Ухвала суду № 28292783, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К-45072/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2008 року

по справі № 11/399 (22а-39846/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-Сервіс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-Сервіс ЛТД»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004222306/0 від 24.05.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за січень, лютий 2007 року, складено акт № 290/23-6/33103691 від 22.05.2007 року, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість в сумі 1 616 101 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.05.2007 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000422306/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 286 029 грн., в т.ч.: 1 616 101 грн. основного платежу та 669 928 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що позивачем не надано для проведення перевірки документів на підтвердження даних відображених в податкових деклараціях.

Актом перевірки встановлено, що у зв'язку з відсутністю на момент проведення перевірки ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»за юридичною та фактичною адресами, інформація про місцезнаходження посадових осіб відсутня. Місцезнаходженням суб'єкта господарювання згідно бази даних «АІС ОР»: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-а квартира № 31, фактичне місцезнаходження -02140, м. Київ, вул. Дмитрівська, 7.

Згідно акту № 244/2306/33103691 від 10.05.2007 року встановлено, що ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»за юридичною адресою не знаходиться, крім того, в будинку по вулиці Кіквідзе, 12-а, квартира № 31 не існує.

Згідно інформації поштового відділення 02140, вказане товариство не знаходиться і за фактичною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Дії податкового органу у випадку невстановлення фактичного місцезнаходження підприємства, що унеможливлює визначення суми податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів передбачених пп. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, згідно вказаних положень, в разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Враховуючи не підтвердження розрахунків, наведених у деклараціях, відповідними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством відповідач мав підстави для визначення податкового зобов'язання за непрямими методами.

Окрім того, на підтвердження свого фактичного місцезнаходження в періоді в якому проводилась перевірка, до матеріалів справи позивачем надано договір суборенди № 09-01 07 від 09.01.2007р. за умовами якого позивачем орендується нежиле приміщення для розміщення офісу за адресою м. Київ. вул. Дмитрівська 71. Строк суборенди за договором - не більше ніж до 30 вересня 2007р. Наведене свідчить про наявність неповних даних (не встановлення відповідних обставин) під час перевірки, щодо фактичного місцезнаходження позивача, що відповідно і стало підставою для висновку податкового органу про незнаходження товариства за вказаною ним фактичною адресою.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, згідно податкових накладних, отриманих позивачем в періоді що перевірявся (січень, лютий 2007 року), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за січень, лютий 2007 року, підтверджено дані позивача про правомірність формування податкового кредиту за спірний період, що виключає встановлені перевіркою порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки встановлено, що відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податкового кредиту за лютий 2007р. зменшена на 235 002 грн., оскільки до перевірки не надано документи, які підтверджують погашення податкового векселя в січні 2007 року на суму 235 002 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту в лютому 2007 року.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем надано перелік податкових векселів за лютий 2007 року та заяву про погашення податкових векселів, які включені до рядка 19.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року.

За встановлення в судовому порядку наявності у позивача документів, що спростовують висновки акту перевірки, донарахування податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням є необґрунтованим та протиправним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний