Ухвала суду № 28292752, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року м. Київ К-3026/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.03.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 р.

у справі № 5/75/08-АП (22-а-6651/08)

за позовом Дочірнього підприємства «Оптовик»Новомиколаївського районного споживчого товариства

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2008 р. (суддя -Проскуряков К.В.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Кожан М.П., судді: Сафронова С.В., Уханенко С.А.), задоволено позов Дочірнього підприємства «Оптовик»Новомиколаївського районного споживчого товариства (надалі -позивач, ДП «Оптовик») до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі -відповідач, Вільнянська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2007 р. № 0000481502/3 та № 000471502/3.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог. Позиція Вільнянської МДПІ полягає в тому, що боржником перед бюджетом (державними цільовими фондами) незалежно від вини банку залишається платник податків, зборів (обов'язкових платежів), а звільнення від штрафних санкцій і пені за несвоєчасне або неповне зарахування податкових платежів, передбачене п.16.5 ст.16 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») не звільняє платника податків від зобов'язання з погашення основної суми податкового боргу (недоїмки).

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новомиколаївським відділенням Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 20.08.2001 р. по 03.05.2007 р., за результатами якої було складено акт від 03.05.2007 р. № 14/15-25676721.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Вільнянською МДПІ, з посиланням на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.05.2007 р. № 0000471502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2 554,46 грн., а також від 03.05.2007 р. № 0000481502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2186,71 грн.

За результатами адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.11.2007 р. № 0000481502/3 про сплату штрафу 10 % у розмірі 2186,39 грн., від 14.11.2007р. № 0000471502/3 про сплату штрафу 20% у розмірі 1480,78грн.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції застосовано до позивача у зв'язку з ненадходженням до бюджету 872,00 грн., які сплачені позивачем в рахунок погашення узгодженого податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.06.2001 р. у сумі 872,00 грн. за травень 2001 р., що підтверджується платіжним дорученням № 450 від 18.06.2001 р.

Вказане платіжне доручення було прийняте до виконання Новомиколаївським відділенням Запорізької дирекції Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», про що свідчить відповідна відмітка банківської установи на платіжному дорученні.

Фактично грошові кошти, які були списані з рахунку платника податку (позивача) за вказаними платіжним дорученням до Державного бюджету установою банку направлені не були.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»(надалі -Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні») в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, переказ грошей -це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Положення п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Так, відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Так, відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Отже, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку. Єдине виключення передбачено пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень строків сплати податкових зобов'язань.

А відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 17.03.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.