Ухвала суду № 28292763, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/56699/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -не з'явивсь,

відповідача -Шляхова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2012

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012

у справі № 2а-17291/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Інвест»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2012 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва №0006352305 від 08.11.2011 про нарахування 19720 грн. штрафних санкцій за порушення правил використання РРО, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

В судове засідання з'явивсь представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011 про що складено акт № 554/2304/35200139 від 25.10.2011, яким встановлено наступні порушення, зокрема:

- п.1.32 ст.1, п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994р. та п.135 ст. 125, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податку на прибуток у сумі 7 335 030,69 грн. за періоди: 2 квартал 2010 р -724 732,24 грн.; 3 квартал 2010 року - 1 302184 грн.; 4 квартал 2010 року - 1 740 764,37 грн.; 1 квартал 2011 року - 1 775 879,53 грн.; 2 квартал 2011 року - 1 791 470,55 грн.

- пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 5 495 678,74 грн. за періоди: травень 2010 року - 236 009,92 грн.; червень 2010 року - 343755,87 грн.; липень 2010 року - 269 993,01 грн.; серпень 2010 року - 327 707,72 грн.; вересень 2010року - 444046,47 грн.; жовтень 2010 року - 535 963,72 грн.; листопад 2010 року - 472 582,72 грн.; грудень 2010 року - 384 065,05 грн.; лютий 2011 року - 452 912,50 грн.; березень 2011 року - 470 841,69 грн.; квітень 2011 року - 520 129,90 грн.; травень 2011 року - 439 510,76 грн.; червень 2011 року - 598 159,41 грн.;

- пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з фізичних осіб»- сума заниження податку з доходів фізичних осіб становить 15 750 грн.;

- пп. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року - не оприбутковано в касу підприємства 1420 грн.;

- п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині нездійснення розрахування фіскальних звітних чеків, всього 58 штук.

На підстави акта перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 08.11.2011 № 0001122304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7 335 031 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 941 921 грн.; від 08.11.2011 № 0001132304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 495 679 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 753 532 грн.; від 08.11.2011 № 0006352305, яким відносно позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення правил використання РРО в розмірі 19 720 грн.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентами договори були направлені на здійснення господарської діяльності, є реальними, що повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а тому, відсутні підстави для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами.

Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині нездійснення розрахування фіскальних звітних чеків, встановивши, що фіскальні чеки належним чином роздруковані та підклеєні у КОРО.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Як вбачається з акта перевірки, заниження податку на прибуток, що стало підставою для заниження ПДВ, є результатом безпідставного включення до валових втрат витрати, не пов'язані з придбанням, організацією, веденням виробництва, продажем продукції товарів (робіт, послуг), господарських операцій (господарсько-правових угод) у взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж», ТОВ «Виробнича фірма «Будмайдан», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Фароза інтер-інвест ком».

Підставою для такого висновку стали: протокол допиту свідка ОСОБА_3, інформації, отриманої від Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людей МВС України, зокрема листа від 19.08.2001 року, інформації, отриманої від даного Департаменту щодо допиту свідка, який працював в ТОВ «Автопартнерс», даними про те, що контрагенти позивача - ТОВ «Будмайдан»та ТОВ «Автопартнерс»до органів ДПС не звітують відповідно за 3 квартал 2010 року по податку на прибуток та починаючи з лютого 2011 рік, дані про чисельність працюючих на ТОВ «Фароза інтер-інвест ком»- 1 особа, висновок почеркознавчої експертизи щодо посадової особи ТОВ «Фароза інтер-інвест ком».

Так, відповідно до акта перевірки, у межах кримінальної справи № 52-3296 опитано свідка по кримінальній справі № 52-3296 -ОСОБА_4, яка згідно установчих документів є засновником, бухгалтером та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмайдан". Згідно наданих свідком ОСОБА_4 пояснень товариство було зареєстроване нею за грошову винагороду, без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності, жодних документів пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю товариства, в т.ч. податкової звітності вона не підписувала, про фінансово-господарську діяльність товариства їй нічого невідомо, а її підпис - підроблено.

