Ухвала суду № 28294098, 18.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2516/12 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко С.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Меркурій" до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Меркурій" звернувся до суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати незаконним та скасувати повідомлення -рішення Смілянської ОДПІ 0000152201 від 29.05.2012 року в частині зайво нарахованої суми грошового зобов'язання в сумі 7464,18 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що визначення імпорту (випуску для вільного обігу) як митного режиму, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України, міститься у статті 74 Митного кодексу України і не є тотожним визначенню імпорту як купівлі українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, що міститься у абзаці чотирнадцятому статті 1 Закону № 959-XII. Оскільки спеціальним законом, який регулює здійснення зовнішньоекономічної діяльності, є Закон № 959-XII, посилання відповідача на Митний кодекс України є помилковим, з урахуванням того, що моментом фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України для цілей застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є дата штампу «Під митним контролем», позивачем допущено прострочення лише за період з 28.02.2012 року по 30.03.2010 року і складає 32 дні.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Меркурій»зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Смілянської міської Ради народних депутатів 04.12.1990 року за ідентифікаційним кодом 14195438.

Актом перевірки №418/22/14195438 від 15.05.2012 року зафіксовано порушення ТОВ «Кондитерська фабрика «Меркурій»статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, яке полягало у тому, що:

- за контрактом №12082011 від 12.08.2011 року з фірмою WENLING JINHOHG FOOD MACHINERY CO., LTD, Китай кошти на користь нерезидента сплачені 25.08.2011 року, строк надходження товару визначено - 21.02.2012 року, а товар отримано за ВМД (ІМ-40) №401080 20.04.2012 року, тобто з простроченням на 59 днів;

- за контрактом №1 від 15.08.2011 року з фірмою Dongtai City Flying Dragon Food Machinery Factory, Китай кошти на користь нерезидента сплачені 23.08.2011 року, строк надходження товару з врахуванням висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією №87 від 20.02.2012 року визначено - 27.02.2012 року, а товар отримано згідно з ВМД (ІМ-40) №401087 19.04.2012 року, тобто з простроченням на 52 дні.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152201 від 29.05.2012 року про нарахування грошового зобов'язання за пенею за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 22943 грн. 06 коп. на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон № 959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт, що не заперечується відповідачем.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136, імпортом є купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Стаття 10 Митного кодексу України визначає, що межі митної території України є митним кордоном України; митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

Статтею 335 Митного кодексу України передбачено, зокрема, подання митної декларації.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення товару.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з пунктом 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, чинного на час ввезення товару позивачем, прийняття для оформлення ВМД на паперовому носії підтверджується шляхом проставлення посадовою особою митного органу відбитку штампа "Під митним контролем" на першому аркуші декларації, а електронної ВМД - шляхом внесення до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про прийняття для оформлення, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що моментом фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України для цілей застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є дата штампу «Під митним контролем».

Наданою позивачем ВМД №400826 підтверджується, що штамп «Під митним контролем»проставлений 30.03.2012 року, відтак, вказана дата є датою здійснення поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №1 від 15.08.2011 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що прострочення вказаної поставки допущене лише за період з 28.02.2012 року по 30.03.2012 року і складає 32 дні.

Відповідно до ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом України було викладено правову позицію відносно розгляду даної категорії справ та викладено її у постановах Верховного суду України від 04.07.2011р. у справі №21-136а11 та від 04.07.2011р. у справі №21-108а11.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на положення Митного кодексу України, пункт 8 Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 та пункти 1.1, 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136, оскільки визначення імпорту (випуску для вільного обігу) як митного режиму, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України, міститься у статті 74 Митного кодексу України і не є тотожним визначенню імпорту як купівлі українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, що міститься у абзаці чотирнадцятому статті 1 Закону № 959-XII.

Оскільки спеціальним законом, який регулює здійснення зовнішньоекономічної діяльності, є Закон № 959-XII, посилання відповідача на Митний кодекс України є помилковим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.