжних зйомочних робіт; топографічними планами; листами-замовленнями для виконання проектно-вишукувальних робіт на різних територіальних об'єктах; технічними завданнями та розрахунками на виконання допоміжних робіт по об'єктах, науково-технічними висновками про геологічні вишукування).

Оплата робіт (послуг) здійснювалась позивачем на підставі відповідних рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок ТОВ «СП ЕТО»кошти в сумі 409426,32 грн., у тому числі ПДВ - 68238,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже було зазначено, позивачем сплачено контрагенту суми податку на додану вартість, що безпосередньо підтверджується податковими накладними, при цьому реальний характер взаємовідносин між підприємствами підтверджується вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що позивач має достатні і передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»підстави для віднесення сум сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, висновок відповідача про порушення з боку позивача вимог п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, яке полягає у завищенні позивачем податкового кредиту на суму в розмірі 66418 грн. по взаємовідносинах з TOB «СП ЕТО», та відповідно, занижено сум податку на додану вартість до сплати на 66418грн, в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 50130 грн., за січень 2011 року у сумі 16288 грн., - є безпідставним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження відповідача щодо відсутності прав у контрагента позивача ТОВ «СП ЕТО»видавати податкові накладні, оскільки свідоцтво платника податку останнього було анульовано, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова перевірка проводилась за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року, а свідоцтво платника податку було анульовано на підставі запису в Єдиному державному реєстрі про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу з 24.06.2011 року, діяльність вказаного підприємства була припинена рішенням суду 22.02.2012 року, а отже вказане свідоцтво було дійсним як на момент вчинення правовідносин, так і в перевіряємий період, а тому ТОВ «СП ЕТО»мало право видавати податкові накладні.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки податковий орган посилався на порушення податкового законодавства лише з сторони контрагента позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-гео»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.