Перевіркою встановлено, що генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопартнерс" був ОСОБА_5, який згідно постанови Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2011 визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205 (фіктивне підприємництво), ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), отже, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопартнерс" має фіктивний характер.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта перевірки від 08.08.2011 № 1804/23-03/35081125 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фароза Інтер-Інвест Ком" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за березень, травень, червень 2011 року від 08.08.2011 № 1804/23-03/35081125, у зазначеного товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби та торгівельне обладнання, необхідні для здійснення господарської діяльності, а також, не підтверджено факт передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Документація, з боку контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фароза інтер-інвест ком", була підписана гр. ОСОБА_6, який значився як генеральний директор товариства. Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні УМВС України на Південно-західній залізниці, яким проведено почеркознавчу експертизу, підписи на податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 вчиненні не гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

Однак, зазначені вище обставини, які можуть бути підставою для визнання правочинів недійсними у судовому порядку, не були прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.

Водночас, як було встановлено судом першої інстанції, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, з метою встановлення факту здійснення позивачем з його контрагентами господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд витребував у позивача докази реальності понесення ним витрат, у зв'язку з придбанням товару за правочинами - Ф-юнітів. Однак, позивач не виконав вимог суду щодо підтвердження реальності укладених ним правочинів.

Слід зазначити, що контрагентами позивача первинні документи - видаткові та податкові накладні складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165, та можуть свідчити про їх взаємозв'язок з договорами від 29.06.2010, 29.09.2010 та 01.02.2011. Це пояснюється тим, що за договорами передбачалася поставка товарів, визначених у додатку до цих договорів (п.1.1 Договору) на підставі усних заявок (п.1.2 Договору) покупця. В той же час, у видаткових накладних значаться такі товари як Ф-Юніти та Мегабайти. При цьому, ні видаткові, ні податкові накладні не містять посилань на договори, на підставі яких вони складені.

Згідно з пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами апеляційної інстанції не враховано наведені вище обставини та не досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами із зазначеними вище контрагентами позивача та доказів, які б це підтверджували.

Щодо висновку судів про відсутність позивачем порушень п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині нездійснення розрахування фіскальних звітних чеків, колегією суддів слід зазначити наступне.

Відповідно до документів наданих на перевірку, а саме згідно наданих книг обліку розрахункових операцій, ТОВ «Фаворит Інвест»було встановлено нероздрукування щоденно на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, всього в кількості 58 штук.

ТОВ «Фаворит Інвест»на вимогу перевіряючого не було надано до перевірки будь-яких документів на підтвердження того, що у ці дні підприємство не працювало чи такі дні були вихідними чи святковими, крім книг обліку розрахункових операцій, а в запереченнях ТОВ «Фаворит Інвест»зазначає, що щоденні 2-звіти не друкувались, оскільки в ці вихідні та святкові дні не здійснювалось розрахункових операцій, що підтверджується відповідними наказами по підприємству, однак ні під час перевірки, ні до заперечень жодного наказу надано не було.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем не здійснювалось роздрукування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) всього в кількості 58 штук, чим порушено п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У відповідності до п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.6 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБ України № 637 від 15 грудня 2004 року, уся готівка, що надходить до кас має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані щодня здійснювати оприбуткування готівкових коштів у касі. Оприбуткування готівки в касі здійснюється шляхом долучення у КОРО щоденних фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки. Підставою для обліку готівки в касі є саме фіскальних звітний чек, а оприбуткування готівки в порядку встановленому п. 2.6 Положення, можливе лише після роздрукування вказаного чеку.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, вказана стаття Указу передбачає застосування штрафу не лише за неоприбуткування готівки, але й за несвоєчасне її оприбуткування, тобто не в день її надходження до каси.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль